Постанова № 132506196, 10.12.2025, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8186/25

Провадження № 3/0274/1736/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області МорокоС.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бродецьке, є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

13.11.2025 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від покладених на неї батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дочки: ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , не забезпечила необхідних умов виховання: не виховувала в дусі поваги до прав і свобод інших людей, честі та гідності, у спрямуванні на доброзичливість та милосердя, внаслідок чого дочка вчинила фізичний вплив та бійку з неповнолітнім ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила статті 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовомузасіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому визнала, пояснила, що події описані в протоколі дійсно мали місце. Зі своєю дочкою провела виховну бесіду, відвідують психолога. У вчиненому щиро розкаюється.

Дослідивши матеріали справи, суддя доходить такого висновку.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені СК України, Законом України "Про охорону дитинства".

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства"передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першоюст. 12 Закону України "Про охорону дитинства"визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (ч. 6ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується безпосередньо дослідженими та перевіреними суддею доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 20.11.2025 серії ВАВ №045375. Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- протоколом від 20.11.2025 прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про обставини правопорушення;

- листом директора ліцею с. Хажин до Бердичівського РВП та Служби у справах дітей Семенівської сільської ради, про вжиття заходів щодо проявів протиправної агресивної поведінки ОСОБА_5 ;

- довідками від 18.11.2025 та 20.11.2025 Бердичівського РВП про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суддя доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі, та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення осіб, які замінюють батьків, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , є щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

При накладенні стягнення, суддя враховує характер вчиненого порушення, особу винної, яка має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, ступінь вини, майновий стан, щире каяття та вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді попередження.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір, в розмірі, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (у 2025 році 3028грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 24, 26,34, ст. 40-1, ч. 1 ст. 184, ст.ст.245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - 101.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Мороко