Рішення № 132459873, 04.12.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 369/10933/25

Провадження № 2/243/1593/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 457177877 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який було підписано за допомогою одноразового ідентифікатору NPNX-8422.

У кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, у тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу 30.01.2024 року шляхом ініціювання через банк провайдер на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 700 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 279 від 09.04.2024 року, за яким було відступлено право грошової вимоги і до відповідача.

19.12.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19/1224-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання вищевказаного договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 2 від 19.12.2024 року, за яким було відступлено право грошової вимоги і до відповідача.

29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги і до відповідача.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 44 362,20 грн., яка складається з: 10 700 грн. заборгованості по тілу кредиту, 33 662,20 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Враховуючи викладене,представник позивачапросить судстягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 457177877 від 30.01.2024 року в загальному розмірі 44 362,20 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн.

15.10.2025 року представником відповідача через Електронний суд було надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 кредитний договір № 457177877 від 30.01.2024 року з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував.

Належних доказів протилежного, зокрема, фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту, номер, прив`язаний до банківської картки або іншим чином ідентифікований як особистий, лог-файли (журнали дій), докази відправки та отримання SMS-повідомлення, скріншоти та записи екрану:, якщо такі були зроблені в процесі укладення договору, тощо, позивачем не надано.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Також відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 457177877 від 30.01.2024 року та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів.

Крім того, відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до наявних в матеріалах справи договорів факторингу, згідно до яких позивач нібито набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

17.10.2025 року позивачем було надано відповідь на відзив, з якого вбачається, що позивач підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на підстави викладені в позовній заяві та доповнюючи його наступним.

Так, при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Вчинення відповідачем вказаних вище дій і внесення даних в систему товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС-повідомленні.

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника.

Одноразовий персональний ідентифікатор - NPNX-8422 було направлено відповідачу 30.01.2024 о 12:09:17 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 30.01.2024 о 12:09:57.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 233/1469/21 від 31.08.2021: «Вчинення відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», в якій зазначається особисті данні позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Звернено увагу, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті.

Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо ідентифікації боржника зазначено наступне. Ідентифікація особи проводиться шляхом отримання ідентифікаційних даних особи Заявника, які ця особа передає при заповненні заявки на сайті:

Верифікація особи заявника/позичальника проводиться шляхом встановлення (підтвердження) особи (заявника) через перевірку персональних даних такої особи, залишених під час заповнення заявки, в бюро кредитних історій та, відповідно, звірки зазначених даних з даними отриманими від бюро кредитних історій.

Перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної заявником/позичальником в заявці, проводиться відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів шляхом:

- використання технології ЗDSecure (MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa) шляхом направлення банком - емітентом на фінансовий мобільний номер заявника в sms унікального коду, або

- використання технології Preauth, шляхом блокування на картковому рахунку заявника певної суми (до 1 грн), до моменту введення її розміру в заявку, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи.

Щодо перерахування кредитних коштів зазначено, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10 700,00 грн. на картковий рахунок відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № c3531aa1-c4cc-4ddc-b2a8-6821095872c0 від 30.01.2024 з відміткою товариства.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем є підтвердженням дійсності укладеного кредитного договору між сторонами.

Таким чином, факт отримання кредитних коштів є достатнім доказом існування кредитного зобов`язання з боку позивача. Даний факт підтверджує правомірність вимог позивача щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Важливо зазначити, що згідно з матеріалами справи позивач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

Щодо предмету договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2017 року зазначено, що відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.

В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги № 279 від 09.04.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Разом з тим на думку позивача, відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу.

Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.

Тому висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

Враховуючи викладене, просять задовольнити позовну заяву в повному обсязі та врахувати відповідь на відзив при ухваленні рішення по справі.

Представник позивача, ТОВ «ФК «ЕЙС» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив фактичні данні та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 січня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 457177877 (далі Договір), за умовами якого товариство надало позичальнику кредит в розмірі 10700 грн., кінцева дата повернення (виплати) кредиту 01.03.2029 р., що також підтверджується долученим до матеріалів справи електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_1 .

Кінцева дата повернення кредиту, відповідно до умов п. 7.3 Договору 01.03.2029.

Цей договір укладено сторонами в електронній формі (п. 14.2 договору), про що свідчить QR-код з електронним підписом через одноразовий ідентифікатор, який містить необхідні ідентифікаційні дані відповідача.

Товариство виконала взяті на себе зобов`язання та перерахувало ОСОБА_1 вищевказану суму, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 30 січня 2024 року.

Разом з тим, судом досліджено заявку ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 30 січня 2024 року, правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ».

Судом встановлено, що одноразовий персональний ідентифікатор - NPNX-8422 було направлено відповідачу 30.01.2024 о 12:09:17 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 30.01.2024 о 12:09:57.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 233/1469/21 від 31.08.2021: «Вчинення відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», в якій зазначається особисті данні позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Враховуючи викладене, доводи відповідача та його представника стосовно того, що ОСОБА_1 жодного договору з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не укладав на увагу не заслуговують.

28 листопада 2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА2 та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження на умовах, визначених цим договором.

Разом з тим, в подальшому було укладено додаткові угоду до вищевказаного договору факторингу.

19 грудня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19/1224-01.

29 травня 2025 року між «ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е.

Долучені відповідні акти прийому-передачі реєстру боржників та платіжні доручення.

Враховуючи наявні в матеріалах справи договори факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги і до відповідача, ОСОБА_1 .

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало взяті на себе зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання неналежним чином не виконав, позику та проценти за користування кредитними ресурсами у відповідності до умов договору та графіку платежів не сплатив.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 457177877 від 30.01.2024, розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість в розмірі 44362,20 грн., з яких: 10700 грн. прострочене тіло, 33662,20 грн. просрочені відсотки.

Вказаний розрахунок суд вважає правильним, оскільки протилежне відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди на то боржника.

На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

На підставі наявних в матеріалах справи договорів факторингу право грошової вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» відповідно до правовстановлюючих документів зареєстровані та належать до фінансових установ, окрім того ТОВ «ФК «ЕЙС» як фактор, у відповідності до законодавства має право здійснювати операції з факторингу.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України. При цьому, на виконання приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, аналіз положень кредитного договору свідчить про те, що відсотки в розмірі 33662,20 грн. нараховані саме як плата за користування кредитними коштами в межах строку дії договору кредитної лінії №457177877 від 30.01.2024 року, а тому їх нарахування суд вважає обґрунтованим.

Відтак, оскільки вищевказаний договір про надання коштів у позику/кредит та договори факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними, то в силу положень Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що згідно вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.

В той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу або його погашення суду не надано.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, керуючись ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 16774 від 16 червня 2025 року.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 29/05-25-01 від 29.05.2025, актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025) від 05.06.2025 року, додатковою угодою № 25770848555 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/0525-01 від 29.05.2025, протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025.

З урахуванням задоволення позовних вимог витрати позивача, які співмірні зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням також ненадходження від відповідача та його представника клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, підлягають також стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. ст. 6, 11, 204, 205, 207, 514, 526, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 639, 642, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором № 457177877 від 30 січня 2024 року в розмірі 44 362,20 грн. (сорок чотири тисячі триста шістдесят дві гривні 20 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст рішення суду складений 09 грудня 2025 року.

Суддя О.О. Соловйова