Ухвала суду № 132488128, 10.12.2025, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1773/25

Провадження № 2/288/918/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Рудника М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбатюк К.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів на дитину.

Ухвалою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

В поданому позові позивач зазначає, що відповідач був призваний на військову службу та через деякий час зник безвісти, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин та Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 був призваний на військову службу та 20 листопада 2024 року зник безвісти, а тому судом поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження по даній справі, оскільки в судове засідання не з`явився відповідач.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні заперечувала щодо зупинення провадження по справі і просить продовжувати розгляд справи по суті.

Третя особа ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо зупинення провадження по справі та просив продовжити розгляд справи по суті.

Представник Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо вирішення питання про зупинення провадження по справі покладається на розсуд суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши представника позивача, третю особу ОСОБА_2 , представника Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який після його продовжень триває на сьогоднішній день.

Згідно з Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, на території України оголошено мобілізацію.

Із наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії сповіщення сім`ї № 195 від 25 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , адресоване ОСОБА_2 , зазначено, що його син ОСОБА_4 зник безвісти 20.11.2024 року в районі н.п. Шахтарське Донецької області.

Згідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250209-1235, сформованого 09 лютого 2025 року Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій.

Зі змісту вказаного витягу вбачається, що ОСОБА_4 отримав статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, 09 лютого 2025 року.

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024060440000178 від 26.11.2024 року за ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 звернувся із заявою до Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області про те, що 19.11.2024 року востаннє на зв`язок виходив його син військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із того часу зв`язок з сином обірвався та його місцеперебування не відоме.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі -Закон) особа, зникла безвісти за особливих обставин, - це особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 4 Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством (частина третя статті 4 Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Держава зобов`язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Згідно із нормами ст. 8 Закону набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Стаття 23 Закону України «Про військовий обов`язок та службу» визначає строки військової служби, зокрема для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Частина третя статті 24 вищевказаного Закону про військовий обов`язок та службу передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом про правовий статус зниклих безвісти (частини перша та друга статті 4 Закону про правовий статус зниклих безвісти).

Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування (частина перша статті 5 Закону про правовий статус зниклих безвісти).

За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством (частина п`ята статті 8 Закону про правовий статус зниклих безвісти).

Виключення зі списків особового складу Збройних Сил України військовослужбовців, визнаних судом безвісно відсутніми чи оголошених померлими, здійснюється на підставі рішень суду про таке визнання чи оголошення: осіб офіцерського складу Міністром оборони України; осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу командувачами видів Збройних Сил України, прирівняними до них особами і вище (пункт 247 розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у актуальній редакції далі Положення).

За таких обставин незважаючи на обставину зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_4 , останній не виключений зі списків особового складу Збройних Сил України та на нього поширюються гарантії частини п`ятої статті 8 Закону про правовий статус зниклих безвісти, а також зберігається виплата грошового забезпечення військовослужбовця згідно з порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 88.

Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5)оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6)користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Як встановлено судом ОСОБА_4 зник безвісти за особливих обставин та 09 лютого 2025 року за цим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Позов ОСОБА_3 пред`явлено 24 жовтня 2025 року, тобто після того як ОСОБА_4 зник безвісти.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №317/3139/15-ц (провадження №61-4241св18) дійшов висновку, що визнання судом учасника справи безвісно відсутнім унеможливлює здійснення цією особою її процесуальних прав і виконання нею її процесуальних обов`язків у судовій справі, передбачених цивільним процесуальним законодавством, а фізична відсутність у сторони цієї можливості принципово позбавляє сам суд змоги ухвалити обґрунтоване судове рішення, що відповідало б завданню цивільного судочинства в аспекті справедливого розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також суперечить одній з основних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін..

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року у справі №473/4906/23 (провадження №61-1072св25) дійшов висновку про те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Верховний суд в постанові від 28 лютого 2018 року по справі № 317/3139/15-ц зазначив, що завідоме залучення, як сторони-відповідача у справі, фактично відсутньої фізичної особи щодо якої є нескасоване судове рішення про визнання її безвісно відсутньою, всупереч вимогам закону унеможливлює здійснення такою особою її процесуальних прав і виконання нею її процесуальних обов`язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством.

Крім того, дане питання врегульовано Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справа № 754/947/22, провадження № 14-74цс25, де зазначено, що ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_4 щодо продовження розгляду справи.

З огляду на положення пункту першого статті 6 Європейської Конвенції з Прав Людини, частини першої, п`ятої статті 263 ЦПК України, фізична відсутність у сторони зазначеної вище можливості принципово позбавляє суд змоги ухвалити обґрунтоване судове рішення, що не відповідає завданню цивільного судочинства в аспекті справедливого розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також суперечить одній з основних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

За правилами ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім`ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім`ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відтак, враховуючи, що відповідач є особою, яка перебуває у складі Збройних Сил України, та є зниклим безвісти за особливих обставин, відомості за даним фактом зникнення внесені до ЄРДР та відповідно проводиться досудове розслідування, суд вважає за необхідне зупинити провадження по даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 251 та п. 4 ч. 1 ст. 252 ЦПК України до припинення перебування відповідача ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України та отримання інформації про безвісти зниклого за особливих обставин, у тому числі, щодо його місцеперебування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 251, 252, 253, 258-260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів на дитину - до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан та отримання інформації про безвісти зниклого за особливих обставин відповідача ОСОБА_4 , у тому числі, щодо його місцеперебування.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник