Рішення № 132436766, 04.12.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2074/25

Провадження № 2/347/1098/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

04 грудня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

02.10.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 02.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №71438811, згідно умов якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти у розмірі 4000 грн. строком на 18 днів (з 02.05.2025 по 19.05.2025) із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,244%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10% від суми наданого кредиту (що в грошовому виразі 262,11 грн.).

Кредитний договір у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписав шляхом введення одноразового ідентифікатора. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

ТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» свої зобов?язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн.

У порушення умов Договору, відповідач, свої зобов?язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованості, загальний розмір якої становить 11435,90 грн., з яких: 4000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 262,11 грн. заборгованість за комісією та 7173,79 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.09.2025 року було укладено Договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №71438811 від 02.05.2025 року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором кредиту №71438811 від 02.05.2025 року у розмірі 11435,90 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечив, та додатково 08.10.2025 року і 16.10.2025 року подав заяви про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.46, 66).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.10.2025 року позовну заяву ТОВ «Деал Фінанс Груп» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 11.11.2025 року.

Ухвалою від 06.10.2025 року витребувано докази у АТ «ПУМБ».

11.11.2025 року у зв?язку із відрядженням судді, судове засідання відкладено на 04.12.2025 року.

Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 17.11.2025 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» (а.с.73-74).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2074/25 відповідача ОСОБА_1 (а.с.46, 66).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст.280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 02.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71438811, відповідно до умов якого позичальник отримав у кредит грошові кошти в розмірі 4000 грн. строком на 18 днів (з 02.05.2025 по 19.05.2025) із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,244%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10% від суми наданого кредиту (що в грошовому виразі складає 400 грн., п.2.2.4 Договору) (а.с.9-22).

Відповідно до п.6.3. Договору, позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити Проценти за користування та Комісію за надання кредиту відповідно до умов визначених цим Договором, будь-яким доступним йому способом.

Згідно копії платіжної інструкції 02.05.2025 року на картку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , кредитодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було перераховано кошти у розмірі 4000 грн. (а.с.26).

Відповідно до копії Розрахунку суми заборгованості наданої ТОВ «Деал Фінанс Груп», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №71438811 від 02.05.2025 року становить 11435,90 грн., з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7173,79 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею та 262,11 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією (а.с.23), що також підтверджується копією таблиці розрахунків, в якій крім розрахунків зазначено про здійснення відповідачем оплати по кредиту на загальну суму 1139,78 грн. (20.05.2025 року 473,57 грн., 04.06.2025 року 666,21 грн.) (а.с.27).

Згідно копії Довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», товариство підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований товариством, якому 02.05.2025 року направлявся одноразовий ідентифікатор (а.с.28).

Згідно копії інформації 18/09/25-9580 від 18.09.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджено відступлення права вимоги щодо відповідача ОСОБА_1 (а.с.28).

Згідно копії Довідки №КД-000047877 від 01.09.2025 року встановлено, що ТОВ «Фінекспрес» підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 02.05.2025 року перерахувало 4000 грн. отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 (а.с.29).

Згідно копії Договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) право грошової вимоги до боржників згідно Реєстру прав вимоги (а.с.29-33), в тому числі і за Кредитним договором №71438811 від 02.05.2025 року, позичальником у якому за порядковим №440 є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією Реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025 року (а.с.33-34).

Копією платіжної інструкції підтверджується оплата реєстру прав вимоги за договором факторинку №16/09/25 від 16.09.2025 року (а.с.34).

Відповідно до копії інформації наданої АТ «ПУМБ» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №КНО-07.8.5/13496БТ від 07.10.2025 року (а.с.54) та копію Виписки з особового рахунку за період з 02.05.2025 року по 05.05.2025 року (а.с.55-56) та Звіт по транзакціях (а.с.57), підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 ,на якубуло здійсненозарахування коштів02.05.2025року урозмірі 4000грн.,а такожвстановлено інформацію про рух коштів по картці.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно дочастин першої,другої статті207ЦК Україниправочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договорустановлять умови(пункти),визначені нарозсуд сторіні погодженіними,та умови,які єобов`язковимивідповідно доактів цивільногозаконодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотнимиумовами договорує умовипро предметдоговору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорівданого виду,а такожусі тіумови,щодо якихза заявоюхоча боднієї ізсторін маєбути досягнутозгоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ждо формидоговору,то положеннямистатті 639ЦК Українипередбачено,що договірможе бутиукладений убудь-якійформі,якщо вимогищодо формидоговору невстановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична силаелектронного документане можебути запереченавиключно черезте,що вінмає електроннуформу. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи,якій адресованапропозиція укластиелектронний договір,про їїприйняття (акцепт)може бутинадана шляхом: 1)надсилання електронногоповідомлення особі,яка зробилапропозицію укластиелектронний договір,підписаного впорядку,передбаченому статтею12цього Закону;2) заповненняформуляра заяви(форми)про прийняттятакої пропозиціїв електроннійформі,що підписуєтьсяв порядку,передбаченому статтею12цього Закону;3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договоромфакторингу (фінансуванняпід відступленняправа грошовоївимоги)одна сторона(фактор)передає абозобов`язуєтьсяпередати грошовікошти врозпорядження другоїсторони (клієнта)за плату(убудь-якийпередбачений договоромспосіб),а клієнтвідступає абозобов`язуєтьсявідступити факторовісвоє правогрошової вимогидо третьоїособи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договоруфакторингу можебути правогрошової вимоги,строк платежуза якоюнастав (наявнавимога),а такожправо вимоги,яке виникнев майбутньому(майбутнявимога). Майбутнявимога вважаєтьсяпереданою факторуз днявиникнення прававимоги доборжника.Якщо переданняправа грошовоївимоги обумовленепевною подією,воно вважаєтьсяпереданим змоменту настанняцієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов?язаннях з відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до умов Кредитного договору №71438811 від 02.05.2025 року.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов?язання, і фактично отримані та використані нею грошові кошти у добровільному порядку кредитору в повному обсязі повернуті не були.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитору.

Однак, згідно наданого ТОВ «Деал Фінанс Груп» Розрахунку суми заборгованості, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №71438811 від 02.05.2025 року становить 11435,90 грн., з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7173,79 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею та 262,11 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.

Положенням п.18 Прикінцевихта перехіднихположень Цивільногокодексу Українипередбачено,що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, від заявленої загальної суми заборгованості 11435,90 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, слід відняти суму неустойки, яка становить 7173,79 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 4262,11 грн., а саме: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 262,11 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором №71438811 від 02.05.2025 року у розмірі 4262,11 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.34-35), копію Витягу з Акту №1-ДІЛ приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 22.09.2025 року на загальну суму 4500 гривень (а.с.36), копію Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 22.08.2025 року (а.с.36), копію платіжної інструкції про оплату наданих послуг (а.с.37), копію ордера на представництво ТОВ «Деал Фінанс Груп» та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.37).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Однак, зважаючи на часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1677,15 грн. (4500 : 100 х 37,27 = 1677,15 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 902,83 грн. (4262,11 х 100% : 11435,90 = 37,27; 2422,40 : 100% х 37,27 = 902,83 грн.).

На підставістатей 11,207,526,549,598,599,611,626,628,633,634,638,1049,1054,1055,1056-1Цивільного кодексуУкраїни такеруючись статтями10,19,81,89,259,263-265,268,280-282Цивільного процесуальногокодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, м. Ірпінь, вул. Садова буд.31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 11280974) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за Договором кредиту №71438811 від 02.05.2025 року у розмірі 4262 (чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 11 коп., а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 902,83 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1677,15 грн.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року.

Суддя Ю.С. Кіцула