Рішення № 132445053, 09.12.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2025 р. № 520/20539/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Світлани Чудних, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №084508 від 24.07.2025р., у розмірі 17000,00грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час рейдової перевірки транспортного засобу КП «Харківські теплові мережі» інспектором безпідставно встановлено порушення ст.48 та абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки транспортний засіб здійснював внутрішнє перевезення вантажів, а законодавство не встановлює обов`язку для водіїв і перевізників, які здійснюють внутрішні перевезення, встановлювати та використовувати тахографи, мати протокол їх перевірки та адаптації або інші документи, пов`язані з експлуатацією тахографа. Відповідальність, передбачена ст.60 Закону, застосовується виключно при здійсненні міжнародних перевезень, що підтверджується нормами Закону, Інструкцією №385 та правовою позицією Верховного Суду у справі №823/1199/17, а відтак притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності за відсутність товарно-транспортної накладної та документів щодо тахографа є протиправним, оскільки вимоги, невиконання яких інкримінується, не є обов`язковими для внутрішніх перевезень.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що під час рейдової перевірки було встановлено порушення позивачем обов`язкових вимог законодавства у сфері автомобільних перевезень, зокрема щодо наявності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної з обов`язковими реквізитами перевізника та вантажоодержувача, а також щодо обов`язку обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тони діючим і повіреним тахографом та наявності у водія документів, підтверджуючих дотримання режимів праці та відпочинку. При цьому позивач фактично здійснював перевезення як автомобільний перевізник, незалежно від того, чи здійснювалося воно для власних потреб, а посилання позивача на відсутність обов`язку дотримуватися вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв є безпідставними, у зв`язку з чим постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є законною та обґрунтованою.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якої, останній просить задовольнити позовну заяву з підстав, викладених в останній.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справу розглянуто у межах строків з урахуванням перебування судді Світлани Чудних у відпустці та на лікарняному.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ліцензії серії АГ №590256 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» має дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення. Вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Строк дії ліцензії 31.05.2011 необмежений.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку № НР 002302 від 23.05.2025, 26.05.2025 співробітниками відповідача проводилась рейдова перевірка на а/д М 03 «Київ-Харків-Довжанський», 471 км.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки КОБАЛЬТ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на праві приватної власності належить позивачу та використовується останнім у своїй господарській діяльності.

На момент проведення перевірки встановлено відсутність товарно-транспортної накладної та тахокарти або роздруківки даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа).

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № ОАР 063086 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.05.2025.

Водій зі змістом акту № ОАР 063086 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.05.2025 був ознайомлений, копію отримав, підписав його.

Відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Повідомленням № 51720/40/24-25 від 10.06.2025 позивача було викликано для розгляду справи на 26.06.2025 з 9.00 до 10.00.

Згодом повідомленням № 58246/40/24-25 від 01.07.2025 позивача повторно було викликано для розгляду справи на 17.07.2025 з 9.00 до 10.00.

Від представника заявника надійшла до відповідача заява б/н від 07.07.2025 про надання доступу до відеоматеріалів та документального проходження метрологічної повірки засобів вимірювання.

Листом № 2809/40/23-25 від 09.07.2025 відповідач надав посилання на відеозапис рейдової перевірки та докази проходження метрологічної повірки засобів вимірювання, які використовувались під час рейдової перевірки. Листом № 64814/40/24-25 від 22.07.2025, відповідач повторно надав посилання на відеозапис рейдової перевірки.

За результатами розгляду акту № ОАР 063086 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.05.2025 у присутності представника позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084508 від 24.07.2025 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами Порядку № 1567, копію постанови направлено позивачу, разом із супровідним листом № 57023/40/24-25 від 27.06.2025 рекомендованим повідомленням № 0601173740097.

Процедура повідомлення та розгляд справи щодо спірних порушень позивачем згідно змісту позовної заяви не оскаржується.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про застосування адміністративно-господарського штрафу №084508 від 24.07.2025р., у розмірі 17000,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність прийнятої постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до частини сьомої, дванадцятої, чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Згідно з пунктами 12, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як установлено пунктами 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У цій справі спірні правовідносини стосуються правомірності притягнення підприємства до відповідальності за те, що 26.05.2025 при перевезенні металевих конструкцій транспортним засобом, що належить позивачу, водій не надав інспектору для перевірки товарно-транспорту накладну чи інший документ на вантаж, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, водій не веде облік режиму праці та відпочинку.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом; транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу); транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо); транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Згідно з статтею 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Стаття 60 Закону №2344-III визначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У спірному випадку позивач притягнутий до відповідальності, зокрема, за відсутність тахографа у водія. Такі документи є обов`язковими для водія задля контролю за дотриманням ними режиму праці і відпочинку.

Так, згідно з статтею 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (ТЗ).

Пункт 1.4. цього ж Положення визначає на кого воно не поширюється. Так Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності; транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

У відповідності до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (пункт 6.3 Положення № 340).

Таким чином, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Порядок використання тахографів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, що затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (Інструкція №385).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Тобто, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбаченої Інструкцією №385 та Положенням №340.

При цьому, облаштування транспортного засобу тахографом (або ведення індивідуальної контрольної книжки водієм) передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів, за виключенням суб`єктів перелічених у пункті 1.4. Положення №340.

Особливістю цієї справи є те, що перевірка проводилася транспортного засобу спеціального призначення - автокрану.

Судом встановлено, що основним видом діяльності Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119 ) є 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, позивач не є суб`єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а здійснює перевезення вантажу для власних потреб - забезпечення діяльності з постачання пари та гарячої води від місця виробництва до пунктів розподілення (основного зареєстрованого виду діяльності) і не є комерційною діяльністю.

Крім того, Наказом Міністерства енергетики України від 15 липня 2024 року № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Отже автомобілі, які належать підприємству виконують також перевезення пошкодженого майна після обстрілів критично важливих об`єктів (котелень, когенераційних установок, теплових пунктів, ТЕЦ та ін.).

Суд зазначає, що у 2013 році були скасовані нормативні акти, що встановлювали типові форми подорожніх листів, зокрема згідно з наказом Мінінфраструктури та Мінекономрозвитку від 10.12.2013 №1005/1454 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346» втратив чинність наказ, яким були затвердженні типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля. Водночас, використання такої форми при її затверджені самостійно наказом по підприємству не заборонено для використання в бухгалтерському обліку, зокрема, для списання пального тощо.

Зі змісту подорожнього листа автокрану №136 на марку КОБАЛЬТ, виписаного КП ««Харківські теплові мережі», водій-крановщик ОСОБА_1 , слідує, що робота водія та автомобіля 26.05.2025 почалася з 7:25 год й тривала до 20:00, показ спідометра початковий 9261, кінцевий 9387, завдання водієві у розпорядження ТЕЦ-3 на навантажувально-розвантажувальних роботах, в цілому за день кілометраж склав 126 км.

Таким чином, суд встановив, що у спірному випадку транспортний засіб марки КОБАЛЬТ, автокран, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , здійснював не комерційні вантажні перевезення, а виконання виробничого завдання за розпорядженням ТЕЦ-3, пов`язаного з забезпеченням безперебійного функціонування системи теплопостачання міста Харкова. З подорожнього листа №136 убачається, що 26.05.2025 автокран працював у режимі навантажувально-розвантажувальних робіт, переміщаючись між об`єктами теплового господарства, зокрема для ліквідації наслідків обстрілів критично важливих об`єктів та переміщення пошкодженого майна.

Отже, переміщення автокрану між об`єктами теплової інфраструктури, а також використання цього спеціального транспортного засобу виключно для власних виробничих потреб підприємства, не свідчить про надання послуг з перевезення вантажів у розумінні статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». У цьому випадку КП «Харківські теплові мережі» діяло не як автомобільний перевізник, а як суб`єкт, що виконує функції із забезпечення безперебійного теплопостачання, а тому вимоги щодо оформлення товарно-транспортної накладної, використання тахографа або ведення індивідуальної контрольної книжки водія не підлягають застосуванню до операцій із використанням спеціального автотранспорту.

Відсутність таких документів не може кваліфікуватися як порушення статті 48 Закону №2344-III, оскільки законодавець не врегулював порядок документального супроводу робіт, що виконуються транспортними засобами спеціального призначення в межах невід`ємної виробничої діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Саме у такому випадку, на переконання суду, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» не є перевізником вантажу у розумінні Закону України статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також суд вважає помилковими доводи відповідача щодо необхідності оформлення товарно-транспортної накладної на виконання автокраном робіт, пов`язаних із переміщенням обладнання, матеріалів та пошкодженого майна теплових об`єктів. З огляду на визначення товарно-транспортної накладної та правову природу цієї форми, її застосування спрямоване на документування господарських операцій з перевезення вантажу у сфері комерційної діяльності, а не на забезпечення обліку внутрішніх технологічних процесів підприємства, що здійснює перевезення виключно для власних виробничих потреб. Відтак, у цьому випадку відсутність товарно-транспортної накладної не є порушенням статті 48 Закону № 2344-III, оскільки переміщення автокраном обладнання та матеріалів здійснювалося в межах аварійно-відновлювальних заходів або заходів з обслуговування теплових мереж, а не як послуга з перевезення вантажу.

Незважаючи на те, що законодавством передбачено обов`язок автомобільних перевізників мати та надавати для перевірки товарно-транспортну накладну чи інші документи на вантаж, а також обладнання транспортного засобу тахографом або ведення індивідуальної контрольної книжки водія, порядок виконання цих вимог не визначений щодо суб`єктів, які використовують спеціальні транспортні засоби для власних технологічних і виробничих потреб, зокрема у сфері забезпечення роботи об`єктів теплової інфраструктури чи ліквідації наслідків обстрілів. У таких умовах застосування норм, що регулюють діяльність комерційних перевізників, до спеціального автотранспорту КП «Харківські теплові мережі» є неправомірним.

При складенні акту проведення перевірки від 26.05.2025 за № 084508, старшим державним інспектором не враховано, що КП «Харківські теплові мережі» не здійснює діяльність та послуги перевезення вантажів з комерційною метою, а використовує автомобілі для власних потреб в цілях експлуатації підприємства та під час аварій і надзвичайних ситуацій.

З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність, передбачених статтею 60 Закону №2344-III, підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а тому спірна постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2422,40 грн, проте позивачем було сплачено 3028,00 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 257, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №084508 від 24.07.2025р.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (ідентифікаційний код 31557119, вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн (дтри тисячі двадцять вісім грн 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Світлана ЧУДНИХ