Рішення № 132486723, 17.11.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2025 року м. Рівне№460/10077/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., за участю секретаря судового засідання Осташевської І.А. та представників сторін: представника позивача - Троянчука Д.М., представника відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу та рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №6569/1700240523 від 17.04.2025 року, №6564/1700240523 від 17.04.2025 року, №6566/1700240523 від 17.04.2025 року, №6578/1700240523 від 17.04.2025 року, №6580/1700240523 від 17.04.2025 року, №6576/1700240523 від 17.04.2025 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6572/1700240523 від 17.04.2025 року та рішення №6531/1700240523 від 16.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої було складено акт про порушення позивачем податкового законодавства. Позивач зазначає, що не був повідомлений про призначення позапланової невиїзної перевірки, не отримував акт перевірки, у зв`язку із чим не міг надати документи щодо господарських операцій до перевірки та заперечень на акт перевірки. Водночас позивач вважає висновки контролюючого органу про порушення ним норм податкового законодавства необґрунтованими, зокрема щодо визначення грошових зобов`язань з ПДФО, єдиного внеску та військового збору і зазначає, що здійснені позивачем господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності платника податку при здійсненні вказаних операцій, відповідно до положень Податкового кодексу України (далі ПК України). Позивач також зазначає, що ним було укладено договір комісії з ТОВ «Єрмак Голд» (комітент) та наголошує, що при укладанні договору комісії на реалізацію товару комісіонер отримує товар від комітента для його подальшої передачі третім особам, при цьому отримавши товар від комітента, комісіонер не набуває статусу власника цього товару, а є лише зобов`язаною особою щодо передачі такого товару третім особам за укладеними з ними правочинами. Таким чином вважає, що при відсутності переходу права власності на товар при його передачі від комітента до комісіонера, грошові кошти, отримані комісіонером від третіх осіб в якості оплати вартості товару та перераховані в подальшому на користь ТОВ «Єрмак Голд» (комітент) на виконання вимог пункту 4.3 договору, є оподатковуваним доходом саме ТОВ «Єрмак Голд», а не доходом комісіонера від реалізації товару, що, на думку позивача, свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, оскільки в спірному випадку до його оподатковуваного доходу за 2019-2020 роки належать лише суми комісійної винагороди, отриманої від ТОВ «Єрмак Голд» на виконання договору комісії, що допускаються для платників єдиного податку 3 групи та не перевищують встановлений розмір 5000000,00 грн. За таких обставин позивач вважає, що контролюючим органом безпідставно зменшено витрати позивача та завищено дохід за 2018 рік, і як наслідок безпідставно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування.

Щодо встановленого під час перевірки факту неведення позивачем книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість та не надання для проведення перевірки жодних документів, що стосуються господарської діяльності, то позивач зауважує, що ним велися книги обліку доходів для платників єдиного податку та наявні первинні документи, копії яких долучені до позовної заяви, у зв`язку з чим вважає виявлені контролюючим органом порушення необґрунтованими, у зв`язку з чим позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області на податкову адресу позивача було направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення наказ на проведення перевірки №159-п від 15.01.2025 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 №56/Ж4/17-00-24-05-17, яким зобов`язано позивача після початку перевірки забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, водночас вказаний лист було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а під час проведення перевірки платником податку - фізичною особою ОСОБА_1 не надано жодних документів на підтвердження господарської діяльності, про що було складено акт ненадання документів №403/Ж6/17-00-24-05-19 від 04.03.2025.

Що ж до самої суті виявлених порушень, то відповідач стверджує, що відповідно до вимог пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України однією з умов перебування фізичних осіб-підприємців на 3 групі платників єдиного податку є не перевищення 5000000 грн обсягу отриманого протягом календарного року доходу (в чинній редакції 2018), при цьому ставка єдиного податку становить 5% доходу (пп.2 п. 293.3.ст. 293 Кодексу). Відповідач зауважує, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено факт перевищення позивачем граничного обсягу річного доходу (понад 5000000,00 грн), і при цьому позивачем було протиправно занижено суму єдиного податку у поданій до контролюючого органу податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2019 рік (вх. № 10070779 від 07.02.2020). Крім того зазначає, що проведеною перевіркою встановлено заниження загального та чистого оподаткованого доходу за 2020 рік, чим порушено пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст.164 ПК України.

