Ухвала суду № 132473903, 10.12.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31401/25

Провадження № 1-кп/947/1196/25

УХВАЛА

10.12.2025 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному проваджені №62025150020001121 від 28.02.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайлівка, Великобагачанського району, Полтавської області, громадянина України, українець, з вищою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проходив військову службу та перебував в розпорядженні начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБУ за посадою заступника начальника відділу, у звані майор, раніше не судимий, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.307 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В перерві між судовими засіданнями захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 02.12.2025 звернулася до суду із письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на заставу та в якості альтернативи застосувати відносно ОСОБА_3 цілодобовий домашній арешт.

Клопотання адвокат ОСОБА_5 мотивувала тим, що ризики не доведені, обвинувачений має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, має на утриманні родину, двох малолітній дітей, позитивно характеризується по місцю служби. Крім того, адвокат зазначила, що сторона захисту оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення; окремі докази, у тому числі протокол обшуку, протокол огляду. До того ж, затримання ОСОБА_3 відбулося з численними порушеннями вимог КПК України, внаслідок чого були порушені права на захист затриманої особи, через що за правовою доктриною «отруєного дерева» усі докази є недопустимими. Також адвокат, мотивуючи клопотання, висловила незгоду із ухвалами слідчих суддів, постановлених під час досудового розслідування, у т.ч. щодо обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,арешту майна та з порядком проведення слідчими суддями судових засідань. В завершення адвокат зазначила, що наявні в матеріалах справи покази свідків є суперечливими і не доказують вину обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника. Заявив, що він намірів ухилятися від суду немає.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він має соціальні зв`язки, а саме: двох малолітніх дітей, дружину, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, яка змушена сидіти вдома з двома їх малолітніми дітьми, які навчаються дистанційно з дому, оскільки їх навчальний заклад знищено. Його батько служить в ЗСУ, а мати похилого віку, яка залишилася на одинці, потребує допомоги з його боку. Отже, йому необхідно допомагати своїй родині та матері. Більш того, він не намагався втекти, ці твердження прокурора голослівні. Він позитивно характеризується по місцю проживання та у громадських організація «Відродження Кременчуцького кафедрального Свято-Успенського собору», благодійній організації «Благодійний фонд «Смілива Україна». Він бажає продовжувати службу на користь народові і України після його виправдання у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Намірів втекти за кордон у нього немає, оскільки він не має там нікого із знайомих, а паролі і коди йому ніхто не надасть, тим паче, що у прикордонників інші паролі і коди. Більш того, всі докази органами досудового розслідування вже зібрані та перебувають в прокуратурі, тому твердження прокурора, що він зможе їх спотворити, не відповідають дійсності. Всі свідки у кримінальному провадженні є службовими особами правоохоронних органів, а тому він не має можливості здійснювати незаконний тиск на них.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, оскільки дані про особу обвинуваченого вже враховані під час складання клопотання про застосування щодо обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу та в подальшому про продовження строків його дії. Але наявні ризики і характер кримінального правопорушення переважають над особистою волею обвинуваченого і повинні бути враховані судом.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити новий злочин.

Прокурор зазначає, що зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідуваннячи суду,що узгоджуєтьсяіз позицієюЄСПЛ усправі «Ілійковпроти Болгарії»(рішеннявід 26.06.2001заява №33977/96),де зазначено,що суворістьпередбаченого покаранняє суттєвимелементом приоцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Окрім того, прокурор вказує, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, може використані наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На даний час, як зазначає прокурор, ОСОБА_3 достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування за суду, у зв`язку чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, не є виправданим.

Крім того, прокурор стверджує, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення ОСОБА_3 території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Також, на думку прокурора, ОСОБА_3 , будучи співробітником СБУ, використовуючи наявні у нього засоби та можливості, знайомства з іншими співробітниками СБУ, може отримати відповідні паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд на непідконтрольні Україні території, а також в напрямку Республіки Молдова.

Водночас прокурор стверджує, що ризик переховування від слідства та суду зростає в у мовах военного стану.

Також прокурор вказує, що характер інкримінованих обвинуваченому злочинів має корисливу спрямованість та вчинені хоча й без використання службового становища, але службовою особою правоохоронного органу, тим самим підвищує ризик.

Прокурор вважає, що обвинувачуваний ОСОБА_3 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Більш того,прокурор зазначає,що наявні підстави вважати, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків,а такождомовитися зособами причетністьяких перевіряється про приховування слідів злочину, або шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, тощо до дачі неправдивихпоказів тавикривлення обставин,які підлягаютьдоказуванню, так як ОСОБА_3 , достеменного знає осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення у цьому ж кримінальному провадженні.

Адвокат ОСОБА_5 і обвинувачений ОСОБА_3 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, оскільки воно подано передчасно в порушення вимог ст.199 КПК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він здав на збереження паспорт для виїзду за кордон та будучи дві доби під заставою не втік.

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами документи та наявні у суду матеріали справи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовити в задоволені клопотання адвоката ОСОБА_5 про змінузапобіжного заходу. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувальних актів і доданих до них матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу видіпозбавлення воліна тривалийстрок, зібрані певні докази, які суд ще не досліджував.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він хоча і має соціальні зв`язки та постійне місце мешкання в Одесі, але будучи співробітником СБУ, має певні професійні навички, використовуючи які, а також наявні у нього засоби, можливості та знайомства з іншими співробітниками СБУ, може отримати відповідні паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд на непідконтрольні Україні території, а також в напрямку Республіки Молдова або в інших напрямках. Ці ризики зростають в у мовах воєнного стану. Такі ризики, крім іншого, підтверджуються вжиттям ним засобів маскування шляхом зміни державних номерних знаків на належному йому автомобілі тощо;

може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини, оспорювання обвинувачення, наявність доступу до матеріалів кримінального провадження та анкетних даних свідків, експертів тощо;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки притягається до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв`язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Шалімов проти України».

Відповідно до ст.183 КПК України можливість застосуваннязастави щодоособи,стосовно якоїзастосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,може бутивизначена вухвалі суду.Оскільки цяможливість єправом,а необов`язком суду,враховуючи наявніризики,суд приходитьвисновку провідсутність підставдля визначеннярозміру заставияк альтернативноговиду запобіжногозаходу.

Більш того, ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 24.10.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов`язків,передбачених КПКУкраїни,у розмірі80розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає242240(Двістісорок двітисячі двістісорок)грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 ухвала Київського районного суду м.Одеси від 24.10.2025 була скасована. Була постановлена нова ухвала, якою клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.307КК України задоволено, продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчій ізолятор» строком до 22.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.

Обвинуваченого ОСОБА_3 повторно затримано в залі Одеського апеляційного суду та доставлено до ДУ «Одеський слідчій ізолятор».

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у вказаному провадженні продовжують існувати такі ризики як переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до п.5 ч.4ст.183 КПК України, слідчий суддя або суд мають право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції визначивши обвинуваченому ОСОБА_3 заставу, не врахував фактичні обставини даного кримінального провадження, зокрема той факт, що судовий розгляд перебуває на початковій стадії, а також положення ч.4ст.183 КПК України.

Відповідно до ч.1ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд вважає, що на даному початковому етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігатиме існуючим ризикам.

Тому, законних підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 на даний час не вбачається.

Доводи захисника щодо порушення прокурором вимог ст.199 КПК України є надуманими, а тому до уваги не приймаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 08.02.2026.

Відмовити стороні захисту в задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою з мотивів, викладених в мотивувальній частині ухвалі.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1