Рішення № 132446026, 09.12.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1343/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУ ГРУП" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУ ГРУП», в якому просить:

- стягнути податковий борг на загальну суму 25303,31грн, з якої 15303,31грн до державного бюджету та 10000,00грн до місцевого бюджету;

- накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУ ГРУП», що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 25303,31грн.

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Ухвалою суду від 31.03.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві, а саме: 58000, м.Чернівці, вул.Чкалова, 13. Вказана адреса відповідає адресі реєстрації юридичної особи, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, до суду повернулося повідомлення, яке надсилалося відповідачу із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". За таких обставин, відповідно до п.5 ч.6 ст.251 КАС України, ухвала вважається врученою відповідачу у спосіб встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

2.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв`язку із визначенням останньому контролюючим органом податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку та штрафних санкцій. У зв`язку з тим, що товариство самостійно не сплачує узгоджену суму зобов`язання в установлені законодавством строки, а майна у платника податків недостатньо для погашення податкового боргу, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

2.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

У встановлений строк відповідач пояснень по суті спору не висловив, відзив на позовну заяву до суду не подав.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАУ ГРУП» є юридичною особою та перебуває на обліку в органі державної податкової служби як платник податків та зборів.

Згідно із розрахунком податкового боргу за відповідачем станом на 26.03.2025р. рахується податковий борг на загальну суму 25303,31грн за платежами "акцизний податок" у сумі 10203,31грн, "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" у сумі 5100грн, "штрафні санкції що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, дистилятів, біоетанолу" - 10000 грн.

Зазначений податковий борг виник на підставі:

1) податкових повідомлень-рішень:

- №7851/ж10/24-13-09-04 від 21.11.2023 на суму 3063,31грн.;

- №1720/ж10/24-13-09-04 від 26.02.2024 на суму 3060,00грн.;

- №5763/ж10/24-13-09-04 від 29.05.2024 на суму 4080,00грн.;

2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- №00000/2928/ж10/25-13-07-01 від 10.08.2022 на суму 5100грн.;

- №00000/2929/ж10/25-13-07-01 від 10.08.2022 на суму 10000грн.

Податковий борг підтверджується даними інтегрованої картки платника податків, що міститься в матеріалах справи.

Згідно матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення у відповідності до абз.1 п.58.3 ст.58 ПК України направлені на юридичну адресу товариства та в силу вимог ст.42 ПК України вважаються вручені належним чином.

У зв`язку із наявністю податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями відповідачу було направлено та вручено податкову вимогу форми «Ю» від 05.02.2025 року №0001535-1303-2413.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Оскільки зазначені суми грошового зобов`язання є узгодженими, такі набули статусу податкового боргу.

Посилаючись на існування у платника податків податкового боргу та відсутність майна, яке могло б бути джерелом його погашення, контролюючий орган просить суд стягнути такий борг з рахунків платника у банках та за рахунок готівки та накласти арешт на кошти та інші цінності товариства, що знаходяться в установах банків, у межах суми податкового боргу.

4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Статтею 67 Конституції України на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із п.57.2 ст.57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів сплати відповідачем вказаного податкового боргу до суду не надано.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податковим органом 05.02.2025 надіслано відповідачу податкову вимогу, проте заборгованість відповідачем не сплачена.

Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку до суду не надано.

Суд зауважує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов`язання не є предметом даного спору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа №824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

Зважаючи на викладене вище та враховуючи те, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 25303,31грн, суд вважає за необхідне стягнути його, відповідно позовні вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу у розмірі 25303,31грн, суд зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

При цьому, необхідно враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019 р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019 р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019 р. у справі №804/4273/13-а, і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що у цій справі контролюючим органом надано належні та допустимі докази відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а саме витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.02.2025, Акт обстеження юридичної адреси підприємства-боржника від 05.02.2024, яким зафіксовано факт відсутності майнових активів підприємства можливих для опису їх у податкову заставу, фінансова звітність малого підприємства.

Таким чином, оскільки у відповідача відсутнє майно, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу, позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку в межах суми податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу в сумі 25303,31грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, а позивачем доведено можливість застосування заходів накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках платника та за рахунок готівки товариства з обмеженою "ТАУ ГРУП" в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 25303,31грн, з якої 15303,31грн до державного бюджету та 10000,00грн до місцевого бюджету;

3. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою "ТАУ ГРУП", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 25303,31грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А,м. Чернівці,Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,58006 44057187);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю"ТАУ ГРУП" (пров. Каденюка Леоніда, 13,м. Чернівці,Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,58018 40062104).

Суддя В.О. Кушнір