Рішення № 132482301, 10.12.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 р. Справа № 120/1579/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До суду через систему Електронний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який поданий її представником адвокатом Виноградським А.П., до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю винесеної вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області №Ф-3532-0232У від 06.05.2024 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8128,72 грн.

Позивач повідомляє, що вона є пенсіонером по інвалідності ІІ групи та отримує відповідно до закону пенсію, а відтак на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI), пункту 4 Розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 (далі Інструкція №449) звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, однак позивач договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала.

Позивач зазначає, що саме по собі подання звіту не породжує для підприємця, що має інвалідність, обов`язку сплачувати внесок.

З огляду на вказане позивач вважає, що спірна вимоги №Ф-3532-0232У від 06.05.2024 є протиправною, а тому просить суд її скасувати.

Ухвалою судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволені позовної заяви. Мотивуючи відзив на позовну заяву, відповідач зазначає, що згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.09.2017 року та припинила підприємницьку діяльність 18.12.2020 року.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.п.4 п.2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови дотримання ними вимог, визначених ч.4 ст.4 Закону №2464. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу до 01.04.2021 формували та подавали до контролюючих органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями (далі-Порядок №435).

Відповідно до п.16 розд. ІІ Порядку №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

05.02.2019 ОСОБА_1 подано звіт за формою згідно з додатком 5 до Порядку №435 за 2018 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати 9828,7 грн. На підставі поданого звіту ОСОБА_1 було нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 9828,7 грн., що відображено у картці особового рахунку платника.

22.05.2019 ОСОБА_1 було здійснено сплату єдиного внеску в розмірі 850 грн.

Надалі, 19.06.2019 позивачем було здійснено сплату єдиного внеску в розмір 850 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника.

06.05.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-3532-0232 в розмірі 8128,72 грн.

Відповідач зазначає, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, здійснюються на загальних підставах, а отже звіт ОСОБА_1 від 05.02.2019 не підлягає скасуванню.

Як вказує відповідач, позивачем не було подано уточнюючого звіту про відсутність бази нарахування єдиного внеску, а отже остання не скористалася законним правом на коригування звіту від 05.02.2019, а відтак такий звіт не підлягає скасуванню.

За таких обставин, з врахуванням вищенаведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

В подальшому на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просить скасувати вимогу ГУ ДПС у Вінницькій області №Ф-3532-0232У від 06.05.2024 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8128,72 грн.

Представник позивача звертає увагу, що позивач є пенсіонером та особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою серії ВІН №019735, а тому ОСОБА_1 має право не сплачувати єдиний внесок, як особа яка отримає пенсію або соціальну допомогу. Разом з тим представник позивача звертає увагу, що позивач не укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного соціального внеску в звіті нею відображено помилково.

З врахуванням вищенаведеного представник позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Надалі, відповідачем подано заперечення, в яких останній зазначає, що позивачем подано звіт за формою згідно з додатком 5 до Порядку №435 за 2018 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати 9828,7 грн., а уточнюючого звіту про відсутність бази нарахування подано не було.

Відповідач звертає увагу, що оскільки позивач не скористалася законним правом на коригування звіту від 05.02.2019, то такий звіт скасуванню не підлягає.

З врахуванням вищенаведеного, відповідач робить висновок, що твердження позивача про протиправність податкової вимоги №Ф-3532-0232У від 06.05.2024 є хибними, а тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки серії ВІН №019735 від 30.12.2002 встановлено другу групу інвалідності з дитинства та згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.03.2010 отримує пенсію по інвалідності.

Позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.09.2017, обравши спрощену систему оподаткування з 01.10.2017 по 31.12.2020, з наявною позначкою "фізична особа-інвалід" дата встановлення якої 05.03.1992, що підтверджується відповіддю відповідача від 20.11.2024 №50523/6/02-32-24-15-31.

05.02.2019 ОСОБА_1 подано звіт за формою згідно з додатком 5 до Порядку №435 за 2018 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати 9828,7 грн.

На підставі поданого звіту ОСОБА_1 було нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 9828,7 грн., що відображено у картці особового рахунку платника.

22.05.2019 ОСОБА_1 було здійснено сплату єдиного внеску в розмірі 850 грн.

Надалі, 19.06.2019 позивачем було здійснено сплату єдиного внеску в розмір 850 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника.

06.05.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-3532-0232 в розмірі 8128,72 грн.

В подальшому, 05.07.2024 органом ДВС відкрито виконавче провадження №75458268 про стягнення боргу (недоїмки) в сумі 8128,72 грн. та 21.08.2024 прийнято постанову ВП №75458268 про арешт коштів позивача.

Як стверджує позивач, з метою зняття арешту та закінчення виконавчого провадження нею було сплачено борг у підсумку чого державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Втім, позивач не погоджується з прийнятою відповідачем податковою вимогою №Ф-3532-0232У від 06.05.2024, а тому була змушена звернутися до суду з цим позовом.

Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платники єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-VI).

Разом з тим, Закон №2464-VI передбачає випадки звільнення фізичних осіб - підприємців від обов`язку сплати за себе єдиного внеску з урахуванням певних умов, передбачених частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Так, за приписами частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана норма чітко окреслює коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, залежно від настання страхових ризиків, зумовлених досягненням пенсійного віку (загального, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV), або спеціального, що зумовлює призначення пенсії за віком) та отриманням особою інвалідності, незалежно від виду призначеної та виплачуваної особі страхової виплати чи соціальної допомоги.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Суд вважає, що частина четверта статті 4 Закону №2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

Відтак застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №814/779/17 та підтримана у постанові Верховного Суду від 27.05.2022 у справі №826/6075/18.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності з дитинства, що підтверджується довідкою серії ВІН №019735 від 30.12.2002 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.03.2010. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Зазначене свідчить про те, що позивач звільняється від сплати єдиного соціального внеску з моменту набуття інвалідності ІІ групи.

Наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості підтверджується, що недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 8128,72 грн. згідно із оскаржуваною вимогою була нарахована позивачу 30.06.2019 на підставі звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 05.02.2019 за 2018 рік, тобто за період коли позивач уже отримувала пенсію по інвалідності.

З матеріалів справи судом було встановлено, що у період здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2017 по 31.12.2020 у позивача була наявна відмітка "фізична особа-інвалід", зазначене підтверджує і сам відповідач, що відображено у його відповіді від 20.11.2024 №50523/6/02-32-24-15-3.

Втім, як зазначає відповідач у відзиві, у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, здійснюються на загальних підставах, а отже звіт ОСОБА_1 від 05.02.2019 не підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд констатує, що на момент винесення оскаржуваних вимог відповідачу було достовірно відомо, про те, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449), розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Інструкції №449 порядок укладення договорів про добровільну сплату врегульовано статтею 10 Закону. Перелік платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, визначено частиною першою статті 10 Закону.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону №2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Висновки суду, за яких позивач, у разі отримання пенсії, може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.02.2020 у справі №240/4809/19, від 04.09.2019 у справі №806/1503/16, від 17.10.2018 у справі №806/1575/16, від 05.11.2018 у справі №806/2169/16.

Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, позивач, будучи суб`єктом господарювання, не приймала добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з нею договору про добровільну участь.

Відтак, позивач як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI звільнена від сплати єдиного внеску, позаяк має статус пенсіонера та отримує відповідно до закону пенсію по інвалідності.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3532-0232У від 06.05.2024 в сумі 8128,72 грн., оскільки підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За таких обставин оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23.07.2002, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-3532-0232У від 06.05.2024 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8128,72 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10.12.25.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович