Рішення № 132460066, 10.12.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/1243/2025

Справа № 317/2694/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Степнянської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року до суду звернувся перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Степнянської сільської ради Запорізького району Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку

В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив, що між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 29.02.2024 № 02/1. Право оренди 29.02.2024 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196, площею 19,8624 га, яка розташована: Запорізька область. Запорізький район, Степненська територіальна громада.

Втім, за твердженням прокурора, такий договір в порушення приписів ст.ст. 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України укладено без проведення процедури земельних торгів та без прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо передачі земельних ділянок в оренду.

З урахуванням наведеного прокурор вважає, що договір оренди землі № 02/1 від 29.02.2024 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку на підставі ст. 203, частини 1 ст. 215 ЦК України та просить застосувати наслідки недійсності вказаного договору шляхом повернення земельної ділянки орендарем орендодавцю на підставі ст. 216 ЦК України.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 10.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мормуль П.В. в ході підготовки справи до розгляду не надали до суду візову на позовну заяву.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 02.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор надав заяву в якій позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Степнянської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гайдук С.П. в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки які б були визнані судом поважними не вказав.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, поважних причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 22.09.2023 № 16 вирішено виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188600:04:002:0188, 2322188600:04:002:0178, 2322188600:04:002:0185, 2322188600:04:002:0187, 2322188600:04:002:0179, 2322188600:04:002:0184, 2322188600:04:002:0181, 2322188600:04:002:0180, 2322188600:04:002:0186, 2322188600:04:002:0182 та 2322188600:04:002:0192 в земельну ділянку орієнтовною площею 19,9 га, категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, код виду цільового призначення - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, Запорізька область, Запорізький район, Степненська територіальна громада.

ФОП ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок. Сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196 площею 19,8624 га, яку 26.10.2023 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

10.11.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Степенської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

29.02.2024 між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області (орендодавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі № 02/1 (надалі договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 2322188600:04:002:0196, площею 19,8624 га, яка розташована: Запорізька область. Запорізький район, Степненська територіальна громада.

Згідно з п.п. 3,4 договору на земельних ділянках об`єкти нерухомого майна відсутні, об`єкти інфраструктури відсутні, будівлі, будинки, споруди та інші об`єкти відсутні.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2322188600:04:002:0196, площею 19,8624 на дату укладення договору становить 590207,33 гривень.

Договір укладено строком на 7 (сім) років (п. 8).

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один календарний рік. У суму орендної плати входить земельний податок.

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки, що є додатком до договору оренди землі № 02/1 від 29.02.2024, річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196, складає 70824,88 грн.

29.02.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про інше речове право - право оренди ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2322188600:04:002:0196, площею 19,8624 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2830291623221, номер запису про інше речове право 53976022).

Факт передачі ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі договору оренди землі №02/1 від 29.02.2024, розташованої на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області поза межами населеного пункту без проведення процедури земельних торгів та без прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо передачі земельних ділянок в оренду, стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно з частиною 3 статті 53 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»

Отже, суду належить з`ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №461/10922/15-а, у системі органів місцевого самоврядування України має місце певна субординація її елементів - територіальної громади, ради, її виконавчих органів із збереженням відповідного розмежування їх прав і повноважень... Територіальна громада є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради ... є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, які їм підзвітні та підконтрольні.

Отже, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Отже, Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області є органом, що має повноваження на вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (в тому числі надання земельних ділянок комунальної власності в оренду).

У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок допущення порушення органом, що має повноваження на вирішення відповідних питань регулювання земельних відносин (позивачем), вимог чинного законодавства щодо порядку передачі земельних ділянок у користування.

У даному випадку звернення прокурора з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо земель комунальної власності Степненської територіальної громади, належного регулювання земельних правовідносин, забезпечення їх правильного правового регулювання, оскільки, за твердженням прокурора, у даному випадку порушено порядок передачі у користування земель комунальної власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.

Запорізька окружна прокуратура Запорізької області листами від 11.03.2025 №54-2209ВИХ-25, від 29.04.2025 №54-3886ВИХ-25 повідомила Степненську сільську раду Запорізького району Запорізької області про порушення положень ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України щодо підстав передачі земельних ділянок в користування (в оренду) під час укладення, зокрема, договору оренди землі від 29.02.2024 №02/1.

Згідно з відповідями Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 02.04.2025 №3745-25, від 08.05.2025 №02-22/689, остання повідомила, що нагляд за додержанням законодавства у сфері земельних відносин та укладення органом місцевого самоврядування договорів оренди землі не відноситься до функцій та повноважень органів прокуратури. Допомоги Запорізької окружної прокуратури Степненська сільська рада не потребує.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

26.05.2025 прокурор направив на адресу повідомлення вих. №54-4912ВИХ-25, в якому в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі №02/1 від 29.02.2024 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровими номерами 2322188600:04:002:0196.

З огляду на викладене суд виснує, що прокурором доведено наявність підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

При цьому, порядок набуття права користування земельною ділянкою державної та комунальної власності чітко регламентовано земельним законодавством.

За змістом ст.ст. 1, 3 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (стаття 140 Конституції України).

Відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст..

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Водночас, згідно ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «в» частини 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Земельна ділянка з кадастровими номером 2322188600:04:002:0196 належать до комунальної власності, власником земельних ділянок є Територіальна громада в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Вказана земельна ділянки загальною площею 19,8624 га, у тому числі: 19,8624 га рілля, розташовані у Запорізькій області Запорізькому районі Степненській територіальній громаді.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів.

Згідно з ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2, 3 ст. 134 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначений вичерпний перелік випадків, коли земельні ділянки не підлягають передачі на конкурентних засадах: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України «Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим» зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення; надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Варто зазначити, що підстави, передбачені ч. 3 ст. 134 ЗК України для не проведення земельних торгів стосуються земельних ділянок, які надаються для сінокосіння та городництва громадянам, відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 135 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, адміністратором якої є визначений Кабінетом Міністрів України суб`єкт господарювання державного сектору економіки.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1013 «Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державне підприємство «Прозорро.Продажі», управління корпоративними правами щодо якого здійснює Міністерство економіки, визначено адміністратором електронної торгової системи. Крім того, затверджено вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису).

Офіційним вебсайтом адміністратора електронної торгової системи є https://prozorro.sale/.

Отже, з аналізу ст.ст. 116, 122, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що передумовою укладення договору оренди земельних ділянок комунальної власності є рішення відповідного органу місцевого самоврядування щодо передачі таких земельних ділянок в оренду та проведення земельних торгів.

Як установлено судом, матеріали справи не містять доказів прийняття Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області відповідного рішення про передачу в користування земельної ділянки комунальної власності з кадастровими номером 2322188600:04:002:0196, зокрема, ОСОБА_4 в період з 26.10.2023 по 29.02.2024.

Земельні торги щодо передання права оренди на спірні земельні ділянки Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області не проводились, що не спростовано позивачем та відповідачем.

Крім того позивачем та відповідачем не доведено, а судом не встановлено підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві без проведення земельних торгів, які визначені частинами 2, 3 ст. 134 ЗК України.

На підставі зазначеного суд доходить висновку, що передача відповідачці права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196 площею 19,8624 га, Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області мала бути здійснена виключно на конкурсних засадах за результатами земельних торгів.

Зазначене свідчить про порушення Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області порядку передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196 яка перебуває у комунальній власності, в користування ОСОБА_1 , визначеного ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України.

Укладення договору оренди землі від 29.02.2024 №02/1 підтверджує передачу в користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки поза процедурою проведення земельних торгів.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1).

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України.

Матеріалами справи доведений факт укладання договору оренди землі №02/1 від 29.02.2024 з порушенням вимог ст. ст. 116, 124, 134 Земельного кодексу України, а саме через не прийняття Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, не проведення земельних торгів та, як наслідок, порушення порядку передачі земельної ділянки з кадастровими номерами 2322188600:04:002:0196 в оренду ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, договір оренди землі №02/1 від 29.02.2024 укладено з порушенням приписів ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України, що порушує право власності Територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером, і такий договір на підставі частини 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 викладено такі висновки:

«За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу)».

Відтак, правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення орендованих земельних ділянок орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом.

Оскільки договір оренди землі №02/1 від 29.02.2024, укладений Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ОСОБА_1 визнаний судом недійсним, позовна вимога про повернення земельної ділянки є реституційною та відновлює права Територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області як власника земельних ділянок.

Відтак, вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196 площею 19,8624 га, яка розташована: Запорізька область, Запорізький район, Степненська територіальна громада відповідає належному способу захисту та підлягає задоволенню судом.

Суд зауважує, що в цьому випадку має місце саме застосування односторонньої реституції, оскільки двостороння реституція неможлива в силу законодавчої заборони повернення орендної плати, передбаченої ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Приписами ст. ст. 76, 77 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується укладання договору оренди землі №02/1 від 29.02.2024 з порушенням вимог ст. ст. 116, 124, 134 Земельного кодексу України, а саме через не прийняття позивачем рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, не проведення земельних торгів, що є підставою визнання його недійсним відповідно до частини 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України. Наслідком визнання договору оренди землі недійсним є повернення земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:04:002:0196 їх власникові.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 (а.с. 1) за подання позову, вказані витрати підлягають стягнення з відповідача на користь прокуратури в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 53, 76-89, 141, 223, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Степнянської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 02/1 від 29.02.2024, кадастровий номер земельної ділянки 2322188600:04:002:0196, площею 19,8624 га, укладений між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 05383342, вул. Травнева, буд. 50, с. Степне, Запорізький р-н, Запорізька область, 70432) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.02.2024 за номером запису про інше речове право: 53976022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2830291623221).

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 05383342, вул. Травнева, буд. 50, с. Степне, Запорізький р-н, Запорізька область, 70432) земельну ділянку площею 19,8624 га, кадастровий номер земельної ділянки 2322188600:04:002:0196, яка розташована: Запорізька область, Запорізький район, Степненська територіальна громада.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2025 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4 844,80 грн.(чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 80 коп.)

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2025.

Суддя Р.В. Мінгазов