Відповідач стверджує, що починаючи з 01.04.2018 року ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог пп.З пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України повинна була перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватись як платник ПДВ, водночас позивач вказаних дій не виконав. Вказані порушення в сукупності, на думку відповідача, призвели до заниження суми єдиного внеску на загальну суму 152437,12 грн, заниження військового збору на суму 265485,19 грн, заниженню суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та заниженню податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 3626201,03 грн. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги норм податкового законодавства, що слугувало підставою винесення контролюючим органом спірних рішень, а тому вважає позові вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 11.06.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 11.06.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 16.06.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 14.07.2025, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 03.07.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

У підготовче засідання призначене на 14.07.2025 до суду прибув уповноважений представник позивача, представник відповідача у підготовче засідання не з`явився. Протокольною ухвалою від 14.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті призначити на 04.08.2025 у відкритому судовому засіданні.

У визначені судом дату і час у судове засідання 04.08.2025 сторони не забезпечили явку своїх уповноважених представників, а тому ухвалою від 04.08.2025 суд відклав судове засідання на 15.09.2025.

У судове засідання 15.09.2025 до суду прибули уповноважені представники позивача та відповідача, протокольною ухвалою суд у судовому засіданні оголосив перерву до 29.09.2025.

Представник позивача 16.09.2025 звернувся до суду з заявою про уточнення прохальної частини позовної заяви.

У визначені судом дату і час у судове засідання 29.09.2025 сторони не забезпечили явку своїх уповноважених представників, а тому ухвалою від 29.09.2025 суд відклав судове засідання на 20.10.2025.

У судове засідання 20.10.2025 до суду прибули уповноважені представники позивача та відповідача, протокольною ухвалою суд у судовому засіданні оголосив перерву до 06.11.2025.

У судове засідання 06.11.2025 до суду прибули уповноважені представники позивача та відповідача. У судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення проголошення до 17.11.2025.

У судовому засіданні 17.11.2025 з участю уповноважених представників сторін суд проголосив вступну та резолютивну частину частини цього судового рішення.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.08.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата та номер запису про проведення державної реєстрації: 12.08.2019 №26080000000041257) код основного виду економічної діяльності: 47.29 Роздрiбна торгiвля iншими продуктами харчування в спецiалiзованих магазинах.

28.11.2020 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (позивача) (дата: 28.11.2020, номер запису: 2006080060002041257, підстава: власне рішення).

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області №159-п від 15.01.2025 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 » (том 2, а.с. 159) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , (податкова адреса: АДРЕСА_1 ) з 04 березня 2025 року тривалістю 5 робочих днів та визначено, що перевірку необхідно провести щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 12.08.2019 по 28.11.2020, з 01.01.2011 по 29.10.2018.

Згідно з вказаним наказом відповідача №159-п від 15.01.2025 перевірка призначена на підставі 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 79.2 статті 79 глави 8 розділу II, підпункту 69.2-2, 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності.

На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у Рівненській області позивачу направлено повідомлення від 15.01.2025 №56/Ж4/17-00-24-05-17 (том 2, а.с. 160) про проведення з 04.03.2025 документальної позапланової невиїзної перевірки, у якому серед іншого повідомлено для позивача, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України йому слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансово- статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Вказаний наказ відповідача №159-п від 15.01.2025 та повідомлення від 15.01.2025 №56/Ж4/17-00-24-05-17 щодо проведення перевірки направлено контролюючим органом 17.01.2025 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням №3302300082405 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 161) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 02.02.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2, а.с. 162-163).

У повідомленні від 15.01.2025 №56/Ж4/17-00-24-05-17 контролюючий орган, з метою проведення документальної позапланової перевірки просив надати йому у повному обсязі всі необхідні документи, що підтверджують дані податкових декларацій.

Будь-яких доказів виконання позивачем вимог зазначеного листа відповідача від 15.01.2025 №56/Ж4/17-00-24-05-17 та надання платником податків для контролюючого органу вказаних у ньому документів для проведення документальної позапланової перевірки сторони для суду не надали і матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем 04.03.2025 було складено акт №403/Ж6/17-00-24-05-19, що засвідчує факт ненадання документів платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (том 2, а.с. 164), який був направлений позивачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням №3302300103550 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 165) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 19.03.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2 а.с. 166-167).

Під час проведення перевірки позивачу ФОП ОСОБА_1 на податкову адресу 05.03.2025 направлено рекомендованим листом з повідомленням запит №1 від 05.03.2025 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, стосовно походження грошових коштів, а також інформацію щодо їх оподаткування (том 2, а.с. 168). Зазначений лист було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання (том 2, а.с. 169-171).

