Рішення № 132469867, 09.12.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35505/23-ц

пр. 2-10540/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2023 року позивач, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва») звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 52 826,08 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні позивача.

Відповідач є власником квартири № 172 загальною площею 87,5 кв.м, в цьому будинку.

Відповідач користується та отримує в повному обсязі послуги, однак, не виконує свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим, станом на 30 квітня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 52 826,08 грн., починаючи із 1 травня 2020 року, чим завдає позивачу майнової шкоди.

Ухвалою судді від 18 серпня 2023 року в справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість у розмірі 23 247 (двадцять три тисячі двісті сорок сім) гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 180 гривня 00 копійок.

6 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про скасування заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року у справі № 757/35505/23-ц за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

27 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказує, що 16 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карпенком В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 138, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав у дар квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 прийняла її у власність. Отже, з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто з 16.04.2009, право власності на спірний об`єкт нерухомості остаточно та в повному обсязі перейшло до ОСОБА_3 .

Отже, відповідач набув статусу особи, яка більше не має жодних прав чи обов`язків щодо цієї квартири.

Тобто, на момент виникнення та пред`явлення вимог про стягнення плати за комунальні послуги відповідач не був ані власником, ані користувачем спірного житлового приміщення, що унеможливлює покладення на нього будь-яких обов`язків у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, зазначає, що 26 лютого 2010 року, ОСОБА_3 , діючи як власник, уклала із громадянкою ОСОБА_4 договір купівлі-продажу цієї ж квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карпенком В.В., згідно умов якого, право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_4 , яка є новим власником.

3 грудня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва, яке згідно з розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації» від 28.01.2015 року № 48 перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

Отже, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є балансоутримувачем будинків комунальної власності у Печерському районі м. Києва та є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як визначено у ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно; розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку; розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Звертаючись до суду з позовом, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» обґрунтовує тим, що відповідач, є власником квартири АДРЕСА_4 , проте не оплачує заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2020 по 30.04.2023.

Так, 16 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір дарування квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карпенком В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 138, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав у дар квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 прийняла її у власність.

26 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карпенком В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 319, відповідно до умов якого, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 перейшло до ОСОБА_4 , яка є новим власником.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

За положеннями ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2. ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За приписами ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, з 16 квітня 2009 року ОСОБА_1 не є власником вказаної квартири, оскільки передав у дар ОСОБА_3 , а остання, ІНФОРМАЦІЯ_1 продала вказану квартиру ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є власник квартири.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч. 1 - 4 ст. 51 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що клопотань про залучення співвідповідача чи заміну первісного відповідача на належного відповідача позивачем до суду подано не було.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, зважаючи на те, що позов подано до неналежних відповідачів, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 319, 331, 332, 382, 360, 509 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 9, 14, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275-279,353, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовуКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивній частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 9 грудня 2025 року.

Суддя О.Л. Бусик