Рішення № 132440506, 09.12.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2025 р. Справа № 120/7622/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення ГУ ПФ України у Вінницькій області № 104250021329 від 06.02.2025 року про відмову в призначенні їй пенсії.

Ухвалою суду від 09.06.2025 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Даною ухвалою також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

24.06.2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 17.03.2025 № 93 виданої ПРАТ "РОСАВА" з 01.07.2008 по 14.04.2020 на посаді інструктора виробничого навчання робітників масових операцій, оскільки вказана в довідці посада відсутня в розділі ХХХІІІ Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Одночасно представник відповідача повідомляє, що зазначена посада була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділі ХХХІІІ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та які були чинні до 02.08.2016. Представник пенсійного органу вказує, що позивачу рекомендовано надати уточнюючу довідку відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, з посиланням на пільгові Списки №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Таким чином, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вважає, що Управління діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно, тому підстави для задоволення позову відсутні.

15.07.2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у рішенні № 104250021329 від 06.02.2025 року.

03.07.2027 року та 23.07.2027 року на адресу суду від представника позивача надійшли відповіді на відзиви у яких вона наводить свої аргументи на спростування доводів відповідачів, викладених у відзивах.

Однак, враховуючи положення частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України), суд не бере до уваги зазначені відповіді позивача, оскільки дана категорія справ не передбачає подачі відповідних заяв.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що 29.01.2025 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням від 06.02.2025 року № 104250021329 відмовило у призначенні відповідної пенсії, у зв`язку з тим, що у заявниці відсутній пільговий стаж роботи, встановлений пунктом 2 частини 2 статті 114 зазначеного Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Даним рішенням не зараховано до пільгового стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.07.2008 по 14.04.2020, згідно довідки № 239 від 04.12.2024 на посаді інструктора виробничого навчання робітників масових професій, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток №5), зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером (вищевказана довідка підписана тільки ліквідатором ПрАТ «РОСАВА» І. Комлик, відомості про право підпису та відсутність посад начальника кадрів та головного бухгалтера у товаристві відсутні). Окрім того, в переліку робочих місць до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 31.05.2010 № 380 відсутня посада зазначена в довідці №239 від 04.12.2024, а в переліку робочих місць до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 29.05.2015 № 317 посада інструктора виробничого навчання робітників масових професій відноситься до Списку № 2 розділу ХІХ «Загальні професії», що не відповідає інформації у вищевказаній довідці ( Список № 2 розділ Х «Хімічне виробництво»).

Вважаючи відповідний висновок пенсійного органу необґрунтованим, а рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Аналогічні приписи містить ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як слідує з спірного рішення, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що у заявниці відсутній пільговий стаж роботи, встановлений пунктом 2 частини 2 статті 114 зазначеного Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Даним рішенням не зараховано до пільгового стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.07.2008 по 14.04.2020, згідно довідки № 239 від 04.12.2024 на посаді інструктора виробничого навчання робітників масових професій, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток №5), зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером (вищевказана довідка підписана тільки ліквідатором ПрАТ «РОСАВА» І. Комлик, відомості про право підпису та відсутність посад начальника кадрів та головного бухгалтера у товаристві відсутні). Окрім того, в переліку робочих місць до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 31.05.2010 № 380 відсутня посада зазначена в довідці №239 від 04.12.2024, а в переліку робочих місць до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 29.05.2015 № 317 посада інструктора виробничого навчання робітників масових професій відноситься до Списку № 2 розділу ХІХ «Загальні професії», що не відповідає інформації у вищевказаній довідці ( Список № 2 розділ Х «Хімічне виробництво»).

Надаючи оцінку такій відмові відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов?язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 12.09.1990 наявні відповідні записи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, а саме:

- в записі № 8 від 01.03.1999 зазначено, що позивачку було прийнято за переведенням до Закритого акціонерного товариства СП «РОСАВА» до цеху підготовки сировини оператором електронно-обчислювальних машин;

- запис № 11 від 01.07.2008 підтверджує, що ОСОБА_1 була переведена в підготовчий цех інструктором виробничого навчання робітників масових професій 1 (першого) розряду;

- в записі № 12 від 31.05.2010 зазначено, що згідно атестації робочого місця підтверджується право на пільгову пенсію за списком №2;

- запис № 14 від 01.04.2012 - позивача було переведено в підготовчому цеху інструктором виробничого навчання робітників масових професій 4 (четвертого) розряду.

- в записі № 15 зазначено, що згідно атестації робочого місця підтверджується право на пільгову пенсію за списком №2 відповідно до наказу № 317 від 29.05.2015

- 14.04.2020 позивачка була звільнена в порядку переведення, що підтверджено записом № 16.

В той же час, порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18.11.2005 року №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року (п. 3).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, позивачем було долучено до матеріалів справи наказ ЗАТ «РОСАВА» від 31.05.2010 № 380 про результати проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці. Додатком 1 до цього наказу визначено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, робота в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2. Посада «Інструктор виробничого навчання робітників масових професій» була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, в розділі ХХХІІІ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та які були чинні до 02.08.2016.

В той же час, Київською обласною державною адміністрацією Головне управління праці та соціального захисту населення Державна експертиза умов праці було вирішено погодитись з висновками атестаційної комісії підприємства у встановленні по робочих місцях пільг та компенсацій за роботу в особливих, шкідливих і важких умовах праці в тому числі пільгового пенсійного забезпечення за Списками № 1 і № 2, що відображено у висновку № 68 від 12.07.2010 якості проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідності нормативним актам про охорону праці та правильності віднесення до категорій із небезпечними і важкими умовами праці у ЗАТ «РОСАВА».

Разом з тим, наказом ПРАТ «РОСАВА» від 29.05.2015 № 317 про результати проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці, а саме додатком № 1 до цього наказу визначено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, робота в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2. Посада «Інструктор виробничого навчання робітників масових професій» була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, в розділі ХХХІІІ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та які були чинні до 02.08.2016.

Київською обласною державною адміністрацією Головне управління праці та соціального захисту населення Державна експертиза умов праці також було вирішено погодитись з висновками атестаційної комісії підприємства у встановленні по робочих місцях пільг та компенсацій за роботу в особливих, шкідливих і важких умовах праці в тому числі пільгового пенсійного забезпечення за Списками № 1 і № 2, що відображено у висновку № 73 від 07.08.2015 якості проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідності нормативним актам про охорону праці та правильності віднесення до категорій із небезпечними і важкими умовами праці у ПрАТ «РОСАВА».

Окрім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що довідка №239 від 04.12.2024 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток №5), зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером (вищевказана довідка підписана тільки ліквідатором ПрАТ «РОСАВА» І. Комлик, відомості про право підпису та відсутність посад начальника кадрів та головного бухгалтера у товаристві відсутні).

Однак, дані твердження пенсійного органу спростовуються наданою позивачем довідкою, яка підтверджує, що арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович має одноосібне право підпису усіх вихідних довідок та інших документів, які стосуються ПрАТ «РОСАВА».

Таким чином, спірний пільговий стаж позивача за Списком № 2 з 01.07.2008 по 14.04.2020 підтверджується записами в її трудовій книжці, достовірність та порядок оформлення якої, відповідачем під сумнів не ставиться, а також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2024 № 239 та від 17.03.2025 № 93, в яких зазначено відомості, що відповідають вимогам пункту 20 Порядку №637.

Також відповідачі посилаються на формальні недоліки наявні у вищезазначених довідках, однак, надаючи оцінку таким посиланням, суд вказує, що уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа №362/7962/15).

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі №677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Пенсійні органи, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинили, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.

Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а.

Оскільки ОСОБА_2 працювала на посаді, що передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з 01.07.2008 по 14.04.2020, то право на пенсію підтверджується Списком № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.

Згідно пункту 33 розділу ХХХІІІ «Загальні професії у всіх галузях господарства» Списку № 2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 визначено, що його дія поширюється на інструкторів виробничого навчання робітників масових професій, зайняті навчанням на підземних роботах у вугільній та гірничорудній промисловості, на гарячих дільницях робіт металургійного виробництва, у хімічній промисловості, які перебувають 50 відсотків і більше робочого часу під землею і у виробничих цехах.

З огляду на вищезазначене, посада позивача передбачена у переліку посад Списка № 2, який був чинний у спірний період її роботи.

З урахуванням наведеного зазначення у довідці від 17.03.2025 № 93 невірного посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, замість постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 не може слугувати підставою для її неврахування при визначенні права позивача на пенсію, оскільки вказана обставина є формальною підставою, що не спростовує зміст вказаної довідки. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З вищевикладеного слідує, що відповідачем необґрунтовано відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача згідно довідки №239 від 04.12.2024.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, дослідивши питання щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах, залишив поза увагою наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів роботи, які були досліджені судом у даній справі, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.

Тому суд вважає за необхідне, зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 період її роботи з 01.07.2008 по 14.04.2020 у Приватному акціонерному товаристві «РОСАВА» на посаді інструктора виробничого навчання робітників масових професій.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.02.2025 року № 104250021329 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період її роботи з 01.07.2008 року по 14.04.2020 року у Приватному акціонерному товаристві «РОСАВА» на посаді інструктора виробничого навчання робітників масових професій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548)

СуддяЧернюк Алла Юріївна