Рішення № 132446127, 08.12.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10711/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 23.09.2025 через підсистему «Електронний Суд» звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до страхового стажу роботи в інфекційному закладі;

- зобов`язати відповідача зарахувати у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до страхового стажу період роботи з 01 січня 2004 року по 29 листопада 2022 року в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 липня 2024 року (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідностатті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»спірних періодів роботи і відмовлено у перерахунку пенсії.

Ухвалою судді від 07.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначено, що за документами пенсійної справи пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства, підстави для зарахування періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 29.11.2022 у подвійному розмірі відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 01.07.2024 отримує пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не працює. Пенсія призначена на виконання рішення суду.

Рішенням Чернігівського ОАС від 04.10.2025 у справі №620/10872/24, яке набрало законної сили 04.11.2025, зобов`язано в Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, із зниженням пенсійного віку з дня виникнення права на пенсію, а саме - з 01.07.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122095742).

21.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.

Листом від 27.08.2025 відповідач повідомив, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Період роботи в Чернігівському протитуберкульозному диспансері ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу з 11.06.1994 по 10.07.1994 та з 12.09.1994 по 31.12.2003 в подвійному розмірі, період роботи з 01.01.2004 по 23.05.2019 в одинарному розмірі (а.с.13 зворот-14).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_2 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує такі норми права.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6статті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначеніЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до норм частини 4статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV(далі такожЗакон №1058-IV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі такожЗакон № 1788-XII), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У той же час, згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основнимдокументом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.10.1990:

-з 12.05.2003 переведена молодшою мед-сестрою по догляду за хворими у відділення позалегеневого туберкульозу;

-з 01.05.2016 переведена молодшою медсестрою з догляду за хвороми відділення для хворих на легеневий та позалегеневий туберкульоз;

-з 01.10.2018 переведена молодшою медсестрою з догляду за хворими легенево хірургічного відділення з ліжками на позалегеневий туберкульоз;

-з 01.05.2019 переведена молодшою медичною сестрою з догляду за хворими легенево хірургічного відділення;

-з 29.11.2022 звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.11-13).

Крім того, матеріали справи містять довідки КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР від 24.06.2024 №2-28/02/221 та від 24.06.2024 №2-28/02/220, якоми підтверджуються спірний період роботи позивача (а.с.8 зворот-9, 10).

Суд зазначає, що КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, у яких працювала позивач, належить до закладів, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та позивачем надано достатню кількість документів, якими підтверджується факт роботи, що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» №1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення»застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (у тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб і носійства збудників цих хвороб» - робота в протитуберкульозних закладах класифікується як небезпечна.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року №05.03-18-54/973 №інфекційний заклад (відділення)» є заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб. Отже, стаж роботи особи у протитуберкульозному чи іншому подібному закладі охорони здоров`я надає пільги при обчисленні стажу, а саме зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Приписами пункту 11 частини 1статті 1 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні»регіональний фтизіопульмонологічний центр - єдиний на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, місто Київ або Севастополь) заклад охорони здоров`я спроможної мережі госпітального округу, що функціонує в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства, який координує надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню відповідного регіону та забезпечує надання медичних послуг з діагностики та лікування дорослих і дітей із туберкульозом в амбулаторних та стаціонарних умовах за договором про медичне обслуговування населення.

Отже, позивач працювала в медичному закладі, який виконує функції інфекційного закладу охорони здоров`я, призначеного для надання спеціалізованої медичної допомоги особам, хворим на туберкульоз, а тому відноситься до інфекційних лікувальних закладів.

Таким чином період роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.

За змістом пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченогоЗ аконом України «Про пенсійне забезпечення».

Редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17.

Отже враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач протиправно не зарахував у подвійному розмірі до страхового стажу періоди роботи в інфекційному закладі.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ»(CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзабезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області області не зарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі до страхового стажу періодів роботи в інфекційних закладах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівськійобласті зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 29.11.2022 в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.07.2024 (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна