Вирок № 132425732, 09.12.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.12.2025Справа № 643/14399/18 Провадження № 1-кп/554/190/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2025 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220470003916 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працює, неодруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 18 листопада 2011 року вироком Московського районного суду міста Харкова за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 03 квітня 2013 року вироком Московського районного суду міста Харкова за ч.2 ст.186 КК України, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць, невідбутий строк скорочено ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.02.2016 року до 2 років 4 місяців 22 днів, звільнений 09 лютого 2016 року по відбуттю строку покарання;

- 06 вересня 2023 року вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

26 червня 2018 року, приблизно о 02:30 год, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи разом із ОСОБА_6 у приміщенні загальної кухні, розташованій на третьому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де вони вживали спиртні напої та спілкувалися, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин під час сварки, умисно наніс удар рукою по голові потерпілого ОСОБА_6 , від якого той упав на підлогу, а обвинувачений, продовжуючи свої протиправні дії, ще наніс йому близько 5-6 ударів ногою по тулубу та руці, чим заподіяв останньому згідно висновку експерта тілесні ушкодження: закриту травму живота у вигляді двомоментного розриву селезінки, що ускладнилось розвитком внутрішньочеревної кровотечі (гемоперітоніум 2 ст.), з подальшим проведенням оперативного втручання у вигляді спленектомії (видалення селезінки), які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; закриту травму лівого передпліччя у вигляді переломудіафузу лівої ліктьової кістки у середній третині, яке відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості; синці та садна на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно завдав потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому вважав необхідним обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Суд роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому.

Дав показання про те, що в кінці червня 2018 року вночі на кухні за місцем його проживання він вживав алкогольні напої з потерпілим ОСОБА_7 , з яким колись разом відбували покарання у виправній колонії №12. Під час вживання алкогольних напоїв обвинувачений нагадав потерпілому, що той не повернув йому електродриль, яку раніше давав йому в користування, на що останній заперечив. Через це обвинувачений розлютився і з силою вдарив потерпілого один раз кулаком в область голови, від чого той упав зі стільця, а обвинувачений почав бити його ногами по тулубу. Через деякий час до кухні зайшли родичі обвинуваченого і припинили бійку, а потерпілий мовчки встав і залишив помешкання. Крім того, зазначив, що після зазначеної події він вибачився перед потерпілим та згодом вони помирилися і довгий час спілкуються між собою.

Потерпілий, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 172 т. 1).

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 121 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно з пунктом 13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину обвинуваченим, який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК Українии відноситься до тяжких, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, з місць позбавлення волі характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, думку прокурора, висновок органу пробації, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Разом із тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, відсутність негативних характеристик за місцем проживання обвинуваченого, воєнний стан, думку потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого, знищення житла обвинуваченого внаслідок збройної агресії РФ (а. с. 156 т. 3), суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього потрібно застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а також п.2 ч.3 ст.76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.

Суд враховує висновки, зроблені в ухвалі Харківського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, щодо відсутності правових підстав для застосування в цій справі щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України.

Однак у вказаній ухвалі апеляційного суду зазначено про вчинення злочину під час іспитового строку, що не підтвердилося під час судового розгляду.

Крім цього, розгляд справи відбувався протягом тривалого часу, зокрема, й під час широкомасшабної збройної агресії РФ, в Україні введено воєнний стан, житло обвинуваченого знищено, обвинувачений та потерпілий примирилися.

Своєю чергою, суд зазначає, що відомостей про виконання вироку Київського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2023 року за ч. 1 ст. 125 КК України про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн до суду сторонами кримінального провадження не надано.

Проте, на думку суду, ця обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки згідно з ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

При вирішенні цивільного позову потерпілого суд виходить з такого.

Потерпілий заявив цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6067,88 грн та моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, завданих злочином.

Потерпілий надав суду заяву від 14 лютого 2024 року про отримання від обвинуваченого компенсації шкоди в розмірі 2000 грн (а. с. 155 т. 2).

Потерпілий надав суду заяву від 14 лютого 2024 року про відсутність претензій до обвинуваченого (а. с. 154 т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 326 КПК України якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Оскільки потерпілий в судове засідання не з`явився, за вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне залишити цивільний позов потерпілого без розгляду.

При вирішенні цивільного позову прокурора суд виходить з такого.

Прокурор в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради заявив цивільний позов до обвинуваченого на суму 3484,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачений позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,

Таким чином, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати, заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Київського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн - виконувати самостійно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради, третя особа, Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова" Харківської міської ради, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, на користь Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 24272973, місцезнаходження: м.Харків, пл.Конституції, 7) матеріальну шкоду, завдану злочином, у виді витрат на лікування потерпілого, в сумі 3484,39 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 39 копійок) грн.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1