Рішення № 132492571, 19.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19522/24-ц

пр. 2-2751/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТАР», за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонідівни, про визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу прав вимоги №01062018 від 01.06.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 на підставі якого були відступлені права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року, визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договором поруки від 01.06.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованим в реєстрі за № 667, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 , стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_4 уклала з ПАТ КБ «Правекс-Банк» договір про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф 23.02.2008.

За умовами кредитного договору, банк відкрив кредитну лінію в національній валюті з лімітом кредитування 362 700,00 грн для споживчих цілей.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29.02.2008 між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 561-002/08Ф, відповідно до якого він є поручителем та зобов`язується нести перед позивачем солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором.

29.02.2008 між позивачем та Банком було укладено Договір іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, належне позичальнику на праві власності: земельна ділянка площею 0, 2500 га.

На час укладання вказаних угод ОСОБА_4 та поручитель - ОСОБА_3 перебували в шлюбі.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 2610/2365/2012 шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був розірваний.

13.12.2013, у зв`язку з не виконанням позичальником умов укладеного із ПАТ КБ «Правекс-Банк» договору про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-5421/11 позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість в розмірі 487 751 (чотириста вісімдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 33 коп., судовий збір в розмірі 1700, 00 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 (сто двадцять) грн.

Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 10.10.2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення боргу у сумі 489 571, 33 грн. солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3

26.05.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ПАТ КБ «Правекс-банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі № 2-5421/11 від 13.02.2018 було замінено у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2-5421/11 за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування заборгованості, сторону стягувача з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Авістар».

В подальшому, 01.06.2018 між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 укладеним між ПАТ«Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 Шевченківським районним судом м. Києва в справі № 2-5421/11 винесено ухвалу від 21.09.2018, відповідно до якої було замінено у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 стягувача з ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» на ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2013 у справі № 761/8062/13-ц у зв`язку з не виконанням позичальником умов укладеного із ПАТ КБ «Правекс-Банк» договору про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року (того ж кредитного договору, що був предметом розгляду в справі 2-5451/11) стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» заборгованість в розмірі 250 143 (двісті п`ятдесят тисяч сто сорок три) гривні 53 копійки (з яких відсотки за користування кредитом - 132 935,77 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 78 065,76 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 39 142,00 грн.) та 2 501 (дві тисячі п`ятсот одну) гривну 44 копійки судового збору.

На виконання цього рішення суду, стягувачу - ПАТ КБ «Правекс-Банк» було видано 29.08.2013 виконавчий лист №761/8062/13-ц, на підставі якого державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 08.10.2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 про стягнення боргу у сумі 252 644,97 грн.

Враховуючи, що 26.05.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №561-002/08Ф від 23.02.2008 укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі №761/8062/13-ц від 01.02.2018 року було замінено стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» з примусового виконання виконавчих листів, виданих 29.08.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2013 у справі № 761/8062/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

01.06.2018 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі №761/8062/13-ц від 28.09.2018 року було замінено стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» на правонаступника ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчих листів виданих 29.08.2013 Шевченківським районним судом м. Києва, на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2013 у справі №761/8062/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами та договором поруки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованим в реєстрі за № 667.

Отже, фактично на підставі вказаних договорів до ОСОБА_2 перейшли права як нового кредитора за договором про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року так і права іпотекодержателя за договором іпотеки № 340 від 29.02.2008 року.

Позивач вважає договір відступлення прав за кредитним договором та договір та відступлення прав за іпотечним договором такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Окрім того, позивач зазначив, що Договір купівлі-продажу прав вимоги № 01062018 від 01.06.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Авістар» та ОСОБА_2 не має ознак факторингової угоди, з огляду на те, що сума боргу згідно акту прийому-передачі прав вимоги від 01.06.2018 року - 895 414,84 грн. значно перевищує ціну продажу прав вимоги, яка становить 13 060,00 грн.

Крім цього, в п. 1.6 самого Договору купівлі-продажу прав вимоги №01062018 від 01.06.2018 року визначено, що сторони підтверджують, що цей договір не оформляє (не передбачає) та/або не документує операцію факторингу, а також не оформляє (не передбачає) та/або не документує частину операції факторингу, покупець жодним чином не здійснює фінансування продавця, а продавець не здійснює оплату послуг продавця за будь-яке фінансування.

Зважаючи на вказані обставини, позивач звернувся до суду із позовними вимогами щодо визнання договорів недійсними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 провадження у справі відкрито та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово у порядку загального позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено до електронного кабінету учасника справи та на зазначені адреси електронної пошти сторін.

Пояснення щодо позову від сторін не надходили.

У підготовче засідання представники відповідачів та третіх осіб не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду.

Відповідачі та треті особи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін, їх представників, суд, виходить із наступного.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно із ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Так, судом вжито усіх необхідних заходів для надання сторонам достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі вищезазначеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, їх представників та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23.02.2008 між Публічним акціонерним товариством КБ «Правекс-Банк» та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф (далі-кредитний договір), в національній валюті з лімітом кредитування 362 700,00 грн. для споживчих цілей. Строком користування встановлено до 23.02.2018 року зі сплатою відсотків за весь час фактичного користування кредитними коштами в розмірі 17, 49% річних.

29.02.2008 між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено Договір поруки № 561-002/08Ф. Згідно вказаного Договору поруки № 561-002/08Ф, ОСОБА_3 виступив поручителем та зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом в розмірі 362 700,00 грн. та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

29.02.2008 між Позичальником - ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 340, згідно тексту якого, предметом іпотеки є нерухоме майно, належне позичальнику на праві власності: земельна ділянка площею 0,2500 га, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Барахтівська сільська рада, село Барахти, кадастровий номер: 3221480201:01:032:0048.

На час укладання вказаних угод ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 2610/2365/2012. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 було повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

У зв`язку з не виконанням Позичальником умов Договору про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в справі №2-5421/11 від 13.12.2013 року, позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» заборгованість в розмірі 487 751 (чотириста вісімдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 33 коп., судовий збір в розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 (сто двадцять) грн.

29.08.2013 Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 10.10.2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення боргу у сумі 489 571, 33 грн. на підставі виконавчого листа № 2-5421/11 від 29.08.2013 року.

26.05.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі № 2-5421/11 від 13.02.2018 року було замінено у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2-5421/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування заборгованості, сторону стягувача з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар».

01.06.2018 між фізичною особою ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі №2-5421/11 від 21.09.2018 року було замінено у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Києва у цивільній справі №2-5421/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування заборгованості, сторону стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на ОСОБА_2 .

Разом з цим, Шевченківським районним судом м. Києва від 03.06.2013 року у справі № 761/8062/13-ц у зв`язку з не виконанням Позичальником умов укладеного із ПАТ КБ «Правекс-Банк» договору про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року прийнято рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» заборгованість в розмірі 250 143 (двісті п`ятдесят тисяч сто сорок три) гривні 53 копійки (з яких відсотки за користування кредитом - 132 935,77 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 78 065,76 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 39 142,00 грн.) та 2 501 (дві тисячі п`ятсот одну) гривну 44 копійки судового збору.

На виконання цього рішення суду, стягувачу - ПАТ КБ «Правекс-Банк» було видано 29.08.2013 року виконавчий лист №761/8062/13-ц, на підставі якого державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 08.10.2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 про стягнення боргу у сумі 252 644,97 грн.

Враховуючи, що 26.05.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі №761/8062/13-ц від 01.02.2018 року було замінено стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» з примусового виконання виконавчих листів, виданих 29.08.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2013 року у справі № 761/8062/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

01.06.2018 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за договором іпотеки № 340 від 29.02.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі №761/8062/13-ц від 28.09.2018 було замінено стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» на правонаступника ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчих листів виданих 29.08.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2013 року у справі №761/8062/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Таким чином, 01.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами та договором поруки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. та зареєстрованим в реєстрі за № 667.

До ОСОБА_2 перейшли права як нового кредитора за договором про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року так і права іпотекодержателя за договором іпотеки №340 від 29.02.2008 року.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позиція позивача щодо недійсності оспорюваних правочинів полягає в тому, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить нормам чинного законодавства, а саме положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Підставою визнання договору недійсним є недодержання вимог закону саме в момент його укладення, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 18.08.2010 року, справа № 6-20271св10, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року, справа №523/7609/17.

Однак, недійсність укладених договорів про відступлення права вимоги прямо не встановлено законом. Водночас, в силу приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Сторонами в зобов?язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов?язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов?язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов?язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв?язку із заміною кредитора в зобов?язанні саме зобов?язання боржника (його обсяг і на умови, що існували на момент переходу) зберігається, змінюється лише його суб?єктний склад у частині кредитора. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Отже, первісний кредитор у кредитних правовідносинах може відступити право вимоги за цим договором та договорами забезпечення лише фінансовій установі, яка має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг та включена до Державного реєстру фінансових установ, тому відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної чи юридичної особи, яка не має статусу фінансової установи, суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Згідно з частиною 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов?язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція зазначена у висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа №909/968/16), постанові від 31 жовтня 2018 року (справа №465/646/11), який надалі застосована у постанові від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц.

Це саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

Згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

За таких обставин, визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за основним зобов`язанням тягне за собою недійсність похідного зобов`язання - договору про відступлення прав за договором іпотеки, укладеного 01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 .

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, а й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 308/9995/17 (провадження № 61-12св22).

Таким чином, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із позивачем, це право перейшло від ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ТОВ «ФК «Авістар», яке не було позбавлене ліцензії на фінансові послуги та не перебувало у процесі ліквідації на дату укладення оспорюваних Договорів, а тому в даному випадку не є можливим відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договором не тільки на користь фінансових установ.

У подальшому ТОВ «ФК «Авістар» відступило право вимоги ОСОБА_2 .

Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Так, при розгляді судом даної справи встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» відступило на користь ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором №561-002/08Ф від 23.02.2008 року та договором іпотеки №340 від 29.02.2008 року у незаконний спосіб, з порушенням вимог законодавства щодо укладення договору відступлення права вимоги, що порушує права та інтереси позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача у розмірі 1 211, 20 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 203, 215, 216, 236, 509, 510, 54, 517, 526, 629, 1054 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу прав вимоги № 01062018 від 01.06.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 561-002/08Ф від 23.02.2008 року.

Визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договором поруки від 01.06.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованим в реєстрі за № 667, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» та ОСОБА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211, 20 грн.

Стягнути із Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТАР» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38904296, адреса місцезнаходження: Україна, 01010, місто Київ, вул. Левандовська, будинок 3 В) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 , адреса електронної: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач 1: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТАР» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38904296 Адреса місцезнаходження: Україна, 01010, місто Київ, вул.Левандовська, будинок 3 В).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна (01031, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 8, приміщення 49, тел. НОМЕР_5 ).

Суддя Ю. Г. Головко