Рішення № 132474056, 10.12.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1406/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ВІН ФІНАНС»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування відповідного позову вказано, що 21.03.2016 року Кілійський районний суд Одеської області ухвалив рішення по справі № 502/1991/15, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором № 10608499000 від 15.06.2005 року у розмірі 672965, 23 грн.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Кредитний договір № 10608499000 від 15.06.2005 року, було укладено між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - 29 листопада 2019 року Кілійський районний суд Одеської області постановив ухвалу по справі 502/1991/15, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 10608499000 від 15.06.2005 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706, де було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У зв`язку з чим, Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 60511, 56 грн. та інфляційні збитки у розмірі 147153, 57 грн., (разом становить 207665, 12 грн.), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд, стягнути з відповідача заборгованість за прострочення виконання рішення суду в розмірі 207665, 12 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 07.08.2025 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

Судом встановлено, що що 21.03.2016 року Кілійський районний суд Одеської області ухвалив рішення по справі № 502/1991/15, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором № 10608499000 від 15.06.2005 року у розмірі 672965, 23 грн.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Кредитний договір № 10608499000 від 15.06.2005 року, було укладено між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - 29 листопада 2019 року Кілійський районний суд Одеської області постановив ухвалу по справі 502/1991/15, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 10608499000 від 15.06.2005 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706, де було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Позивачем за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни, в порядку ст. 625 ЦК України розраховано 3% річних у розмірі 60511, 56 грн. та інфляційні збитки у розмірі 147153, 57 грн., що разом становить 207665, 12 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Згідно п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті598ЦКУкраїни зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦКУкраїни).

Відповідно до частин першої та другої статті1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті1049ЦКУкраїни позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею610ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття611ЦКУкраїни).

Статтею1050ЦКУкраїни передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті625ЦКУкраїни в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі№ 902/417/18(провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті625ЦКУкраїни є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі№ 646/14523/15-ц(провадження № 14?591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі№ 902/417/18зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьомукомпенсаторнийхарактерпроцентів,передбаченихстаттею625 ЦКУкраїни, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті625ЦКУкраїни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі№ 444/9519/12(провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі№ 912/1120/16(провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі№ 444/9519/12(провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі№ 310/11534/13-ц(провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі№ 202/4494/16-ц(провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті1048ЦКУкраїни, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті1050ЦКУкраїни. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті625ЦКУкраїни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 21.03.2016 року у справі№ 502/1991/15задоволено позовні вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 10608499000 від 15.06.2005 у розмірі 672965, 23 грн.

Отже, вказаним судовим рішенням підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком та його порушення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах№ 910/16945/14та№ 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі№ 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах№ 905/2324/17та№ 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі№ 924/312/18, та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі№ 127/15672/16(провадження № 14-254цс19), до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті625ЦКУкраїни, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті625ЦКУкраїни виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі№ 127/15672/16(провадження № 14-254цс19).

Проте, враховуючи чинність на момент звернення з вказаним позовом до суду п. 19 Прикінцевих та перехідних положеньЦКУкраїни,асаме,що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом (стаття 257 цього Кодексу), зупиняється на строк дії такого стану, суд вважає правильним розраховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати на суму 207665, 12 грн., саме за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року.

Отже, позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати на суму, визначену у рішенні Кілійського районного суду Одеської області від 21.03.2016 року у справі№ 502/1991/15 та, з огляду на викладене, у зв`язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі ст.ст.256,525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись 4,18,19,76-81,95,206,211,247, 258-259, 263-265, 280-282, 288, 289ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239), збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду по справі № 502/1991/15 у розмірі 207665,12 гривень та 2422,40 гривень судових витрат, всього 210087,52 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан