Ухвала суду № 132465989, 09.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18839/25

Провадження № 2/638/7839/25

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря судового засідання Старини С. К.,

представника позивача Пономаренко Т. І.,

представника відповідача Беркути Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.10.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача Пономаренко Т. І. у судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є ФОП та справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також, представник позивача просить суд повернути з державного бюджету судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Представник відповідача Беркута Н. М. у судовому засіданні щодо вирішення заявленого клопотання поклалася на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, подане клопотання, заслухавши думку сторін, встановив наступне.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Копилова Н. А. з 22.07.2005 року є фізичною особою-підприємцем.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 124 Конституції Українивизначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17.06.2020 року у справі № 922/2246/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 15.05.2018 року у справі № 911/4144/16.

Частиною 1ст. 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У свою чергу,ст. 2 ГПК Українивизначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 99-1-; 99-5 в літ. «А-12» за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статей 319та 320 Цивільного кодексувласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що відповідач використовувала нежитлові приміщення, належні їй на праві власності, у своїй господарській діяльності, а не для власних побутових потреб, тому відносини між позивачем, який надавав житлово-комунальні послуги як суб`єкт господарської діяльності та відповідачем, який також на момент їх виникнення був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, відносяться до господарських і не є предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем в цій справі, є господарсько-правовими, у зв`язку з чим справа не підсудна загальному суду, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо повернення сплаченого позивачем судового збору з державного бюджету суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2ст. 255 ЦПК Українипро закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» при зверненні до суду сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6067 від 28.03.2025 року.

Згідно з ч. 2ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з ч. 5 ст. 7 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, сума судового збору у розмірі 3 028,00 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 258-260 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі № 638/18839/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до господарського суду з вказаними позовними вимогами до ОСОБА_1 в порядку, встановленомуГосподарським процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В. В. Щепіхіна