Рішення № 132463379, 09.12.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 463/7305/25

Провадження № 2/466/3927/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 грудня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-

у с т а н о в и в:

15 жовтня 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова за підсудністю з Личаківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС» заборгованість за комунальну послугу з вивезення та захоронення побутових відходів у загальній сумі 7 166,71 грн. та судові витрати покласти на відповідачів.

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» визначене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 683 від 09.08.2013 р. виконавцем послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів, тобто є перевізником побутових відходів. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.10.2019, № 928 послугу з поводження з побутовими відходами визначено окремою комунальною послугою у м. Львові. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 455 від 21.06.2016 р. - всі категорії споживачів послуг з вивезення побутових відходів з червня 2016 року відшкодовують перевізникам побутових відходів вартість послуг з захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеними між перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення. Позивач надає комунальну послугу з вивезення побутових відходів за державною (регульованою) ціною, яку встановив виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням № 675 від 04.08.2017 р. (Скориговано рішенням № 1034 від 06.08.2024 р.).

15.10.2012 між ОСОБА_1 , що діяла в інтересах споживачів комунальної послуги, співвідповідача, ОСОБА_2 , та позивачем, як визначеним рішенням органу місцевого самоврядування виконавцем, було укладено Договір № 1601 про надання послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідно до Довідки № 65 від 04.08.2025 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію (витяг з реєстру територіальної громади) у будинку за вказаною вище адресою зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Власником будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437995555 від 04.08.2025 р.

Позивач зазначає, що факт надання послуг відповідачам підтверджується рахунками, оформленими позивачем на підставі договору.

Договір було укладено до 31.12.2013 (п. 26) з умовою автоматичної пролонгації (п. 28).

Відповідачі споживають комунальну послугу за вивезення й захоронення побутових відходів згідно з договором. Однак, відповідачі порушують умови договору, зокрема, п.1 та пп.1 п. 16 - щодо оплати наданої комунальної послуги.

У зв`язку із заборгованістю позивач звертався до суду та отримав судовий наказ № 463/2811/24 від 27.05.2024 на стягнення суми 3422,89 грн., а також судового збору - 268,40 грн. 20.06.2024 р. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова зазначений наказ було скасовано на підставі заяви ОСОБА_1 .

Відповідачі не оплачують надані та спожиті послуги, чим порушили договір.

Згідно з пп. 7 п. 15 договору відповідачі, як споживачі комунальної послуги, мають право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності на підставі документа, що підтверджує їхню відсутність - довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання.

Відповідачі не зверталися до ЛКП «ТФ «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС» із заявою про тимчасову відсутність, документа не надавали, тому вони не мають право на несплату вартості послуг. Позивач надає комунальну послугу згідно з договором, однак відповідачі з серпня 2022 року припинили оплату рахунків, що призвело до утворення значної заборгованості за надані послуги. В процесі виконання договору позивач надавав споживачам комунальної послуги РАХУНКИ на оплату у яких було вказано вид послуг, період (місяць), кількість, ціна та сума.

З огляду на викладені вище обставини, що ґрунтуються на відповідних доказах, у ЛКП «ТФ «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС», як позивача, виникло право грошової вимоги - солідарне стягнення заборгованості зі споживачів комунальної послуги, відповідачів, у загальній сумі 7166,71 грн. за надану та спожиту комунальну послугу з вивезення побутових відходів, згідно з укладеним договором на підставі рахунків позивача, як виконавця договору.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідачів відповідну суму.

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та порядок подано не було.

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

Представник позивача Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» Андрусик Ю. В. у судове засідання не з`явився, 09.12.2025 на адресу суду подав заяву, у якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позов підтримує повністю, просить задоволити, а також не заперечує, щодо винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням, заяви про розгляд справи у її відсутності не подала, причин неявки не повідомила. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, причин неявки не повідомив. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» визначене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 683 від 09.08.2013 р. виконавцем послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів, тобто є перевізником побутових відходів.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.10.2019, № 928 послугу з поводження з побутовими відходами визначено окремою комунальною послугою у м. Львові.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 455 від 21.06.2016 р. - всі категорії споживачів послуг з вивезення побутових відходів з червня 2016 року відшкодовують перевізникам побутових відходів вартість послуг з захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеними між перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення.

Позивач надає комунальну послугу з вивезення побутових відходів за державною (регульованою) ціною, яку встановив виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням № 675 від 04.08.2017 р. (Скориговано рішенням № 1034 від 06.08.2024 р.).

15.10.2012 між ОСОБА_1 , що діяла в інтересах споживачів комунальної послуги, співвідповідача, ОСОБА_2 , та позивачем, як визначеним рішенням органу місцевого самоврядування виконавцем, було укладено Договір № 1601 про надання послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідно до Довідки № 65 від 04.08.2025 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію (витяг з реєстру територіальної громади) у будинку за вказаною вище адресою зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437995555 від 04.08.2025 р. власником будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Факт надання послуг відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджується рахунками, оформленими позивачем на підставі договору.

Договір було укладено до 31.12.2013 (п. 26) з умовою автоматичної пролонгації (п. 28).

У судовому розгляді встановлено, що відповідачі споживають комунальну послугу за вивезення й захоронення побутових відходів згідно з договором. Однак, відповідачі порушують умови договору, зокрема, п.1 та пп.1 п. 16 - щодо оплати наданої комунальної послуги.

У зв`язку із заборгованістю позивач звертався до суду та отримав судовий наказ № 463/2811/24 від 27.05.2024 на стягнення суми 3422,89 грн., а також судового збору - 268,40 грн. 20.06.2024 р. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова зазначений наказ було скасовано на підставі заяви ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить у загальній сумі 7166,71 грн. за надану та спожиту комунальну послугу з вивезення побутових відходів, згідно з укладеним договором на підставі рахунків позивача, як виконавця договору.

За положеннями ч. 1 ст. 13ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Так згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов`язує.

Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Питання надання послуг з вивезення побутових відходів регулюються спеціальним законодавством, а саме, Житловим кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про управління відходами».

Відповідно до ст. 1 Закону № 1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Приписами п.2 ч.1 ст.5Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа № 210/5796/16-ц) від 18 березня 2019 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Згідно з приписами ч. 1, 3, 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Критеріями якості надання послуг з управління побутовими відходами є дотримання графіка збирання та перевезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з управління побутовими відходами та інших вимог законодавства. Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України «Про управління відходами» та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про управління відходами» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Загальні підстави для зміни чи розірвання усіх видів договорів регулюються положеннями статтями 651, 652 ЦК України.

Так, в силу ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Інші підстави для розірвання договору передбачені також спеціальними нормами закону.

Згідно з пп. 7 п. 15 договору відповідачі, як споживачі комунальної послуги, мають право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності на підставі документа, що підтверджує їхню відсутність - довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання.

Однак, відповідачі не зверталися до ЛКП «ТФ «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС» із заявою про тимчасову відсутність, документа не надавали, тому вони не мають право на несплату вартості послуг.

Позивач надає комунальну послугу згідно з договором, однак відповідачі з серпня 2022 року припинили оплату рахунків, що призвело до утворення значної заборгованості за надані послуги. В процесі виконання договору позивач надавав споживачам комунальної послуги РАХУНКИ на оплату у яких було вказано вид послуг, період (місяць), кількість, ціна та сума.

Таким чином, встановлено, що відповідачі користуються послугами наданими позивачем та не оплачують надані та спожиті послуги, чим порушили договір.

Таким чином, встановлено, що між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорам.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи встановлені дійсні обставини справи, досліджені судом докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо доведеності факту укладення договору позивача з відповідачами, та факту надання позивачем послуг із вивезення побутових відходів.

Водночас, відповідачі не представили суду доказів того, що послуги їм не надавались, а також те, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали.

Матеріали справи не містять доказів надходження до ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» від відповідачів будь-яких претензій в частині недотримання графіку вивезення або ненадання послуг з вивезення побутових відходів. Відсутні у матеріалах справи і докази щодо будь-яких заперечень відповідачів до умов договору, факту його укладення чи відмови від отримання послуг, що надає позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність між сторонами договірних відносин, за якими відповідачі користувалися житлово-комунальними послугами за спірний період, які надавав їм позивач, та позивач має право на стягнення за них відповідної плати по затверджених тарифах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 7 166,71 гривень, за послуги з вивезення та захоронення побутових відходів.

Розподіл судових витрат:

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З відповідачів на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2154,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС» заборгованість за комунальну послугу з вивезення та захоронення побутових відходів у загальній сумі 7 166,71 грн. (сім тисяч сто шістдесят шість гривень 71 копійка).

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» судовий збір у розмірі 2154,00 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят чотири гривнi 00 копійок).

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», ЄДРПОУ 03348465, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Жовківська, 18.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер