Рішення № 132445550, 09.12.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/757/20

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої - судді Гнап Д.Д.,

за участю:секретаря судового засідання Задворної В.М. представника позивача Пучки В.А. представника відповідача Норця В.М. розглянувши адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової служби України , Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним рішення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинним рішення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що камеральна перевірка, на підставі висновків якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проведена з порушенням пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України. Стверджує, що самостійно задекларовані ним грошові зобов`язання з податку на додану вартість на підставі податкових декларацій були своєчасно сплачені відповідними платіжними дорученнями. Дані інтегрованої картки платника не можна вважати доказами наявності в ПАТ Укрнафта податкового боргу.

Також позивач звертає увагу, що рішення Державної податкової служби України від 24.10.2019р. № 6814/6/99-00-08-05-05 є таким, що прийнято з порушенням ст. 56 Податкового кодексу України, оскільки особа, яка підписала таке рішення не була належним чином уповноважена на прийняття такого рішення. Просив позов задовольнити.

У поданих відзивах відповідачі заперечили щодо задоволення позовних вимог, зазначили, що кошти, сплачені ПАТ "Укрнафта" в рахунок погашення узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю виникнення. Також вказали на безпідставність доводів позивача про протиправність перевірки та оскаржуваних рішень.

Відповідач також звертав увагу, що право контролюючого органу на використання даних інформаційних баз при проведенні камеральних перевірок передбачено в ст. 75 Податкового кодексу України. Кошти, спрямовані позивачем на сплату податку на додану вартість були направлені в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення на підставі п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України. Просив у задоволенні позову відмовити.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/757/20 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/757/20 та замінено відповідача - Офіс великих платників податків Державної податкової служби на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3, Київ, м. Київ, Україна, 02068, код ЄДРПОУ 44082145).

Ухвалою від 01.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яке є правонаступником Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди: листопад 2017, серпень-вересень 2018, за результатами якої складено акт від 21 серпня 2019 року № 2489/28-10-42-03/00135390.

Перевіркою встановлено порушення платником пункту 203.2 статті 203 ПК України з огляду на несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за листопад 2017, серпень-вересень 2018.

На підставі зазначеного акта перевірки 23 вересня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0011994203 та № 0012004203, згідно з якими застосовано штраф на загальну суму 84342627,86 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Також позивач не погоджується та вважає нечинним рішення Державної податкової служби України від 24.10.2019 № 6814/6/99-00-08-05-05 , яке прийнято за результатом оскарження податкових повідомлень-рішень № 0011994203 та № 0012004203 від 23.09.2019.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, якщо платник сплачує суму грошового зобов`язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума зараховується в погашення податкового боргу з цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу. Тобто, погашення відповідних зобов`язань здійснюється контролюючим органом за таким алгоритмом - основне зобов`язання, штраф, пеня. При цьому відповідні дії повинні здійснюватися у порядку черговості виникнення податкового зобов`язання.

В свою чергу, сплата податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням правил пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого контролюючий орган здійснює зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України, про що зазначив Верховний Суд, зокрема, в постановах від 26 березня 2019 року у справі № 810/315/17, від 10 липня 2024 у справі справа № 640/23620/19.

Також це відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 22.01.2025 по справі № 826/5755/18.

Відповідно до вимог ПК України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 цього Кодексу, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 422).

Цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Розділу І Порядку № 422).

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами Державної фіскальної служби України відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

З метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби України при відкритті/закритті інтегрованих карток платника підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів (пункт 1 глави 2 Розділу II Порядку № 422).

За правилами пункту 1 глави 1 розділу III Порядку № 422 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи Державної фіскальної служби України проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу IV Порядку № 422 первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку.

На підставі таких алгоритмів, що затверджені окремим організаційно-розпорядчим актом Державної фіскальної служби України, в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби України здійснюються процедури: приймання та реєстрації Звітних документів; проведення арифметичного та логічного контролю Звітних документів; відображення (рознесення) даних первинних показників Звітних документів в інтегрованій картці платника.

За змістом пункту 1 глави 2 Розділу IV Порядку № 422 звітні документи подаються платником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що інтегрована картка платника формується на підставі поданих таким платником даних звітних документів (первинних показників, що містяться у первинних документах), тому доводи позивача про неправомірне використання контролюючим органом даних інтегрованої картки платника є безпідставними.

Наведене правозастосування відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/7343/18, а також висновкам Верховного Суду у справі № 640/23620/19.

Водночас тлумачення приписів Порядку № 422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відомостей щодо своєчасного і достовірного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для такого платника й обумовлює наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків платника з бюджетом.

Адекватним та ефективним способом відновлення порушених прав платника, у разі некоректного (недостовірного, помилкового) відображення контролюючим органом фактичного стану його розрахунків із бюджетом, є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних інтегрованої картки платника, що неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 816/2042/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2220/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 818/326/17, від 17 січня 2024 року у справі № 440/1460/19.

Таку правову позицію сформував також Верховний Суд 10 липня 2024 року у справі № 640/23620/19.

Суд встановив, що ПАТ (АТ) «Укрнафта» з відповідним позовом до суду з метою коригування даних його інтегрованої картки платника не звертався. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивачем обрано спосіб відновлення порушеного права як скасування податкового повідомлення-рішення.

Судом детально досліджено дані інтегрованої карти платника податків (копія наявна в матеріалах справи) та встановлено, що у ПАТ «Укрнафта» станом на 30.08.2018р. (дата нарахування податкового зобов`язання в сумі 246 644 267,00 грн. по декларації з ПДВ за липень 2018) був наявний податковий борг з податку на додану вартість в сумі 228 156 680,88 грн., в т.ч.: недоїмка - 228 156 644,69 грн. та пеня - 36,19 грн. (розрахунок боргу наявний в матеріалах справи).

Сплачені кошти ПАТ «Укрнафта» в сумі 246 644 267,00 грн. за період з 03.08.2018р. по 22.08.2018р. були спрямовані в рахунок погашення податкових зобов`язань, відмінних від зобов`язань, задекларованих згідно податкової декларації за липень 2018 року № 9175627266 від 20.08.2018.

Станом на 30.07.2018р. (дата нарахування податкового зобов`язання в сумі 120 455 761 грн. по декларації з ПДВ за червень 2018) був наявний податковий борг з податку на додану вартість в сумі 710 979 542,97 грн., в т.ч.: недоїмка - 710 979 540,46 грн. та пеня - 2,51 грн. (розрахунок боргу наявний в матеріалах справи). Сплачені кошти ПАТ «Укрнафта» в сумі 120 469 020,04 грн. за період з 26.06.2018р. по 23.07.2018р. були спрямовані в рахунок погашення податкових зобов`язань, відмінних від зобов`язань, задекларованих згідно податкової декларації за червень 2018 року № 9150152239 від 20.07.2018.

Також за даними інтегрованої картки у ПАТ «Укрнафта» станом на 30.06.2018р. (дата нарахування податкового зобов`язання в сумі 433 304 177 грн. по декларації з ПДВ за травень 2018) був наявний податковий борг з податку на додану вартість в сумі 158 148 438,89 грн., в т.ч.: недоїмка - 158 148 436,38 грн. та пеня - 2,51 грн. (розрахунок боргу наявний в матеріалах справи).

Згідно даних ІКП сплачені кошти ПАТ «Укрнафта» в сумі 413 304 177 грн. за період з 29.05.2018р. по 25.06.2018р. були спрямовані в рахунок погашення податкових зобов`язань, відмінних від зобов`язань, задекларованих згідно податкової декларації за травень 2018 року № 9124020967 від 20.06.2018.

Також суд враховує, що даними інтегрованої картки підтверджується, що ПАТ «Укрнафта» несвоєчасно сплачено платежі з ПДВ по податковим деклараціям за період з 07.08.2015, які повинні були бути сплачені після розірвання договору про розстрочення податкового боргу від 10.08.2015 №40. В інтегрованій картці ПАТ „Укрнафта на дату 06.10.2015 (після розірвання договору) виник податковий борг у розмірі 639 159 309,28 гривень. В подальшому податковий борг ПАТ «Укрнафта» повністю позивачем не погашався (змінювався лише розмір такого податкового боргу перед бюджетом).

Суд приймає доводи відповідача про те, що про зазначені обставини позивачу було достовірно відомо.

Таким чином, зарахування грошових коштів на сплату поточної заборгованості не ліквідовує та не відміняє заборгованість, яка виникла в оспорюваний період, що ставить під сумнів можливість її сплати у подальшому та внесення відповідних коштів до бюджету.

Тобто, у АТ "Укрнафта" обліковувався податковий борг, який давав право податковому органу на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу позивача, що виник раніше.

Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Тобто дії податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов`язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів, є правомірними.

І, відповідно, сплата Товариством податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення). Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним склад податкового правопорушення, що обумовило правомірне застосування відповідачем штрафу згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо вимоги позивача про визнання нечинним рішення Державної податкової служби України від 24.10.2019р. № 6814/6/99-00-08-05-05, суд зазначає таке.

Процедура оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження регулюється Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органам, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року № 916 (застосовується в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 916).

Відповідно до п. 2 Порядку № 916 процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 1, 2 , 3 розділу VII Порядку № 916 реєстрація скарги відбувається в день її надходження до контролюючого органу. Відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється.

Контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.

Згідно п. 1 розділу VIII Порядку № 916 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Відповідно до п. 1, 2 розділу IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;

4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Рішення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, прийняте в результаті розгляду скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 3 розділу IІ Порядку № 916).

Як було встановлено, позивач податкові повідомлення-рішення № 0011994203 та № 0012004203 від 23.09.2019 оскаржив до ДПС України.

24.10.2019р. ДПС прийнято рішення № 6814/6/99-00-08-05-05 20.09.2019 року про продовження строку розгляду скарги ПАТ «Укрнафта».

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, так як підписано неуповноваженою на це особою.

У той же час, суд при вирішенні даної позовної вимоги, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

За приписами пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення ДПС слідує, що ним було продовжено строк розгляду скарги ПАТ «Укрнафта».

Суд звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

За таких обставин, вказане рішення, прийняте відповідачем за наслідками розгляду його скарги, саме по собі не є юридично значимим для позивача, адже не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 11.06.2019 року по справі № 826/24656/15 (адміністративне провадження № К/9901/11997/19).

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду згідно з постановою від 12 лютого 2025 року у справі № 640/9782/21, відповідно до якої саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скасування рішення Державної податкової служби України від 24.10.2019 № 6814/6/99-00-08-05-05 про продовження розгляду скарги, за умови оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, безпосередньо не відновить права та інтереси позивача у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання нечинним рішення Державної податкової служби України від 24.10.2019р. № 6814/6/99-00-08-05-05.

Оскільки суд вирішує цю вимогу по суті, підстави для закриття провадження у цій частині відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене та оскільки відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової служби України, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним рішення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 грудня 2025 року

Позивач:Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (пров. Несторівський, 3/5,м. Київ,04053 00135390) Відповідач:Державна податкова служба України (пл. Львівська, 8,м. Київ,04053 43005393) Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця Олександра, 3,м. Київ,02068 44082145)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап