Рішення № 132499121, 17.11.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7143/25 2/335/3128/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

1. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №19397 від 20.12.2021 р., вчинений приватним нотаріусом КМНО Солонець Т.М. про стягнення на користь стягувача ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMDNWFC00002275305 від 06.03.2014 р. в розмірі 24905,13 грн..

2. Стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн..

На обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 06.03.2014 р. між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №SAMDNWFC00002275305, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З мобільного застосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження №68910738. Адвокатом було направлено адвокатський запит до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою отримання інформації підстав відкриття виконавчого провадження №68910738 та отримано відповідь, відповідно до якої, виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зі змісту наданих документів встановлено, що 20.12.2021 р. приватним нотаріусом КМНО Солонець Т.М. було вчинено виконавчий напис №19397 про стягнення на користь стягувача ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMDNWFC00002275305 від 06.03.2014 в розмірі 24905,13. Також із матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що правонаступником усіх прав та обов`язків АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору факторингу від 26.10.2021 р. є ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами»

Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат», жодних зобов`язань позивач перед відповідачем не має, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність ознак безспірності у правовідносинах, а також на порушення процедури вчинення виконавчого напису, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 25.07.2025 р. року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони та треті особи не з`явилися, про час, місце та дату судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.

Позивач та його представник надали заяву про розгляд справи у їх відсутністю, наполягають на задоволенні позову, проти ухвалення заочного рішення не заперечують

Представник відповідача надавзаяву провизнання позовнихвимог (впорядку ст.206ЦПК України).В заявіпросить задовольнитипозовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ«Фінансова КомпаніяУправління Активами» вчастині визнаннявиконавчого написувиданого приватнимнотаріусом Київського міськогонотаріального округуСолонець Т.М.,зареєстрованого за№19397від 20.12.2021року таким,що непідлягає виконаннюта стягнутиз ТОВ «ФінансоваКомпанія УправлінняАктивами» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 484 грн., відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. та представник Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про причини неявки суду не повідомили, пояснення на позов не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

06.03.2014 р. між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №SAMDNWFC00002275305, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З мобільного застосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження №68910738. Адвокатом було направлено адвокатський запит до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою отримання інформації підстав відкриття виконавчого провадження №68910738 та отримано відповідь, відповідно до якої, виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зі змісту наданих документів встановлено, що 20.12.2021 р. приватним нотаріусом КМНО Солонець Т.М. було вчинено виконавчий напис №19397 про стягнення на користь стягувача ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMDNWFC00002275305 від 06.03.2014 в розмірі 24905,13 грн.. Також із матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що правонаступником усіх прав та обов`язків АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору факторингу від 26.10.2021 р. є ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами».

Відповідно до виконавчого напису, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис від 20.12.2021 року за №19397 відповідно до якого пропонується задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами», стягнути з ОСОБА_1 за період з 25.10.2021 року по 20.12.2021 року включно, суму у розмірі:

- 12508 грн. 22 коп. заборгованість за тілом кредиту;

-12 346 грн. 91 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами;

- 50 грн.00 коп. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 24905 грн. 13 коп.

На підставі заяви ТОВ ««Фінансова Компанія Управління Активами»» про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №19397 від 20.12.2021 року, 02.05.2022 року державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції «м. Дніпро» було відкрито виконавче провадження ВП №68910738 з виконання вищезазначеного виконавчого напису №19397, виданий 20.12.2021року.

У статтях 15, 16ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1Закону України«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Пронотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.88Закону України«Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наказом Міністерстваюстиції України№ 296/5від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), який містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 2 цього Переліку передбачено стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також, ст.50Закону України«Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Окрім того, суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Постановою Великою Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмолено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

У позовній заяві позивач посилався на те, що будь-яких нотаріально посвідчених договорів з Відповідачем не укладав, а нотаріус вчинив виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимог кредитора щодо стягнення заборгованості.

Так досліджуючи підстави звернення до суду суд враховує, що згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву не надав, не спростував твердження позивача про відсутність ознак безспірності у правовідносинах, а також не спростував того, що, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір не було посвідчено нотаріально, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Виходячи з наведених обставин, слідує висновок, що нотаріусом не дотримано вимог щодо порядку вчинення нотаріального напису в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а встановлена заборгованість не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а відтак вчинення виконавчого напису за заявою відповідача не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннямистатті 142 ЦПК Українипередбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами»» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп. та повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 484 грн. 48 коп. - 50% сплаченого ним судового збору за подачу позовної заяви.

Крім того, згідно ч.2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається зі змісту позовної заяви представником позивача зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 5000 грн.

Відповідно до ч.3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 141ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено: договором про надання правової допомоги від 10.06.2025 року; ордером на надання правової допомоги серії АР №1247403; додатковим договором від 10.06.2025 р. актом від 10.06.2025 р. про надані послуги, : консультація адвоката, формування та направлення позовної заяви про скасування виконавчого напису, складання та подання заяв по суті справи, отримання рішення суду, закінчення виконавчого провадження, рахунком від 10.06.2025 р. з якого вбачається, що позивачем за надання правової допомоги сплачено 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Представник відповідача у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу зазначив, що вважає заявлений позивачем розмір на професійну правничу допомогу неспівмірним складності справи та таким, що не відповідає критерію розумності та дійсної вартості послуг адвоката просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Дослідивши надані докази, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка позову, направлення адвокатського запиту, заяви про забезпечення позову), суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн..

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №19397 від 20.12.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № SAMDNWFC00002275305 від 06.03.2014 в розмірі 24905 гривень 13 копійок.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484гривень 48копійок(чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім копійок).

Повернути ОСОБА_1 зДержавного бюджету484гривень 48копійок(чотириставісімдесят чотири) гривні48(сороквісім копійок) - 50% сплаченого нею судового збору за подачу позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія Управління Активами, ЄДРПОУ 35017877, адреса місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, будинок 9-А, офіс 203.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 45028225, адреса місцезнаходження: 69006 м. Запоріжжя, пр-т. Металургів, буд.6.

Суддя А.В. Воробйов