Рішення № 132438028, 09.12.2025, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/10949/25

Провадження № 2/591/2656/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2025 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І.

розглянув в порядку письмового провадження

цивільну справу№ 591/10949/25

сторони та інші учасники справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

представлене керівником Ткаченко Марією Миколаївною

відповідач ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні2025року ТОВАРИСТВОЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» подалодо Зарічногорайонного судум.Суми позовдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору факторинку позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3761608 від 26.08.2021, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , у розмірі 27522.00 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 3300.00 грн, суми заборгованості за процентами- 23595.00 грн, суми заборгованості за комісією- 627.00 грн; судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422.40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000.00 грн.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадженняу справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представнику позивача документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) було надіслано в їх електронний кабінет.

Відповідачу документи (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) у паперовому вигляді було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, однак поштові відправлення було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками«за закінченням терміну зберігання»,«адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач не подав.

Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26.08.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3761608, згідно умов якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 3300.00 грн строком на 30 днів до 25.09.2021, проценти за користування кредитом: 1 980.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора Z42326 та відправлено на номер мобільного телефону відповідача.

15.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 3761608 від 26.08.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/11-2021-22 від 15.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15807.00 грн.

Платіжним дорученням № 313550011 від 20 грудня 2021 р. здійснена оплата згідно Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 без ПДВ.

10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023/01, в тому числі за Договором про споживчий кредит №3761608 від 26.08.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27522.00 грн.

10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Акт про повернення Права Вимоги до Договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023.

Позивач вказує, що відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка становить 27522.00 грн, яка складається: з суми заборгованості за тілом кредиту 3 300.00 грн, суми заборгованості за процентами- 23595.00 грн, суми заборгованості за комісією- 627.00 грн.

Мотиви, якими керується Суд, та застосовані норми права

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»,електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зістаттею 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правова позиція щодо застосування вказаних норм чинного законодавства викладена упостанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ст. 1054, 1055 Цивільного кодекму України /далі ЦК/, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зістаттею 611 ЦК, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір № 3761608 про надання кредиту від 26.08.2021 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z42326.

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силустатті 204ЦК діє презумпція правомірності правочину.

З урахуванням викладеного укладення договору, наявність електронного підпису підтверджує волю сторін, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК.

За змістом статей626,628ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, позивачем доведено укладення Договору № 3761608 від 26.08.2021 про надання кредиту.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена. Враховуючи зазначене, з урахуванням обставин та підтверджуючих документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та процентами.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по комісії в розмірі 627.00 грн, суд дійшов до такого.

Відповідно до абз. 3 частини 4статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01.01.2017), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинностіЗакон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ.

Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини 5статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини 2 статті8 Закону України «Про споживче кредитування»,Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10.05.2017 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункету 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію пов`язану з наданням кредиту.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).

Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25)).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відтак, положення Кредитного договору №3761608 від 26.08.2021 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, пов`язаної з наданням кредиту суперечать положенням чч. 1, 2статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»і є нікчемними з моменту укладення цього правочину, а вимога щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 627.00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до статті141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2367.21 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 26895.00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422.40 грн (сума сплаченого судового збору) /27 522.00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2367.21 грн.

Щодо оплати витрат на правову допомогу, суд дійшов до наступного:

Відповідно до статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано в копії: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер, Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, Заявка на надання правової допомоги №723 від 01.08.2025, Акт № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025. Загальна вартість наданих послуг за час дії договору склала 13000.00 грн. Вказану суму витрат на правову допомогу представником позивача і заявлено до стягнення. Клопотання про зменшення цих витрат відповідачем не заявлено. З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000.00 грн.

Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926), заборгованість за Договором №3761607 від 26.08.2021 у загальному розмірі 26 895 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 3300.00 грн; суми прострочених платежів по процентах 23595.00 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926), витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2367.21 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 13000.00 грн, а усього 15 367 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят три) грн 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК).

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ЄДРПОУ: 44276926, місце знаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, Україна; представлене керівником Ткаченко Марією Миколаївною;

відповідач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. І. Косар