Рішення № 13245183, 24.11.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-8870-2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року Слов”янский міськрайонний суд Донецької області у складі:

-головуючого- судді Профатило П.І.

-при секретарі- Моїсеєвої О.І., Савчук Д.В., Супрун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Туристична компанія «АйТі-Тур», треті особи: ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про захист прав споживачів, стягнення грошової суми та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3, звернулася до суду з дійсним позовом до Акціонерного товариства «Туристична компанія «АйТі-Тур», треті особи: ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про захист прав споживачів, стягнення грошової суми та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 23.06.2010 року між нею, ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах , ОСОБА_4 який діяв в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_5, яка діяла від імені туроператора АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур», було укладено туристичний договір №04/11, відповідно до якого АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» зобовязалася надати їй та особам, від імені яких вона діяла, туристичне обслуговування, яке полягало в бронюванні номеру в готелі Rixsos Libertas Dubrovnsk Республіки Хорватія в період часу з 21.08.2010 року до 28.08.2010 року, бронювання авіаквитків на рейс літака за маршрутом Донецьк-Дубровник на 21.08.2010 року та на рейс Дубровник-Донецьк на 28.08.2010 року. За оговорені в договорі послуги позивач сплатила ФОП ОСОБА_5 30700 грн. 23.07.2010 року позивачем від третьої особи ФОП ОСОБА_5 було отримано листа, яким ФОП ОСОБА_5 повідомляла, що партнер по бізнесу туроператора АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» - ТО «Кария Тур Юкрейн» анулював їхню (позивачки, її чоловіка та доньки) броню та відмовляється виконати свої зобовязання, у звязку з чим вони не зможуть скористуватися послугами, заявленими в туристичному договорі №04/11 від 23.06.2010 року. При цьому, ФОП ОСОБА_5 повернула позивачці 4222 грн. Вважаючи зазначений лист відповідача АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» відмовою від виконання своїх обовязків за туристичним договором, позивачка звернулася до суду та просила суд стягнути з АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» попередньо внесені нею грошові кошти за туристичні послуги в розмірі 26478 грн., а також в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримала свої позовні вимоги, посилаючись на доводи, наведені нею в позовній заяві, та наполягала саме на тих обставинах, що, укладаючи туристичний договір з ФОП ОСОБА_5, яка на підставі агентського договору діяла від імені туроператора відповідача з АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур», позивач була переконана, що АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» є постачальником та формувальником туристичних послуг, тобто дійсно туроператором, та якби при укладенні договору їй було відомо, що АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» є лише турагент, то не укладала б такого договору. Просила суд позов задовольнити в повному обємі.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_3, посилаючись на аналогічні доводи, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обємі.

Представник відповідача АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» - ОСОБА_8 в судовому засіданні від 29.10.2010 року позовні вимоги не визнав посилаючись на те , що відповідальність повинен нести по справі туроператор «Карія Тур Юкрнейн» , а потім в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 48), однак від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Суд ухвалив вирішити дійсну справі на підставі наявних в ній даних чи доказів та постановити заочне рішення (а.с. 49) Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 - ОСОБА_11 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення заявлених позивачем сум саме з АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» за тих підстав, що АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» не є постачальником та формувальником туристичних послуг, а є лише турагентом, який діяв від імені туроператора «Карія Тур Юкрнейн», який саме постачає і формує туристичні послуги.

Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_11, дослідивши надані докази та матеріали справи приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача з огляду на їх законність та обґрунтованість за наступних підстав.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч.І та ч.2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ч.І ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2010 року між позивачем ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах, в інтересах свого чоловіка - ОСОБА_4 та неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, і фізичної особою-підприємцем турагентом ОСОБА_5, яка діяла від імені туроператора АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур», було укладено туристичний договір №04/11, відповідно до якого АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» зобовязалася надати їй та особам, від імені яких вона діяла, туристичне обслуговування, яке полягало в бронюванні номеру в готелі Rixsos Libertas Dubrovnsk Республіки Хорватія в період часу з 21.08.2010 року до 28.08.2010 року, бронювання авіаквитків на рейс літака за маршрутом Донецьк-Дубровник на 21.08.2010 року та на рейс Дубровник-Донецьк на 28.08.2010 року ( а.с.4-5). При цьому, суд погоджується з доводами позивачки про те, що вона, укладаючи туристичний договір з ФОП ОСОБА_5, яка на підставі агентського договору діяла від імені туроператора відповідача з АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур», була переконана, що АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» є постачальником та формувальником туристичних послуг, тобто дійсно туроператором, що підтверджується самим договором на реалізацію туристичних послуг, укладеним між АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур», як туроператором, та ФОП ОСОБА_5, як турагентом (11-15), відповідно до п.3.1 якого відповідач, як туроператор, доручив підприємцеві ОСОБА_5 укладати від свого імені договори на туристичне обслуговування туристів. Крім того, в заявці на бронювання туристичного обслуговування замовника ОСОБА_3 ( а.с.6-7) туроператором зазначено також відповідача АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур».

Відповідно до Закону України „Про туризм", серед суб'єктів, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність виділяють, зокрема:

- туристичних операторів юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг , а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність (ч. З ст. 1 Закону України „Про туризм");

- туристичних агентів юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність (ч. 4 ст. 1 Закону України „Про туризм"). Іншого визначення поняття тур оператор, як особи, що здійснює та/або забезпечує туристичну діяльність Закон не дає.

Отже, відповідач АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур», виступаючи в договорі з агентом ОСОБА_5 як туроператор, є тур оператором в розумінні ч.4 ст.1 закону України «Про туризм», відповідно до вимог якого туроператор за договором на туристичне обслуговування несе відповідальність перед туристом за сформований ним туристичний продукт і реалізований від його імені турагентом незалежно від того, надані послуги безпосередньо туроператором чи іншими особами, які перебувають у договірних відносинах із туроператором.

На підтвердження заявки позивача відповідач, як туроператор, надав рахунок-підтвердження (а.с.44). На виконання умов договору за оговорені в договорі послуги позивач сплатила ФОП ОСОБА_5 30700 грн. (а.с.8), 26478,00 грн. з яких остання перерахувала від імені позивача на розрахунковий рахунок відповідача - АТ «Туристична компанія «АйТі - Тур» (.а.с.43).

23.07.2010 року позивачем від третьої особи ФОП турагента ОСОБА_5 було отримано листа, яким ФОП ОСОБА_5 повідомляла, що партнер по бізнесу туроператора АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» - ТО «Карія Тур Юкрейн» анулював їхню (позивачки, її чоловіка та доньки) броню та відмовляється виконати свої зобовязання, у звязку з чим вони не зможуть скористуватися послугами, заявленими в туристичному договорі №04/11 від 23.06.2010 року (а.с.9), - що фактично є відмовою відповідача від виконання своїх зобовязань. ФОП ОСОБА_5 повернула позивачці 4222 грн.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору може вимагати розірвання договору у звязку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору. При цьому, туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку коли це відбулося з вини туриста.

При цьому, ст. 20 Закону України "Про туризм" встановлює що, до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п.4.8. туристичного договору від 23.06.2010 № 04/11 (а.с.4-5) у випадку неможливості виконати передбачене даним Договором та заявкою замовлення, агентство зобовязується повернути внесені раніше кошти.

Згідно до п. 3.3.4 агентського договору між ФОП ОСОБА_5 та відповідачем АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» відповідач зобовязується нести відповідальність перед туристами за шкоду, що виникла внаслідок дій (бездіяльності) одного із виконавця послуг ( а.с. 11-15).

Таким чином, ті обставини, що відповідач - АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» перерахувала кошти в розмірі 26186,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Карія Тур Юкрейн» в якості «сплати за тур до Туреччини (ОСОБА_3)» ( а.с. 42) не звільняє відповідача від відповідальності та обовязку повернути позивачеві грошові кошти в сумі 26478,00 грн. в якості оплати туристичного обслуговування, яке полягало в бронюванні номеру в готелі Rixsos Libertas Dubrovnsk Республіки Хорватія в період часу з 21.08.2010 року до 28.08.2010 року, бронювання авіаквитків на рейс літака за маршрутом Донецьк-Дубровник на 21.08.2010 року та на рейс Дубровник-Донецьк на 28.08.2010 року.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача сума попередньо внесених нею коштів за туристичні послуги в розмірі 26478 грн., що в судовому засіданні підтверджено оригіналом квитанції на суму 30700 грн. (а.с.8), 4222 грн. з яких турагент ОСОБА_5 повернула позивачці. Суд вважає, що вимоги, у цій частині, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про туризм" туристи і екскурсанти мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 р. "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено спеціальним Законом, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» на користь ОСОБА_3 компенсацію за спричинену моральну шкоду в наслідок відмови від надання туристичних послуг.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, угоди (договори) та зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Вимогами ст.13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не вчиняти дії з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживати правом в інших формах.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

Згідно до ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких особа може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.

Уклавши договір з надання туристичних послуг, та сплативши зазначену договором суму позивач ОСОБА_3 набувала статусу споживача туристичної послуги, а відповідач - АТ «Туристична компанія «АйТі-Тур» набув статусу суб'єкта господарювання, що реалізує туристичний продукт. Таким чином до правовідносин що виникли між сторонами , можливо застосувати норми Закону України "Про захист прав споживачів".

До того ж п.1.2 «Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, закордонного туризму, екскурсійної діяльності» субєкти туристичної діяльності при організації внутрішнього та закордонного туризму повинні дотримуватися вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Також відповідно до ст.20 Закону України "Про туризм", якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до частини 7 Постанови Пленума Верховного суду України №5 від 12.04.1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.4 Закону держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів.

Відповідно до частини 12 даної постанови, у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар, (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, належну якість послуг, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги, а також відшкодування шкоди (збитків), завданих продукцією (послугою) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Виходячи з вищенаведеного, споживач має право на відповідну якість послуги, яка б відповідала інформації про послугу, що надається виконавцем.

Після оплати позивачем послуг відповідача, останній надав позивачеві рахунок-підтвердження графіком відпочинку та умовами відпочинку. Як вказувалося позивачем, вона із сімєю планувала свій час відпочинку відповідно даної програми заздалегідь протягом року, уклала договір на надання туристичного обслуговування теж заздалегідь за два місяці до відпустки.

Замість очікуваного якісного відпочинку, позивач та її сімя змушено опинився в стресовій ситуації, при якій вона та її сімя не змогла відпочити не тільки там, де вони хотіли, а й взагалі не змогли відпочити сімєю влітку тому, що відповідач не повернув їй гроші.

При цьому напевно визначити, який саме обсяг моральної шкоди завдано позивачу, котрий очікував саме на моральне задоволення від туристичної поїздки, становиться неможливим, але з огляду на індивідуальні, субєктивні особливості осіб, які є сторонами по справі, обставин справи та наданих доказів, суд вважає можливим задовольнити вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково, а саме - на суму 1500 (одна тисяча пятсот)гривень.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів", ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 264,78 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, , Законом України "Про туризм", Законом України "Про захист прав споживачів", Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 р. "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 p. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 12.04.1995 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Туристична Компанія «АйТі-Тур», вул. Клочківська, 368, офіс 213, м. Харків, 61051, ЕДРПОУ 24269712, Індив. податковий № 242697120308, р/р 26001111677 банку ХФ ВАТ «Кредо Банк», МФО 350415, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає АДРЕСА_1, попередньо внесені нею кошти за туристичні послуги в розмірі 26478 (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень, моральну шкоду в розмірі 1500 гривень.

Стягнути з акціонерного товариства «Туристична Компанія «АйТі-Тур», вул. Клочківська, 368, офіс 213, м. Харків, 61051, ЕДРПОУ 24269712, Індив. податковий № 242697120308, р/р 26001111677 банку ХФ ВАТ «Кредо Банк», МФО 350415, на користь держави: отримувач Управління державного Казначейства України в місті Словянську, ЄДРПОУ 34686605, Банк ГУГКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22090100 - судовий збір в розмірі 264,78 грн.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Словянського

міськрайоного суду П.І. Профатило