Рішення № 132486748, 10.12.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2025 року м. Рівне№460/8888/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), за змістом якого просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.01.2025 №172850030716, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи із 22.01.2025;

зобов`язати відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 22.01.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 в Дубенському середньому професійно-технічному училищі №27; роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба»;роботи з 10.02.2000 по 12.02.2014 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України в календарному обчисленні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи загальний страховий стаж понад 38 років, у встановлений законом строк не раніше за один місяць до досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернувся до Пенсійних органів із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності (визначення в автоматичному режимі Пенсійного органу, що вирішує питання про призначення пенсії), надані позивачем документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Проте, 30.01.2025 відповідач (без ретельного аналізу положень чинного законодавства та наявних документів) прийняв рішення № 172850030716 «Про відмову у призначенні пенсії» з тих підстав, що необхідний загальний страховий стаж для призначення пенсії за віком по досягненню 60 річного становить не менше 32 років. При цьому, загальний страховий стаж, розрахований відповідачем, склав 23 роки 11 місяців 12 днів. У вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача Пенсійним органом не зараховано періоди:навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 в Дубенському середньому професійному-технічному училищі №27 (оскільки ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним); роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба» (оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи);роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України у календарному обчисленні (оскільки частково відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що є обов`язковим з 01.07.2000).

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду із позовною заявою.

Ухвалою судді Махаринця Д.Є. від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги заперечив повністю. Вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 22 січня 2025 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про агальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 172850030716 від 30.01.2025 Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю страхового стажу. До страхового стажу не зараховано: - не врахований період навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 року, оскільки ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним. - з 23.05.1988 по 20.10.1988, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи. - з 01.07.2000 по 31.12.2003 згідно записів трудової книжки потребує уточнення, оскільки відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що є обов`язковим з 01.07.2000. Стаж з 01.04.2005 враховано згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також відповідач зазначив, що відповідно допаспортних даних ПІБпозивача вказано « ОСОБА_1 », а в наданому позивачемдипломі НОМЕР_1 вказано, щодипломвидано « ОСОБА_1 ». Тобто, прізвище позивача удипломі НОМЕР_1 не відповідає паспортним даним, у зв`язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області незараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986.

Також вказав, що оскільки трудова книжка позивача не відповідає зазначеним вимогам порядку ведення трудових книжок, що визначався Інструкцією № 162 до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 оскільки за період роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988, відсутній наказ про звільнення з роботи.

Відповідач повідомив, що решту періодів професійної діяльності з 01.07.2000 зараховано до страхового стажу відповідно до відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем за працівника.

Розпорядженням керівника апарату суду Рівненського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 №780, відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 №529, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/8888/25 та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №460/8888/25 визначено головуючим суддею Греська О.Р.

Ухвалою від 15.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №460/8888/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій. Повторно розпочато розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимогстатті 263 КАС Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертоїстатті 229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.01.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.01.2025 відповідач, визначений для розгляду заяви та документів за принципом випадковості, прийняв рішення № 172850030716 «Про відмову у призначенні пенсії» з тих підстав, що необхідний загальний страховий стаж для призначення пенсії за віком по досягненню 60 річного становить не менше 32 років. При цьому, загальний страховий стаж, розрахований відповідачем, склав 23 роки 11 місяців 12 днів.

Зі змістом вказаного рішення до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди: навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 в Дубенському середньому професійному-технічному училищі №27 (оскільки ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним); роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба» (оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи); роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України у календарному обчисленні (оскільки частково відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що є обов`язковим з 01.07.2000).

Вказане слугувало підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Вважаючи протиправним спірне рішення відповідача, позивач звернулася до суду із позовом про його скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

Судом встановлено, що позивач досягнув 60 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також факт досягнення встановленого віку для призначення пенсії за віком відповідачем не заперечується.

Спірним у даній справі є виключно факт наявності у ОСОБА_1 мінімально необхідного загального страхового стажу для призначення пенсії по досягненню 60 річного віку не менше 32 роки.

При цьому, зі змісту оскарженого рішення відповідач не зарахував до загального страхового стажу позивача періоди: навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 в Дубенському середньому професійному-технічному училищі №27 (оскільки ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним); роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба» (оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи); роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України у календарному обчисленні (оскільки частково відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що є обов`язковим з 01.07.2000).

Оцінюючи вказану поведінку Пенсійного органу, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, час навчання у навчальних закладах підтверджується, зокрема дипломами та довідками.

Дипломом Дубнівського середнього професійно-технічного училища Серія Г №233701 від 14 липня 1986 року підтверджується, що ОСОБА_1 вступив в училище 01 вересня 1985 року і 14 липня 1986 року закінчив повний курс технічного училища за професією «Різьб`яр по дереву».

Довідкою Державного навчального закладу «Дубенське вище художнє професійно-технічне училище» від 10.02.2025 №48 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Дубенському середньому професійно-технічному училищі №27 з 04.09.1985 по 14.07.1986 за професією «Різбяр по дереву».

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

З системного аналізу вищезазначеної норми слідує, що запис у трудову книжку в період навчання вносився лише студентам, які навчались за денною формою навчання, для студентів заочної форми навчання внесення відповідного запису передбачено не було.

Трудова книжка позивача Серія НОМЕР_3 , дата заповнення 12.07.1982 містить записи, що стосуються навчання, зокрема запис №6 01.09.1985 14.07.1986 роки навчання в Дубенському СПТУ 27. Запис вчинений на підставі диплому Серія НОМЕР_1 від 14.07.1986.

Відтак, належними та достовірними доказами підтверджується період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985 року по 14.07.1986 рік, зокрема ПІБ позивача в дипломі Серія НОМЕР_1 .

Зазначене свідчить про те, що відповідач зобов`язаний був зарахувати період навчання позивача в Дубенському середньому професійно-технічному училищі №27 з 01.09.1985 по 14.07.1986 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , а тому його поведінка в частині бездіяльності у їх врахуванні є протиправною.

Спірним є також не зарахування періоду роботи позивача з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба» (оскільки, як зазначає відповідач, відсутній наказ про звільнення з роботи).

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, ст. 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудова книжка позивача Серія НОМЕР_3 , дата заповнення 12.07.1982 містить наступні записи, щодо трудової діяльності позивача в період з 23.05.1988 по 20.10.1988, а саме:

1.Запис №11 від 23.05.1988 (далі мовою оригіналу) працював по договору по вирощуванню бахчі (кавунів) в Колгоспі «Дружба» (протокол від 04.03.1988 №4);

2.Запис №12 від 20.10.1988 припинено роботу у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Як стверджує відповідач, згідно із записами трудової книжки позивача Серія НОМЕР_3 , дата заповнення 12.07.1982, до страхового стажу не зараховано період роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи.

Суд оцінює критично та відхиляє зазначені доводи у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції №58, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції №58).

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Зокрема, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Отже, враховуючи вищезазначене, наявні правові підстави для зарахування до загального страхового стажу позивача спірного періоду роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба», позаяк відсутність наказу про звільнення з роботи (як зазначив відповідач у рішенні про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ) вказує на надмірний формалізм відповідача в цій частині та не є достатньою підставою для відмови у зарахування такого періоду до загального стажу.

Відповідач також зазначив про відсутність підстав для зарахування періоду роботи в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України з 01.07.2000 по 31.12.2003 до загального страхового стажу через відсутність інформації про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що є обов`язковим з 01.07.2000.

Суд зазначає, що з розрахунку стажу позивача як додатку до оскарженого рішення вбачається, що відповідач протиправно розрахував період роботи з 10.02.2000 по 12.02.2014 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України не в календарному обчисленні.

В обґрунтування такої позиції Пенсійний орган зазначив, що розрахунок стажу проведено відповідно до відомостей про сплату внесків таким роботодавцем.

Водночас, оцінюючи такі доводи суд враховує наступне.

Відповідно до записів трудової книжки позивача Серія НОМЕР_3 , дата заповнення 12.07.1982:

1.Запис №21 від 10.02.2000 прийнятий на роботу художником в Художньо-виробничий комбінат (наказ від 10.02.2000 №4);

2.Запис №22 від 12.02.2014 звільнений з посади згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ від 12.02.2014 №2).

Відомостей про роботу за сумісництвом або ж на умовах скороченого чи неповного робочого дня впродовж спірного періоду трудова книжка позивача не містить.

Матеріалами справи підтверджується лише часткова сплата роботодавцем внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за позивача в період з 10.02.2000 по 30.06.2000, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.09.2005 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.04.2006 30.04.2006.

Як повідомив позивач, ним невідомо з яких причин в решті календарного періоду роботи з 10.02.2000 по 12.02.2014 відсутні відомості про сплату роботодавцем страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак суд враховує, що спірні періоди роботи позивача, які Пенсійний орган не бажає зараховувати до стажу, внесені з дотриманням вимог Інструкції №58, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписами уповноваженої особи та скріплені печатками юридичних осіб із відображенням на ній повного найменування, з посиланням на відповідні накази. З таких даних можна цілком точно та достовірно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках щодо даних періодів роботи Пенсійними органами не надавалось.

Обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Довідкою Художньо-виробничого комбінату Національної спілки художників України від 10.02.2025 №2 підтверджується, що ОСОБА_1 працював художником з 10.02.2000 по 12.02.2014.

Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень статті 2 Закону №1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У силу приписів частини 1 статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону №1058-IV).

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.

Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі ті, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був зарахувати весь період роботи позивача з 10.02.2000 по 12.02.2014 до загального страхового стажу в календарному обчисленні незалежно від факту сплати внесків.

Відтак, позивач вважає, що у спірних правовідносинах відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв всупереч та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

22.01.2025 позивач звернувся до Пенсійних органів із заявою про призначення йому пенсії за віком у віці 59 років 11 місяців 24 дні, що відповідає п. 1.7 Порядку №22-1.

За наведених обставин, порушені права, свободи та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2025 №172850030716, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи із 22.01.2025.

Також суд зазначає, що належним способом відновлення порушених відповідачем прав повинен бути таким, який запобігатиме повторному зверненню позивача до суду є зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 22.01.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 в Дубенському середньому професійно-технічному училищі №27; роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба»;роботи з 10.02.2000 по 12.02.2014 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України в календарному обчисленні.

Згідно з ч. 1, 2ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його поведінки у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору відповідно дост. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2025 №172850030716, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 22.01.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу наступні періоди: навчання з 01.09.1985 по 14.07.1986 в Дубенському середньому професійно-технічному училищі №27; роботи з 23.05.1988 по 20.10.1988 в Колгоспі «Дружба»; роботи з 10.02.2000 по 12.02.2014 в Художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Національної Спілки художників України в календарному обчисленні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094. ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)

Повний текст рішення складений 10.12.2025.

Суддя Олег ГРЕСЬКО