Рішення № 132460003, 19.11.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2427/25

Провадження № 2/309/830/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8469633 від 27.12.2024 року у розмірі 14662,50 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27.12.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №8469633, за умовами якого відповідачу передано у борг грошові кошти в сумі 8500 гривень, які останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідач в належний спосіб не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за договором позики у загальному розмірі 14662,50 гривень, з яких: 8500 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 24,65 гривень сума заборгованості за процентами, 1887,85 гривень сума заборгованості за комісією; 4250 гривень - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

24.02.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінпром маркет» укладено Договір факторингу №24/02/25, у відповідності до умов якого до останнього перейшло право майнової вимоги за Договором кредиту №8469633 від 27.12.2024 року. Представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору, свої зобов`язання не виконує. У зв`язку з цим, представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №8469633 від 27.12.2024 року в розмірі 14662,50 гривень, а також понесені судові витрати по справі, з яких: 2 422,40 гривень судовий збір та 3 500 гривень витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 просить суд у задоволенні позову відмовити, вважає позов безпідставним та необгрунтованим. Вказує на те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід від первісного кредитора до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу. Зазначає, що він не укладав та не підписував договір позики (в тому числі кожну його сторінку), що долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, відповідно не погоджував зазначені в цій редакції документа процентні ставки, як й інші умови кредитування. Зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (квитанції, чеку, іншого документу банківської установи) Вважає, що заявлені кредитором позовні вимоги про стягнення з нього 4250,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими, за понадстрокове користування не підлягають задоволенню, оскільки законом звільнено позичальників від такої міри відповідальності (ст. 625 ЦК України) на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, просить суд відмовити у стягненні 1887,85 грн. комісії, оскільки вважає, що послуги банку повинні надаватися безкоштовно. Не вбачає правових підстав для стягнення з нього 3500, 00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу, оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, що такі стосуються надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з відповідача.

У відповіді на відзив представник позивача підтримує вимоги у повному обсязі. Вважає, що посилання відповідача щодо не укладання договору позики №8469633 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором (671833), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Твердження відповідача стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: Електронна платіжна інструкція № 877d5b70-0997-4d38-bcb7-7ca1d2c9fdf8 від 27.12.2024 року, видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; довідка № КД-000032126/ТНПП від 29.05.2025 р., видана платіжною системою ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією/квитанцією № 877d5b70-0997-4d38-bcb7-7ca1d2c9fdf8 від 27.12.2024 року; лист №26/05/25-4 від 26.05.2025 р., виданий позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 877d5b70-0997-4d38-bcb7-7ca1d2c9fdf8 від 27.12.2024 року. Твердження відповідача стосовного того, що позивачем не доведено право грошової вимоги за договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги згідно реєстру прав вимог №22/05/25-01 від 22.05.2025 року в порядку, визначеному договором факторингу №24/02/25 від 24.02.2025 р. Щодо нарахування комісії за договором позики №8469633 від 27.12.2024 року зазначає, що відповідно до пункту 2.2.4. Договору встановлено комісію за надання кредиту 22.21% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1887.85 грн.) Згідно п. 6.2. договору №8469633 за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору.

Крім того, враховуючи заперечення відповідача щодо нарахування пені/неустойки, представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором кредиту №8469633 в розмірі 10412,50 грн., з яких 8 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 24,65 грн. сума заборгованості за процентами; 1 887,85 грн сума заборгованості за комісією.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З долученого до позовної заяви кредитного договору №8469633 від 27.12.2024 року вбачається, що згідно нього ОСОБА_1 отримав кредит у ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у сумі 8500 грн. (а.с.28-42).

Даний кредитний договір укладено в електронній формі і відповідно до довідки ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований за допомогою одноразового ідентифікатора 671833/ (а.с.45)

Згідно електронної платіжної інструкції № 877d5b70-0997-4d38-bcb7-7ca1d2c9fdf8 від 27.12.2024 року, виданої ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» кошти у розмірі 8500 грн. були перераховані ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно Договору факторингу № 24/02/25 від 24.02.2025 р. ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набув від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8469633 від 27.12.2024 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог №22/05/25-01 від 22.05.2025 року кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених Договором факторингу №24/02/25 від 24.02.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 14 662,50 грн. з яких 8 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24,65 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 887,85 грн. - сума заборгованості за комісією, 0 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 4 250,00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики №8469633 від 27.12.2024 року станом на 03.07.2025 року заборгованість не погашена, залишок заборгованості складає 14662,5 грн.(а.с.8)

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційн ої системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 27 грудня 2024 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 8500 грн., то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Отже суд відхиляє твердження відповідача у відзиві про те, що він не укладав та не підписував договір позики, не погоджував зазначені процентні ставки, як й інші умови кредитування.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Суд констатує, що відповідачем не надано жодного конкретного заперечення щодо розміру заборгованості, а тому суд бере до уваги долучені до позову докази щодо розміру заборгованості та її складових.

Такими чином оскільки внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість на загальну суму 10412,50 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь нового кредитора.

Тобто пред`явлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 2422,40 грн., сплачений останнім при пред`явленні позову.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Відповідач не подав суду доказів щодо неправомірності витрат на правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Також витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Вбачається, що 01.11.2024 року між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правової допомоги за №01-11/24 , відповідно до умов якого адвокат здійснює представництво інтересів клієнта, у тому числі й у всіх судових установах. Згідно витягу з акту №15-П приймання-передачі наданої правничої допомоги, підписаного позивачем та адвокатом, підтверджено конкретний обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт за договором про надання правової допомоги у даній цивільній справі, а також їх вартість у сумі 3500 грн. Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги позивачу, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, у зв`язку з чим такі витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.10.2025 2 Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в ПУМБ, код банку 334851) заборгованість за Кредитним договором № 8469633 від 27.12.2024 року, в сумі: 10412 (десять тисяч чотириста дванадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок з яких: 8 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 24,65 грн. сума заборгованості за процентами; 1887,85 грн. сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.10.2025 2 Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в ПУМБ, код банку 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі пятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2025 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.