Рішення № 132446086, 08.12.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/10456/25

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду зпозовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути в дохід бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) кошти у сумі 23 790,50 (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто гривень 50 коп.) гривень для погашення податкового боргу з:

- єдиного податку з фізичних осіб на р/р UA938999980314040699000025739; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/18050400, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а тому має податковий борг в сумі 23 790,50 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2025 направлено відповідачу за адресою реєстрації місцезнаходження фізичної особи-підприємця, проте поштовий конверт повернувся на адресу суду неврученим із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 31.01.2024 зареєстрований у встановленому порядку як фізична-особа підприємець, про що до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Відповідач перебуває на обліку як платник податків в Чернігівській ДПІ (м.Чернігів) Головного управління ДПС у Чернігівській області (а.с. 89).

За ФОП ОСОБА_1 станом на 03.09.2025 обліковується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 23 790,50 грн (основний платіж) (а.с. 5).

Оскільки податковий борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідач у відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України є платником податку та згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку. Така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно обрав спрощену систему оподаткування.

Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за півріччя 2024 року від 01.07.2024, відповідач самостійно визначив податкові зобов`язання по єдиному податку в загальній сумі 5625,50 грн (а.с. 12 13);

Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за три квартали 2024 року № 9292497758 від 05.10.2024, де відповідач самостійно визначив податкові зобов`язання по єдиному податку в загальній сумі 18165,00 грн (а.с. 1415).

Таким чином, сума самостійно нарахованих грошових зобов`язань, що склала 23 790,50 грн, є узгодженою, оскільки платник податків самостійно обрав спрощену систему оподаткування, проте не сплачена відповідачем.

Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вказаних норм позивачем надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» від 25.03.2025 року №0000473-1301-2501, проте остання повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 7, 8).

Згідно зі статтею 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Кодексу визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18 (провадження №К/9901/8921/19), від 20.10.2020 у справі №140/30/20 (провадження №К/9901/23153/20).

Податкова вимога відповідачем не оскаржувалась.

Якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого, визначається законом.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №821/1258/17 (№К/9901/11214/18).

Таким чином, самостійно нараховане грошове зобов`язання в сумі 23 790,50 грн є узгодженим, проте не сплачене у встановлений строк, тому набуло статусу податкового боргу з огляду на положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Вказаний податковий борг підтверджується довідкою по запиту користувача, підстави нарахування та розмір податкового боргу підтверджуються також інтегрованою карткою платника, що містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (а.с. 5, 6).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий борг у розмірі 23 790,50 грн виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Наведеними положеннями норм права чітко встановлений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, і контроль за дотриманням такого обов`язку платниками податків покладений на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на вимоги частини 2 статті 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДПС у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути в дохід бюджету з рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти у сумі 23 790,50 (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто гривень 50 коп.) гривень для погашення податкового боргу з:

- єдиного податку з фізичних осіб на р/р UA938999980314040699000025739; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/18050400, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 08 грудня 2025 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО