Вирок № 132446092, 09.12.2025, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/900/25

Провадження № 1-кп/169/106/25

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2025 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Веселинове Вознесенського району Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є фізичною особою-підприємцем, має повну вищу освіту, неодружений, є громадянином України, судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 22 червня 2025 року близько 21 години 25 хвилин, перебуваючи на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» за адресою: вулиця Смідинська, 6, селище Луків, Ковельський район, Волинська область, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, з метою викрадення чужого майна та з корисливих мотивів умисно таємно викрав 1 (один) рукав ТМ 30 76, 76,0 х 6,5 мм, 10 bar, «Semperit», довжиною 8 м, вартістю 9148 гривень, 2 (два) з`єднання ДУ 076 CAMLOCK C-300AL, вартістю 1450,66 гривень, та 6 (шість) хомутів GBS 869124 оцинкованих з болтами, вартістю 265,02 гривень, чим заподіяв потерпілому Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» майнову шкоду на загальну суму 10863,68 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і показав, що ввечері 22 червня 2025 року приїхав на територію Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» у селищі Луків Ковельського району, припаркував автомобіль та побачив поряд рукав довжиною 8 м з з`єднаннями та хомутами, які вирішив викрасти. Поклав їх в автомобіль та на наступний день поїхав в місто Одеса, де викрадені речі дав на зберігання знайомому. Вказував, що штраф за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2025 року у розмірі 8500 гривень повністю сплатив, шкодує про вчинене та просить суворо не карати.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданні 04 листопада 2025 року показав, що обставини викрадення ОСОБА_4 рукава зафіксовані камерою відеоспостереження і відповідають викладеним в обвинувальному акті. Вказував, що претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має.

18 листопада 2025 року представник потерпілого подав до суду заяву, в якій просив розглядати кримінальне провадження без його участі.

З урахуванням думки учасників судового розгляду та відповідно до вимог статті 325 Кримінального процесуального кодексу України судом визнано за можливе проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

Наведені вище показання обвинуваченого є детальними, чіткими та послідовними і цілком узгоджуються з показаннями представника потерпілого та фактичними обставинами справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Судом з`ясовано, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ними не оспорюються, та роз`яснено їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду немає жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, судом за згодою всіх учасників судового провадження відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив злочин, передбачений частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 65Кримінального кодексуУкраїни суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи із мети кримінального покарання й принципів справедливості, законності, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу винного, який є здоровою особою, фізичною особою-підприємцем, неодружений, неповнолітніх чи непрацездатних осіб на утриманні не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно.

На підставі положень пункту 2-1 статті 89 Кримінального кодексу України обвинувачений ОСОБА_4 є таким, що судимості не має, оскільки 04 листопада 2025 року повністю сплатив штраф, призначений йому вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2025 року, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та довідкою № 96 від 04 листопада 2025 року, виданою Вознесенським РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, де ОСОБА_4 перебував на обліку.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття у вчиненому.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 станом на 22 червня 2025 року (дата вчинення інкримінованого останньому злочину у цьому кримінальному провадженні) мав судимість за умисні кримінальні правопорушення на підставі вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2025 року, то обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є рецидив злочину.

З урахуванням наведеного вище та виходячи із необхідності та достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк у межах санкції частини четвертої статті 185 Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Водночас, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також інші наведені вище обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе і без відбування покарання, а тому на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільняє обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та з покладенням на нього передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України обов`язків.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, на підставі положень статті 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 29 серпня 2025 року, відповідно до вимог частини четвертої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України слід скасувати.

Керуючись статтями 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази: 1 (один) рукав ТМ 30 76, 76,0 х 6,5 мм, 10 bar, «Semperit», довжиною 8 м, 2 (два) з`єднання ДУ 076 CAMLOCK C-300AL, 6 (шість) хомутів GBS 869124 оцинкованих з болтами, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, повернути потерпілому Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт».

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2025 року на 1 (один) рукав ТМ 30 76, 76,0 х 6,5 мм, 10 bar, «Semperit», довжиною 8 м, 2 (два) з`єднання ДУ 076 CAMLOCK C-300AL, 6 (шість) хомутів GBS 869124 оцинкованих з болтами, скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий