Рішення № 132446199, 09.12.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/9182/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі ГУПФУ в Кіровоградській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.07.2025 №254150036253 про відмову йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу на пільгових умовах за Списком №1 час роботи в МПП «Граніт» та Компанії «Вінсі Конструксьон гран Проже/Компанія ОСОБА_2 » наступні періоди: з 08.07.2002 по 26.12.2003; з 31.10.2008 по 31.12.2010; з 16.05.2011 по 31.08.2019;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.06.1975.

Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується його право на призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити та повідомив, що позивачу не зараховано на пільгових умовах період роботи за Списком №1, оскільки у наданій ОСОБА_1 довідці відсутній підпис головного бухгалтера. За таких обставин, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у тому числі, працював:

з 08.07.2002 по 26.12.2003 слюсарем по трудовому договору з МПП «Граніт» на будівництво СВЯП-2 з фірмою Кампенон-Бернар СЖЕ/Буйг Траво Пюблік (Франція);

з 31.10.2008 по 31.12.2010 бригадиром в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Буйг Траво Пюблік» на виконання проекту: «Грантова угода (Чорнобильський фонд «Укриття»: Новий безпечний Конфайнмент)» (Франція);

з 16.05.2011 по 31.08.2019 бригадиром/майстром/старшим майстром/виконавцем робіт в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Буйг Траво Пюблік» на виконання проекту: «Грантова угода (Чорнобильський фонд «Укриття»: Новий безпечний Конфайнмент)» (Франція) в Україні.

Період роботи позивача в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/ ОСОБА_2 » підтверджується також архівною довідою від 14.09.2022 №05-04/363, виданою Виконавчим комітетом Славутицької міської ради.

Відповідно до довідки МПП «Граніт» від 30.12.2003 №75 (форма №122) в період з 08.07.2002 по 26.12.2003 позивач був безпосередньо задіяний на роботах, передбачених Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-878 і Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.06.1986 №655-195, які надають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Зазначений час роботи зараховується в стаж при призначенні пенсії в 1988 2003 роках в півтора рази.

30.06.2025, по досягненню 50 років, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач долучив необхідні документи.

Вказана заява розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ в Кіровоградській області, яке 08.07.2025 прийняло рішення №254150036253 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу. Так, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи згідно довідки від 30.12.2003 №75 (форма 122) з 08.07.2002 по 26.12.2003, оскільки довідка форми №122 передбачає підпис головного бухгалтера, який у вказаній довідці відсутній. Одночасно повідомлено, що страховий стаж позивача зарахований у повному розмірі та становить 25 років 10 місяців 12 днів.

Також відповідно до наданого ГУПФУ в Кіровоградській області розрахунку період роботи позивача в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/ ОСОБА_2 » з 31.10.2008 по 31.12.2010, з 16.05.2011 по 31.08.2019 не зарахований як пільговий.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення спірної пенсії позивач досягнув повних 50 років, а його страховий стаж становить більше 25 років.

Разом з тим, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого відповідними документами.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями пункту 4 статті 24 Закону №1058-IV установлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250, від 30.06.1998 №982, від 07.02.2000 №223, від 29.01.2003 №137, від 27.04.2006 №571, від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (з наступними неодноразовими змінами) передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи і вислуги років в полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).

Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження»(з наступними змінами), яка відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України, делегованих статтею 56 Закону №796-XII, встановлює правила пільгового обчислення стажу роботи в зоні відчуження, є самостійною правовою підставою для обчислення стажу роботи в зоні відчуження, який враховується при обчисленні коефіцієнту страхового стажу при визначенні розміру пенсії, незалежно від наявності підстав для застосування Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV зокрема установлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.

Належним чином оформленими записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що в період з 31.10.2008 по 31.12.2010, з 16.05.2011 по 31.08.2019 позивач працював бригадиром/майстром/старшим майстром/виконавцем робіт в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Буйг Траво Пюблік» на виконання проекту: «Грантова угода (Чорнобильський фонд «Укриття»: Новий безпечний Конфайнмент)» (Франція) в Україні.

Вказані записи також підтверджуються долученою до матеріалів справи архівною довідкою від 14.09.2022 №15-04/363.

Ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву відповідач не повідомив підстав неврахування вищевказаного періоду роботи ОСОБА_3 у пільговому обчисленні.

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2010 №173, підрозділ 1 розділу XXII Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, доповнено позицією «22.1-1г працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ».

На виконання вимог статті 13 Закону №1788-XII та Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2003 №36, Міністерство надзвичайних ситуацій України наказом від 13.03.2012 №576 затвердило Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий дань, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (далі - Перелік підприємств №576).

03.08.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Постанова №461), згідно якої постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та від 24.02.2010 №173 втратили чинність.

При цьому, суд зауважує, що у Постанові №461 відсутні положення, які передбачають таку умову для зарахування періоду роботи до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, як наявність підприємства у Переліку, затвердженому МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ.

Із аналізу наведеного вище слідує, що підставою для зарахування періоду роботи особи у зоні відчуження до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах до 03.08.2016 є наявність підприємства, на якому працювала ця особа, у Переліку підприємств, який затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ.

Натомість починаючи з 03.08.2016 така умова для підприємств зони відчуження відсутня.

Суд зазначає, що Компанія «Вінсі Конструксьон Гран Проже» та Компанія «Буйг Траво Пюблік» відсутні у Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 №576.

Разом з тим, бездіяльність Державного агентства України з управління зоною відчуження не може позбавляти право позивача на зарахування стажу роботи в пільговому обчисленні, що забезпечене Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", а відтак й права на призначення пенсії.

Оскільки дані трудової книжки позивача та вищевказаних довідок, які надавались до органів Пенсійного фонду України, підтверджують його роботу у зоні відчуження, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вищевказаного стажу роботи в Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже» та Компанії «Буйг Траво Пюблік» до пільгового стажу за Списком №1.

При цьому, суд зауважує, що укладаючи трудовий договір з Компанією «Вінсі Констрюксьон Гран Проже»/Компанією «Буйг Траво Пюблік», позивач мав законні очікування на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, у тому числі на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Щодо періоду роботи позивача в ПММ «Граніт» з 08.07.2002 по 26.12.2003 суд зазначає, що виданою МПП «Граніт» довідкою від 30.12.2003 №75 (форма №122) підтверджено пільговий характер виконуваної позивачем роботи.

Що стосується відсутності у вказаній довідці підпису головного бухгалтера суд зауважує, що відповідно до статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

При цьому, для малого приватного підприємства не обов`язково наявність у штаті головного бухгалтера, його функції можу виконувати директор підприємства.

За наведених обставин, неврахування відповідачем на пільгових умовах періоду роботи позивача в МПП «Граніт» з 08.07.2002 по 26.12.2003, з підстав відсутності у довідці від 30.12.2003 №75 підпису головного бухгалтера, суд вважає безпідставним. Більш того, вказаний період також підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці ОСОБА_1 .

Відтак, враховуючи досліджені докази у справі, суд вважає, що період роботи позивача з 08.07.2002 по 26.12.2003 має бути зарахований до стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд наголошує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження спеціального трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається вищевказаною нормою права.

Відповідно до матеріалів справи, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивач досягнув повних 50 років, його страховий стаж складав більше 25 років, а пільговий стаж, з урахуванням установлених судом обставин, більше 10 років, що дає право на призначення пенсії за пунктом 1 частини другої статті 144 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо моменту, з якого необхідно призначити пенсію, суд зазначає таке.

Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 30.06.2025.

Згідно із вимогами статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досягнув пенсійного віку 24.06.2025, тобто звернення за призначенням пенсії відбулось в межах тримісячного строку.

За наведених обставин, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства України, пенсія позивачу повинна бути призначена з 25.06.2025, а не з 24.06.2075, як просить ОСОБА_1 .

Одночасно, ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 968,94 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.07.2025 №254150036253.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи: в МПП «Граніт» з 08.07.2002 по 26.12.2003 та Компанії «Вінсі Конструксьон гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік» з 31.10.2008 по 31.12.2010; з 16.05.2011 по 31.08.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення йому з 25.06.2025 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській областіна користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 968,94 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, 25009, код ЄДРПОУ 20632802.

Дата складення повного рішення суду - 09.12.2025.

Суддя Ю. О. Скалозуб