Відповідачем 05.03.2025 було складено акт №438/Ж6/17-00-24-05-19, що засвідчує факт ненадання документів платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (том 2, а.с. 172), який був направлений позивачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням №3302300102732 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 173) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 24.03.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2 а.с. 174-175).

У період з 04.03.2025 по 10.03.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №4312/ 17-00-24-05-18/ НОМЕР_2 від 17.03.2025 (том 1 а.с. 32). У вказаному акті перевірки зазначено, що згідно поданої звітності в періоді з 12.08.2019 по 28.11.2020 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до висновків вказаного акту за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

1) абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2, 8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення), а саме: неведення книги обліку доходів і витрат);

2) пп.2 п.293.3, пп.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, внаслідок чого за 2019 рік занижено суму єдиного податку всього на суму 608340,10 грн, в т.ч за ставкою 5% - на 211070,35 грн, за ставкою 15% - на 397269,74 грн;

3) пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 3185822,23 грн;

4) п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 152437,12 грн;

5) підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору в сумі 265485,19 грн;

6) п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.194.1.1 п.194.1 ст.194 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 3626201,03 грн, в тому числі за лютий 2020 р. - 740057,46 грн, за березень 2020 р.- 615697,60 грн, за квітень 2020 р.- 236950,32 грн, за травень 2020 р.- 345462,29 грн, за червень 2020 р.- 572774,69 грн, за липень 2020 р. - 355186,86 грн, за серпень 2020 р. - 360105,47 грн, за вересень 2020 р.- 298504,22 грн, за листопад 2020 р. - 101462,11 грн;

7) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу, а саме неподання податкових декларації з ПДВ за лютий листопад 2020 р.;

8) п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого не забезпечене зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій;

9) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2018 року по 04.05.2020 року, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

10) пп. 49.18.1, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 (чинної на момент виникнення обов`язку подання податкової декларації), п. 177.11, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме податкова декларація про майновий стан і доходи за 2020 рік (ліквідаційна) до контролюючого органу не подана по терміну подачі 28.12.2021 року.

За результатами проведення вказаної перевірки та розгляду матеріалів акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято такі рішення:

1) податкове повідомлення-рішення №6569/1700240523 від 17.04.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 760425,13 грн., з яких 608340,10 грн. за податковими зобов`язаннями та 152085,03 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення №6564/1700240523 від 17.04.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3185822,23 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №6566/1700240523 від 17.04.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 265485,19 грн.;

4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6572/1700240523 від 17.04.2025 року про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 152437,12 грн.;

5) рішення №6531/1700240523 від 16.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податкових органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 76218,56 грн.;

6) податкове повідомлення-рішення №6578/1700240523 від 17.04.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 4 532751,29 грн., з яких 3626201,03 грн. - за податковими зобов`язаннями та 906550,26 грн. за штрафними санкціями;

7) податкове повідомлення-рішення №6580/1700240523 від 17.04.2025 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400 грн. за неподання податкових декларацій з ПДВ;

8) податкове повідомлення-рішення №6576/1700240523 від 17.04.2025 року, яким застосовано штраф в розмірі 1020 грн. за відсутність зберігання первинних документів.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся із позовом до суду у цій справі.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Частиною 9 статті 4 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань'' визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Порядок зняття з обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 за №1588 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1588). Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 11.18 розділу XI цього Порядку підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є, зокрема, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням. Згідно з підпунктом 2 пункту 11.18 розділу XI Порядку №1588 фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою №8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою №6-ОПП.

Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку №1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Відповідно до підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Відтак, за наявності підстав, визначених пунктом 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку фізичної особи - платника податків (зокрема, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності) на підставі відомостей, отриманих від органу державної реєстрації про припинення підприємницької діяльності, поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичною особою, яка здійснювала незалежну професійну діяльність, заяви за формою №8-ОПП, або на підставі поданої заяви платника податків про проведення перевірки.

Процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення перевірки такої особи, і нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положення Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, оскільки після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. З огляду на це, така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2021 у справі №480/2004/19.

Зі змісту акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.03.2025 №4312/ 17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець припинив підприємницьку діяльність 28.11.2020, про що внесено запис до ЄДР за №2006080060002041257. Отже, проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки зумовлено припиненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності.

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки він за його твердженням не отримував ні наказу про проведення перевірки, ні будь-яких інших документів, пов`язаних з перевіркою, що на думку позивача, свідчить про відсутність в неї поведінки, направленої на ухилення від виконання обов`язку з надання контролюючим органам документів.

Пункт 79.2 статті 79 ПК України передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Отже, наказ та повідомлення повинні бути надіслані та отримані платником податків до початку проведення перевірки. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18, від 11.05.2023 у справі №640/18756/21 та від 17.05.2023 у справі №160/5892/20.

З наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які позивачем в установленому порядку не спростовані, суд в ході судового розгляду справи встановив, що відповідачем для позивача було направлено повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.01.2025 на податкову адресу позивача: АДРЕСА_2 , в яких позивача було повідомлено про необхідність надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Вказаний лист направлено відповідачем для позивача засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу позивача та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 02.02.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2, а.с. 162-163).

Приписами статті 42 ПК України встановлено порядок листування платників податків та контролюючих органів, яким серед іншого передбачено, що:

- п. 42.1. податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті;

- п. 42.2. документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику);

- п. 42.5. у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Водночас, у постановах від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 04.05.2020 у справі №826/11455/15, від 04.08.2023 у справі №120/7318/21 Верховний Суд зазначив про те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а у разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

З урахуванням наведеного і того, що уся досліджена в ході судового розгляду справи поштова кореспонденція, яка стосується предмета спору, надсилалася контролюючим органом для ОСОБА_1 через поштову службу (АТ «Укрпошта») рекомендованими листами з повідомленням про вручення на його податкову адресу як платника податків: АДРЕСА_1 , що є зареєстрованим в установленому порядку місцезнаходження ОСОБА_1 , за яким він як платних податків (фізична особа) взятий на облік контролюючим органом, суд дійшов до висновків про те, що така поштова кореспонденція відповідно до наведених вище приписів статті 42 ПК України вважається врученою платнику податків ( ОСОБА_1 ) у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а тому такий платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Крім того, під час проведення перевірки позивачу ФОП ОСОБА_1 на податкову адресу 05.03.2025 направлено рекомендованим листом з повідомленням надіслано запит №1 від 05.03.2025 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, стосовно походження грошових коштів, а також інформацію щодо їх оподаткування (том 2, а.с. 168). Зазначений лист було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання (том 2, а.с. 169-171).

Відповідачем 05.03.2025 було складено акт №438/Ж6/17-00-24-05-19, що засвідчує факт ненадання документів платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (том 2, а.с. 172), який був направлений позивачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням №3302300102732 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 173) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 24.03.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2 а.с. 174-175).

Суд також зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення наказу на перевірку, запрошення, запиту, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а.

При цьому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала того, яким чином не отримання нею відповідних документів мало вплив на суть зазначеного податковим органом допущеного податкового порушення та відповідного нарахування податкових зобов`язань. Не кожне можливе допущене порушення процедурного питання може мати безумовні наслідки протиправності прийнятого рішення. З цього приводу у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За таких встановлених судом обставин справи фактичне неотримання ОСОБА_1 документів від контролюючого органу, на переконання суду, не може бути підставою для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Крім того суд зазначає, що згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання.

Порядок надання документів під час перевірки та наслідки їх ненадання встановлені ст. 85 ПК України.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.6 ст. 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовано статтею 44 ПК. Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії), (пункт 44.3 статті 44).

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

Відповідно до положень пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 06.07.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 21.01.2025 у справі №140/6001/24.

Приписи статті 44 ПК України визначають обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку направлення документів (наказу, повідомлень, запиту), то позивач є таким, що належним чином повідомлений про проведення перевірки та про свій обов`язок з надання відповідачу документів, водночас протягом встановлених строків позивач не надав контролюючому органу первинних чи інших документів, що підтверджують спірні показники податкової звітності, а також позивач не надав жодних пояснень чи доказів наявності поважних причин для неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу та ненадання ним документів контролюючому органу для перевірки.

У зв`язку із викладеним суд зазначає, що документи податкової та бухгалтерської звітності, які були долучені позивачем до позовної заяви, в силу наведених вище вимог статті 44 ПК України вважаються такими, що були відсутні у позивача на час складення звітності.

Суд з матеріалів справи встановив, що позивачем було укладено договір комісії №01-09/19-29 від 01.09.2019 між ТОВ «Єрмак Голд» та ФОП ОСОБА_1 , на підставі якого було сформовано акти прийому-передачі за виконані послуги, акти звірки з комітентом, видаткові накладні. Водночас суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання таких документів контролюючому органу як під час так і після проведення перевірки, при цьому відсутність первинних документів та бухгалтерського обліку на момент проведення перевірки унеможливило підтвердження правомірності задекларованих позивачем сум його доходу, а отже не спростувало правомірність формування задекларованих податкових зобов`язань.

Контролюючим органом при перевірці були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних «ІС Податковий блок», відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, про що зазначено в п. 1.13 акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.03.2025, згідно яких контролюючим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період 12.08.2019 по 28.11.2020 перебувала на спрощеній системі оподаткування та здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку III групи (5%). Перевіркою було встановлено, згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги фізична особа ОСОБА_1 за період з 12.08 2019 по 28.11.2020 здійснювала роздрібну торгівлю іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах з використанням реєстраторів розрахункових операцій в кількості 11 одиниць в 11 торгових точках та отримала виторг від здійснення господарської діяльності всього в сумі 20407993,95 грн, в т.ч. за період з 12.08.2019 по 31.12.2019 в сумі 68738872,03 грн., за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 13534121,92 грн.

Крім того в 2019 році згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в періоді, що перевірявся, для ФОП ОСОБА_1 нараховано та виплачено дохід самозайнятій особі (ознака доходу 157) юридичними особами-контрагентами: - 2019 р.: нараховано доходу - 770092,96 грн, виплачено доходу - 774592,96 грн, кошти поступили від контрагентів, ТОВ «ЄРМАК ГОЛД» та «РІВНЕ МОЛОКО» ПАТ «Тернопільський молокозавод». Загальна сума розрахунків за реалізовану продукцію в 2019 році склала 7648465,00 грн., в тому числі виторг в сумі 6873872,03 грн., нараховано та виплачено дохід самозайнятій особі (ознака доходу 157) в сумі 774592,96 грн.

Отже, проведеною перевіркою встановлено порушення пп. 2 п. 293.3, пп. 1 п. 293.4 ст. 293 ПК України, в результаті чого за три квартали 2019 та 2019 занижено суму єдиного податку всього на суму 608340,10 грн, в т.ч за ставкою 5% на 211070,35 грн. (250000 грн-38929.65 грн), за ставкою 15% - на 397269,74 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено суб`єктів господарювання, які можуть бути платником єдиного податку третьої групи, а саме фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 293.3 статті 293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (пункт 293.8 статті 293 ПК України).

Згідно з абзацом третім підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

У ході розгляду справи суд, з наданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 встановив, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 5% в сумі 778592,96 грн (ряд. 06 декларації), сума податку за ставкою 5% в розмірі 38929,65 грн. (ряд. 11 декларації). Водночас, обсяг виторгу відповідно до інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» за період з 12.08.2019 по 31.12.2019 становить 6873872,03 грн., нараховано та виплачено дохід самозайнятій особі (ознака доходу 157) в сумі 774592,96 грн., всього 7648464,96 грн. Таким чином ФОП ОСОБА_1 в 2019 році перевищила граничний обсяг доходу 5000000 гривень, що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного податку, оскільки до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, яка не була застосована позивачем у поданій податковій декларації за 2019 рік.

Крім того, відповідно до вимог пп.3 п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2020 зобов`язана була перейти на сплату інших податків і зборів, тобто на загальну систему оподаткування, водночас таких дій позивачем вчинено не було та матеріалами справи вказане не спростовано.

Також, у ході перевірки згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 30.09.2020 здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування у магазинах з використанням реєстраторів розрахункових операцій та отримала виторг від здійснення господарської діяльності за 2020 в сумі 13534121,90 грн. Крім того, в 2020 році згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в періоді, що перевірявся, для ФОП ОСОБА_1 нараховано та виплачено дохід самозайнятій особі (ознака доходу 157) юридичними особами-контрагентами та нараховано суму доходу - 4538481,21 грн, виплачено доходу - 4596883,21 грн.

Відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» - ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2020 по 28.11.2020, нараховано та сплачено податки і збори: ЄСВ фізичної особи-підприємця за 2020 рік в сумі 9231,42 грн; ЄСВ самозайнятої особи як роботодавця (в т.ч. за цивільно-правовими договорами) 2020 рік в сумі 229477,82 грн; ПДФО з найманих працівників за 2020 рік в сумі 176934,04 грн; військовий збір з найманих працівників за 2020 рік в сумі 16349,48 грн, а всього сплачено податків і зборів за період з 01.01.2020 по 28.11.2020, які відносяться до витрат, в розмірі 431992,76 грн.

Суд зазначає, що фізична особа - підприємець згідно п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України є суб`єктом господарювання, тому на нього поширюються його норми. Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб`єкти господарювання зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин підприємець зобов`язана вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів та витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних. не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Згідно пл. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, шо використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. При заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи використовуються дані книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із пп. 20.1.6 п. 20 1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Отже, фізичні особи - підприємці зобов`язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання податкової декларації про майновий стані доходи фізичної особи підприємця, або інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності по іншим податкам і зборам -у разі їх сплати.

Суд наголошує, що під час проведення перевірки, позивачем жодних первинних документів, зокрема книги обліку доходів на підтвердження отриманих доходів, контролюючому органу надано не було, відтак контролюючим органом інформація про доходи позивача була отримана з баз даних ІС «Податковий блок» та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, та відповідно до наявної у вказаних базах інформації і були встановлені суми доходу позивача та відповідно визначені його фінансові зобов`язання. При цьому, доказів надання таких первинних документів під час проведення перевірки матеріали справи не містять, що в свою чергу підтверджується наданими відповідачем актами, які засвідчують факт ненадання ФОП ОСОБА_1 документів (виписки банку, тощо) для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця. (п. 177.2 ст 177 Кодексу).

Оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

З урахування наведеного, суд констатує, що позивачем було занижено загальний оподаткований дохід за 2020 рік на 18131005,13 грн та чистий оподаткований дохід за 2020 рік на 17699012,37 грн, чим порушено пп.163.1.1 п.163.1 ст.163. пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. При цьому, вказані порушення призвели до заниження позивачем сум податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 15329717,33 грн, в тому числі 2020 - 3185822,23 грн (17699012,37 грн * 18%) та єдиного внеску у розмірі 22% в сумі 152437,12 грн (відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI)

Суд також зазначає, що згідно з абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) платник Єдиного внеску зобов`язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки, як суд вже зазначав вище, позивач під час перевірки не надав книг обліку доходів і витрат, а відповідно не вів такого обліку за кожним календарним місяцем і календарним роком, то вказані дії свідчать про порушення останнім вимог п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, про що слушно зазначено відповідачем у його акті та в ході судового розгляду.

Суд також зазначає, що пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодекс України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершенню реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу (підпункті 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу): фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Підпунктом 1.2 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 Податкового Кодексу України визначено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистив річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 та п.178.3 ст.178 Кодексу.

Оскільки чистий оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 за 2020 становить 17699012,37 грн, отже суд погоджується з висновком контролюючого органу про заниження позивачем військового збору на суму 265485,19 грн., чим порушено вимоги пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

В акті перевірки також встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.183.4. п. 183.6 ст. 183 ПК України, оскільки позивач, у зв`язку з отриманням граничного розміру річного доходу (понад 5000000,00 грн) була зобов`язана з 01.01.2019 перейти на загальну систему оподаткування та відповідно до п. 183.4 ст. 183 ПК України зареєструватись як платник податку на додану вартість.

З приводу встановленого порушення суд зазначає, що відповідно до пп. 181.1. ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.183.4 ст.183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ в особи, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ виникає, починаючи з дати такої реєстрації. При цьому у разі якщо така особа не подала/несвоєчасно подала реєстраційну заяву до контролюючого органу, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень за останні 12 календарних місяців.

Якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6 ст. 183 ПКУ). Особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, але не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування - п.183.10 ст.183 ПК України.

З огляду на вказане та те, що позивач в порушення п. 183.4, п. 183.6 ст. 183 ПК України не подав реєстраційної заяви як платник ПДВ, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано притягнуто позивача до фінансової відповідальності за вказане порушення. При цьому суд зауважує, що позивачем не надано доказів здійснення такої реєстрації, а відтак суд погоджується, що ФОП ОСОБА_1 порушила п.183.4. п. 183.6 ст. 183 ПК України, а отже несе відповідальність згідно пп.183.10 ст. 183 ПК України.

За даних обставин, оскільки суд не встановив порушень з боку відповідача під час повідомлення позивача та проведення спірної перевірки, за наслідками якої було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд вважає такі рішення контролюючого органу правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Таким чином суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу та рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Повний текст рішення складений і підписаний 10 грудня 2025 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК