Ухвала суду № 132440087, 05.12.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16469/22

Номер провадження:1-кп/521/548/25

УХВАЛА

05 грудня 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

при судовому розгляді кримінального провадження №521/16469/22 відносно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.02.2023 за ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15-ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 70, 72 КК України призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на 60 днів, оскільки ризики, встановлені під час вирішення питання про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та які існували під час продовження строку тримання під вартою, на думку прокурора, не зменшились та існують на даний час, а саме: ризик переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_5 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, оскільки, на думку захисника, ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшились та недоведені стороною обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, який встановлений ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.10.2025 року, спливає 07.12.2025 року. Провести судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у строк дії вказаного запобіжного заходу не представляється можливим з об`єктивних причин, які не залежать від суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 177 КПК України закріплює, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України закріплює, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, у випадках коли констатував порушення статті 5 Конвенції щодо розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, продовження строків тримання під вартою повинно ґрунтуватися на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під вартою на початковій стадії розслідування.

Так,у своємуклопотанні прокурорХаджибейської окружноїпрокуратури м.Одеси зазначає,що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п.1ч.1ст.177КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що злочин у якому обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення) вказує той факт, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став і може продовжувати свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також, у ОСОБА_4 немає постійного офіційного місця роботи та доходів, що може що свідчить про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення у зв`язку з важким матеріальним становищем.

Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.

Аналізуючи вказані захисником доводи щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що на даній стадії відсутні обґрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, оскільки ще триває судовий розгляд.

За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей.

Виходячи з п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.

Разом із цим, суд керується положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно з якими при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи положення ст.ст. 182, 183 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, в розмірі 25 мінімумів для працездатних осіб, що складає суму 67100 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 02.02.2026 року.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, у розмірі 25 (двадцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за викликом до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому, що наслідком невиконання зазначених обов`язків є звернення застави в дохід держави і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_6