Рішення № 132445914, 09.12.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2873/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернуся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , щомісячно додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн. за період з 16.10.2023 до 12.03.2025 включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , щомісячно додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000 грн. за період з 16.10.2023 до 12.03.2025включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022№168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 09.10.2023 по 12.03.2025 проходив військову службу в УСБУ в Херсонській області. Розпорядженням начальника Управління від 16.10.2023 №163дск на нього покладено виконання окремих спеціальних завдань, поставлених керівництвом Скадовського районного відділу (з місцем дислокації в АДРЕСА_1 ).

Звертав увагу суду на те, що відповідно до тимчасових функціональних обов`язків, виконував спеціальні завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію рф проти України, зокрема, залучався до проведення контррозвідувальних, контрдиверсійних, пошукових заходів на деокупованій території Херсонської області.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до УСБУ в Херсонській області із заявою від 15.05.2025 щодо нарахування і виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн. за період виконання ним спеціальних обов`язків з 16.10.2023 по 12.03.2025.

Разом з тим, листом УСБУ в Херсонській області №71/К-116/9 від 30.05.2025 повідомлено, про відсутність підстав для такої виплати. Як підставу для відмови відповідач вказує на перебування позивача у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області, та посилається на абз. 14 п. 11 розділу ІІ Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затвердженого наказом Служби безпеки України від 05.09.2023 №357 (далі - Порядок №357).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують права останнього, з огляду на наступне.

Наголошував на тому, що у період військової служби з 16.10.2023 до 12.03.2025 включно, на виконання розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області від 16.10.2023 №163дск позивачем виконувались спеціальні завдання, що передбачені п. 1-1 Постанови №168 та перелік яких визначений Порядком №357, зокрема завдання з організації, здійснення оперативно-службової діяльності щодо забезпечення державної безпеки, в тому числі захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

Окремо звертав увагу суду стосовно правових особливостей перебування позивача у розпорядженні начальника. Відповідно до абз. 1 п. 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772 (далі - Інструкція №772) зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово - посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Абзацом 2 п. 4.9 Інструкції №772 зокрема, передбачена обов`язковість визначення дати початку та закінчення терміну розпорядження, такі дати зазначаються у наказах по особовому складу про зарахування у розпорядження відповідних начальників.

Водночас абз. абз. 9,10 п. 4.9 Інструкції №772 визначено, що на військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні начальника органу, до призначення на посаду або звільнення з військової служби може покладатися виконання окремих завдань, що визначаються тимчасовими функціональними обов`язками, які затверджуються наказом (розпорядженням) по органу, підрозділу, закладу, установі протягом 5 робочих днів з дати видання наказу про зарахування у розпорядження військовослужбовця.

Абзацом 8 п. 4.9 Інструкції №772 встановлено, що серед обов`язків начальників є зокрема своєчасне ініціювання призначення таких військовослужбовців на відповідні посади.

Отже, з урахуванням вищезазначених норм, перебування у розпорядженні начальника має тимчасовий характер та з урахування обставин справи в подальшому передбачає надання органом пропозицій щодо посад, які є рівнозначними або на один тарифний розряд нижчими.

Натомість відповідач за весь період з 09.10.2023 до моменту звільнення 12.03.2025не запропонував позивачеві жодної вищеописаної посади. У зв`язку з цим останній весь цей період перебував у розпорядженні начальника з незалежних причин.

Разом з цим, перебування позивача у розпорядженні жодним чином не виключає виконання позивачем спеціальних завдань, покладених на останнього тимчасовими функціональними обов`язками, що прямо передбачено абз. абз 9, 10 п. 4.9 Інструкції №772.

Наголошував на тому, що разом з іншими співробітниками Скадовського РВ Управління відповідач виконував відповідні спеціальні завдання. Всім співробітникам Скадовського РВ Управління, окрім нього , виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 30 000 грн.

Відтак, позивач вважає, що у зв`язку з виконанням таких завдань він має право на виплату щомісячно за відповідний період військової служби додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, що безпосередньо визначено Законом №3161 і Постановою №168.

Водночас, посилання відповідача на абз. 14 п. 11 розділу ІІ Порядку №357, як на підставу виплати вказаних сум коштів, є безпідставним, оскільки вказаний пункт Порядку №357 суперечить нормам права, що мають вищу юридичну силу.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що у період з 16.10.2023 по 12.03.2025 позивач, проходячи військову службу в розпорядженні начальника Управління, згідно з затвердженими тимчасовими функціональними обов`язками, залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень пропорційно часу виконання таких завдань.

При цьому, звертав увагу суду на те, що абзацом 14 пункту 11 розділу II Порядку встановлено, що виплата додаткової винагороди не здійснюється військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 1-3 цього розділу, які, у тому числі, перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників).

Враховуючи вказану норму, а також те, що у вказаний період позивач проходив військову службу без призначення на посаду, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління, керуючись вимогами абзацом 14 пункту 11 розділу ІІ Порядку за період з 16.10.2023 по 12.03.2025 додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень йому не нараховувалась та не виплачувалась за відсутності відповідних підстав.

Також вважає, посилання позивача у позовній заяві на пункт 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» як на підставу виплати додаткової винагороди необґрунтованим та таким, що не може бути враховане судом при розгляді справи, оскільки пунктом 2-1 цієї ж Постанови установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Саме на виконання пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 в Службі безпеки України розроблено та прийнято Порядок виплати військовослужбовцям Служби безпеки України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджений наказом ЦУ СБУ від 05.09.2023 №357 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2023 р. за N 1570/40626), положення якого і застосовувались при розгляді питання щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 16.10.2023 по 12.03.2025.

Таким чином, відповідач вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Управління щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди у розмірі до 30 000 гривень за період з 16.10.2023 по 12.03.2025 - під час проходження ним військової служби у розпорядженні начальника Управління, є безпідставною, необґрунтованою, такою що не відповідає фактичним обставинам, нормативним документам, що регулюють зазначені відносини, доказам у справі, а тому задоволенню не підлягає.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду за клопотання ОСОБА_1 , визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк. Відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано письмові докази в справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач звернувся до УСБУ в Херсонській області із заявою від 15.05.2025 щодо нарахування і виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн. за період виконання ним спеціальних обов`язків (завдань) з 16.10.2023 по 12.03.2025.

2. Листом УСБУ в Херсонській області №71/К-116/9 від 30.05.2025 повідомлено позивача про те, що відсутні підстави для виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану за період з 16.10.2023 по 12.03.2025 року.

Крім того зазначено, що у період з 16.10.2023 по 31.10.2024 м.Херсон та Херсонська територіальна громада, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, не відносились до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Також зазначено, що згідно бойових донесень Скадовського РВ Управління № 71/22/48-286 дск від 30.11.2024, № 71/22/48-292 дск від 31.12.2024 та № 71/22/48-338 дск від 01.03.2025, співробітники відділу, в тому числі і позивач, до виконання заходів визначених пунктом 3 розділу І Порядку, не залучались.

3. Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України № 1289-ос/дск від 09 жовтня 2023 року позивач зарахований у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області за посадою помічника начальника управління.

4. Згідно наказу Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 294-ОС/дск від 12.10.2023 року "По особовому складу" полковника ОСОБА_1 підпорядковано начальнику Скадовського районного відділу.

5. Згідно розпорядження Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 16.10.2023 року № 163 дск встановлено, що на час перебування у розпорядженні начальника Управління помічника начальника Управління покладено на позивача виконання окремих завдань, що визначенні тимчасовими функціональними обов`язками.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та початком ведення повномасштабних військових дій на території нашої держави, Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який діє і на даний час.

Частиною 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зокрема, п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39,41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"

Указом Президента України від 24.02.2022 N 66/2022 «Про використання Збройних сил України та інших військових формувань» встановлено, що для відсічі збройної агресії проти України застосовуються Збройні Сили України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України. До зазначених формувань відноситься, у тому числі, Служба безпеки України та її регіональні органи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 N 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київськоі, Кровоградської, Луганської, Львівської, Миколаівської, Одеськоі, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

2. Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

3. Згідно з положеннями Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир військового формування (довідково - Управління Служби безпеки України в Херсонській області є військовою частиною, особовий склад якої на період дії правового режиму воєнного стану включений до сил і засобів відповідного воєнного командування та виконує завдання, покладені на СБУ з метою забезпечення правового режиму воєнного стану в зонах (смугах, напрямках, районах, рубежах, тощо) ведення бойових дій), в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання підрозділом бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення підрозділу.

Командир бригади є прямим начальником усього особового складу підрозділу.

Командир, зокрема, зобов`язаний: керувати бойовою підготовкою і вихованням особового складу; забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів бригади, їх своєчасне поповнення до визначених норм; керувати розробленням і виконанням планів бойової та мобілізаційної готовності і бойової підготовки, особисто розробляти план раптової перевірки бойової готовності; щомісяця і по закінченні певного періоду навчання і навчального року підбивати підсумки бойової підготовки й стану військової та виконавської дисципліни; встановлювати розпорядок дня та вимагати підтримання внутрішнього порядку; керувати правовим вихованням військовослужбовців, у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення негайно повідомляти про його вчинення органу досудового розслідування.

4. Судом встановлено, що наказом Голови СБУ N 1289-ос/дск від 09.10.2023 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника Управління СБУ в Херсонській області.

Пунктом 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ N 772 від 14.10.2008 (далі - Інструкція 772) встановлено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов`язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов`язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль дотриманням встановлених перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.

Так, як свідчать матеріали справи на виконання зазначених вище вимог Інструкції N 772 наказом по Управлінню від 16.10.2023 N 163/дск ОСОБА_1 , на час перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області, закріплений за Скадовським районним відділом Управління, та на нього покладено виконання тимчасових функціональних обов`язків.

На підставі поданого ОСОБА_1 рапорту про звільнення, наказом Голови СБУ від 30.09.2024 N 336-ос/дск, останній був звільнений з військової служби в Службі безпеки України у відставку із дня виключення із списків особового складу Управління.

Наказом начальника Управління від 10.03.2025 N 95-ос/дск позивач виключений із списків особового складу Управління з 12.03.2025 із проведенням, у відповідності до вимог статті 116 КЗпП, повного розрахунку із виплатою всіх сум, що належать позивачу на день звільнення (виключення із списків особового складу військової частини).

На дату звільнення з військової служби в СБУ та виключення зі списків особового складу Управління позивач перебував у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області, тобто проходив військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

5. Оцінюючи спірні правовідносини, щодо не нарахування та невиплати позивачеві щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень за період з 16.10.2023 по 12.03.2025, суд зазначає таке.

Питання виплати військовослужбовцям СБ України додаткової винагороди під час дії воєнного стану врегульовані Порядком виплати військовослужбовцям Служби безпеки України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затвердженим наказом ЦУ СБУ від 05.09.2023 N 357 (далі - Порядок).

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку визначено, що додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, пропорційно часу виконання таких завдань.

Абзацами 2-5 цього пункту визначено, які заходи належать до бойових (спеціальних) завдань, зазначених в абзаці першому цього пункту, за виконання яких виплачується додаткова винагорода у розмірі до 30 000 гривень.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується той факт, що в період з 16.10.2023 по 12.03.2025 позивач, проходячи військову службу в розпорядженні начальника Управління, згідно з затвердженими тимчасовими функціональними обов`язками, залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень саме пропорційно часу виконання таких завдань, про що останнім зазначається у відзиві на адміністративний позов.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що абзацом 14 пункту 11 розділу II Порядку передбачено, що виплата додаткової винагороди не здійснюється військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 1-3 цього розділу, які, у тому числі, перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників).

Згідно абзаців 15-17 пункту 11 розділу ІІ Порядку передбачено, що додаткова винагорода також не виплачується військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників), крім тих, які: перебувають у розпорядженні, у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, визначених у пункті 3 розділу І цього Порядку, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, на території держави-агресора у період здійснення зазначених заходів; захоплені у полон або заручниками, інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні; залучені до складу тимчасових оперативних груп з протидії розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав проти України, а також до угруповань військ (сил і засобів усіх рівнів).

Пунктом 3 розділу І Порядку визначено, що до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора належить виконання бойових (спеціальних) завдань: в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави-агресора в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; з проведення розвідувальних та контррозвідувальних заходів, ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях, на території держави-агресора); з контррозвідувального забезпечення військових формувань, які виконують бойові завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником, а також проведення оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) дій в районі ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; зі звільнення з полону оборонців України, незаконно позбавлених волі осіб та/або репатріації тіл (останків) між позиціями свої військ та військ противника або на його території.

Згідно наявного в матеріалах справи листа УСБУ в Херсонській області №71/К-116/9 від 30.05.2025, судом встановлено, що згідно бойових донесень Скадовського РВ Управління № 71/22/48-286 дск від 30.11.2024, № 71/22/48-292 дск від 31.12.2024 та № 71/22/48-338 дск від 01.03.2025, співробітники відділу, в тому числі і позивач, до виконання заходів визначених пунктом 3 розділу І Порядку, не залучались. При цьому суд зауважує, що доказів зворотного позивачем не надано, та такі не містяться в матеріалах справи, які в свою чергу також витребовувались судом.

Крім того, у період з 16.10.2023 по 31.10.2024 м. Херсон та Херсонська територіальна громада де знаходився позивач, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, не відносились до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Отже, проаналізувавши наведене вище в сукупності в призмі наведених норм законодавства, а також враховуючи те, що у спірний період позивач проходив військову службу без призначення на посаду, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно за період з 16.10.2023 по 12.03.2025 не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень.

6. Також суд відхиляє посилання позивача на пункт 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» як на підставу виплати додаткової винагороди, оскільки пунктом 2-1 цієї ж Постанови встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Відтак, саме на виконання пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N168 в Службі безпеки України розроблено та прийнято Порядок виплати військовослужбовцям Служби безпеки України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджений наказом ЦУ СБУ від 05.09.2023 N 357 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2023 р. за N 1570/40626), положеннями якого і керувався відповідач при розгляді питання щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди за період з 16.10.2023 по 12.03.2025, з урахуванням бойових донесень Скадовського РВ Управління № 71/22/48-286 дск від 30.11.2024, № 71/22/48-292 дск від 31.12.2024 та № 71/22/48-338 дск від 01.03.2025

7. Отже, позивачем не надано до суду доказів та такі відсутні в матеріалах справи, щодо підтвердження конкретних дат (подій, тощо) в межах спірного періоду, саме безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів, які були б для відповідача підставою для виплати останньому підвищеної додаткової винагороди та застосування пропорційний підхід до визначення її розміру.

8. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

9. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Управління Служби безпеки України в Херсонській області (вул. Лютеранська, 1, м. Херсон, Херсонський р-н, Херсонська обл., 73003, код ЄДРПОУ: 20001728).

Суддя О.В. Боднарюк