Рішення № 132440470, 09.12.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2025 р. Справа № 120/14100/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач ), в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення №025650011670 від 11.06.2025 р. про відмову в призначенні пенсії п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

-зобов`язати призначити та виплатити пенсію за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із урахуванням наступних періодів роботи з 12.08.1992 р. по 19.05.1999 р., 20.05.1999 р. по 04.08.2006 р., 05.08.2006 р. по 28.02.2023 р., 01.03.2023 р. по 15.09.2025 р.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За результатами розгляду наданих документів спірним рішенням їй було відмовлено у призначені пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, передбаченого п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На переконання позивачки, вона має достатній спеціальний стаж, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду.

Ухвалою від 13.10.2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.10.2025 року відповідачем на адресу суду направлено відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у їх задоволенні . Мотивуючи свою позицію ГУ ПФУ у Вінницькій області вказує, що на момент розгляду заяви позивачки її стаж становить 48 років 2 місяці 8 днів, тоді як спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відсутній, при необхідних 26 років 6 місяців.

При цьому, до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано періоди роботи з 12.08.1992 р. по 19.05.1999 р., 20.05.1999 р. п 04.08.2006 р., 05.08.2006 р. по 28.92.2023 р., 01.03.2023 р. по 15.09.2025 р., оскільки вказана посада, за якою працювала позивачка, не дає право на пенсію за вислугу років.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази суд встановив наступне.

03.06.2025 р. позивачка, звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності було направлено до ГУ ПФУ у Вінницькій області.

11.06.2025 р. ГУ ПФУ у Вінницькій області за результатом розгляду заяви прийняло рішення №025650011670 про відмову у призначенні пенсії.

Підставами для відмови у призначенні пенсії визначено: страховий стаж заявниці становить 37 роки 0 місяців 21 днів із урахуванням ст. 60 ЗУ Про пенсійне забезпечення стаж 48 років 2 місяці 8 днів; стаж роботи за вислугу років становить: 00 років 00 місяців 00 днів.

Так, відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, тобто на 11.10.2017 року, мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтею 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотримання умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, зокрема жінки за наявності станом на 11.10.2017 року 26 років 6 місяців страхового стажу.

Враховуючи зазначене, вирішено відмовити у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, у зв`язку із відсутністю необхідно стажу на посадах. які дають право на вислугу років.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його таким, що порушує матеріальні права, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

У силу вимог статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Однак, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 року пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (далі - Закон № 213-VIII) було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 року також було внесено зміни згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019 року.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Тобто, позивач з 04.06.2019 року наділений правом на визначення права на отримання пенсії за вислугу років виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03.10.2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно п. 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Цією нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII, мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

За таких умов особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення з 04 червня 2019 року її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Як свідчать матеріали справи, позивач працювала в період з 12.08.1992 р. по 30.11.1995 р., 13.12.1995 р. по 07.07.1996 р., 25.07.1996 р. по 23.08.1996 р., 02.09.1996 р. по 05.09.1999 р., 01.10.1999 р. по 30.04.2000 р., 01.06.2000 р. по 04.01.2004 р., 01.10.2006 р. по 07.12.2008 р., 10.12.2008 р. по 31.03.2009 р., 16.04.2009 р. по 28.02.2023 р. працювала на посаді санітарки, медичної сестри у Вінницькому міському клінічному пологовому будинку №2, що підтверджується записами в трудовій книжці

НОМЕР_1 період з 01.03.2023 р. по 15.09.2025 р. працювала на посаді медичної сестри у Вінницькій клінічній лікарні Центр матері та дитини, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2 .

Даний стаж не зараховано до спеціального з підстав того, що посада, яку позивач займала не дає право на пенсію за вислугою років, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМ України від 04.11.1993 року № 909, не передбачено зарахування до спеціального стажу часу роботи на посадах, які прирівнюються до посад середнього медичного персоналу.

Отже, надаючи оцінку вимогам позивачки, щодо не зарахування вищевказаного періоду роботи до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.

Зі змісту пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слідує, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі по тексту - Перелік № 909) .

Розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909 визначено такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до приміток 2 Переліку № 909 Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Отже, підставою не зарахування оскаржуваного періоду до спеціального стажу роботи позивача, стало, що посада молодша медична сестра відсутня у Переліку № 909 таких посад, а саме не належність даної до середнього медичного персоналу.

Відповідач не оспорює той факт, що медичні установи, де працювала позивачка відносяться до закладів і установ, визначених Переліком № 909. Водночас, у Переліку № 909 (розділ 2) відсутня така посада як молодша медична сестра.

При цьому, право на набуття пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник, - лікарі та середній медичний персонал.

Відповідно до частини 1 розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909 право виходу на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 за № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Відповідно до додатку до постанови Ради Міністрів СРСР №1397, а саме розділом ІІ "Лікарі та інші медичні працівники" визначено, що право на призначення пільгової пенсії за вислугу років, також мають наступні працівники: лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікарів, акушери, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі, незалежно від найменування посад, та дезінфекційні інструктори.

Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період роботи на посаді медичної сестри до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зауважує, що середній медичний персонал це особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Середній медичний персонал надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагосностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-противоепідемічну і організаторську роботу.

До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.

Медична сестра працює у лікувально-профілактичному або дошкільному закладі під керівництвом лікаря, виконує його призначення, забезпечує належний догляд за хворими та дітьми, веде спостереження за станом їх здоров`я, надає невідкладну долікарську допомогу і бере участь у гігієнічному вихованні населення та пропаганді здорового способу життя. Специфіка діяльності медсестер визначається типом і профілем установи (відділення), в якому вона працює, а також займаної посади.

Суд зауважує, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 35 від 23.02.1993 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.1993 року за № 180 Про оплату праці працівників охорони здоров`я та соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки (чинний до 27.12.1993 року) Додаток № 1 ТАРИФНІ РОЗРЯДИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ пункт 4 посаді Медичні сестри присвоєно тарифні розряди 14-11, серед тарифних розрядів середнього медичного персоналу.

Також згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 229 від 23.11.1993 року Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.1993 року за № 198 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення (втратив чинність 06.04.2001 року) Глава ІІ Тарифні розряди працівників охорони здоров`я пункт 3 ТАРИФНІ РОЗРЯДИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ підпункт 3.2 передбачено посаду Медичні сестри - та встановлено тарифні розряди 12-15.

Із урахуванням вищепроцитованого суд доходить висновку, що посаду медичної сестри віднесено до середнього медичного персоналу, дана обставина в ході розгляду справи не спростована відповідачем.

Відтак, суд доходить висновку, що наявні підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивачки на посади медичної сестри (санітарки) з 12.08.1992 р. по 30.11.1995 р., 13.12.1995 р. по 07.07.1996 р., 25.07.1996 р. по 23.08.1996 р., 02.09.1996 р. по 05.09.1999 р., 01.10.1999 р. по 30.04.2000 р., 01.06.2000 р. по 04.01.2004 р., 01.10.2006 р. по 07.12.2008 р., 10.12.2008 р. по 31.03.2009 р., 16.04.2009 р. по 28.02.2023 р.

А отже, спірне рішення, яким не зараховано дані періоди до спеціального стажу є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно ж періодів з 01.12.1995 р. по 12.12.1995 , 08.07.1996 р. по 24.07.1996 р., 24.08.1996 р. по 01.09.1996 р., 06.09.1999 р. по 30.09.1999 р., 01.05.2000 р по 31.05.2000 р. , з 05.01.2004 р. по 30.09.2006 , 08.12.2008 р. по 09.12.2008р., 01.04.2009 р. по 15.04.2009 р., то суд вказує, що такі не підлягають зарахуванню до спеціального стажу, адже позивачка перебувала у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 3 років. Відтак, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку вимозі зобов`язального характеру , суд вказує, що враховуючи відсутність відомостей стосовно спеціального стажу роботи позивачки із урахуванням зарахованого стажу даним судовим рішенням, суд позбавлений можливості визначити чи достатньо такого для призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

А отже позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", - не підлягає задоволенню

Разом з тим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 02.06.2025 р. з урахуванням висновків суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачки, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 807, 46 (2/3 задоволених вимог) з рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650011670 від 11.06.2025 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025 про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до спеціального стажу періоди роботи з 12.08.1992 р. по 30.11.1995 р., 13.12.1995 р. по 07.07.1996 р., 25.07.1996 р. по 23.08.1996 р., 02.09.1996 р. по 05.09.1999 р., 01.10.1999 р. по 30.04.2000 р., 01.06.2000 р. по 04.01.2004 р., 01.10.2006 р. по 07.12.2008 р., 10.12.2008 р. по 31.03.2009 р., 16.04.2009 р. по 28.02.2023 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 807, 46 грн.за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення сформовано 9.12.2025р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна