Рішення № 132419102, 08.12.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2333/25

Провадження № 2/466/1736/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 грудня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря Ханас С.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства та внесення змін до актового запису, припинення сплати аліментів,-

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просить виключити відомості про батька ОСОБА_2 із актового запису №632 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 07 серпня 2014 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції; припинити з 12 лютого 2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу, виданого Шевченківським районним судом міста Львова від 13.02.2025 року у справі №466/1426/25, а також стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

В обгрунтування вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , про що Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 07 серпня 2014 року складено актовий запис №632.У свідоцтві про народження дитини, у графі "батько" були внесені відомості про батьківство на підставі ст.126 СК України, за спільною з відповідачем заявою, оскільки сторони не перебували у шлюбі. На момент реєстрації дитини позивач не знав, що насправді не є біологічним її батьком. В подальшому, 28 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2142.

У травні 2022 року відповідач ОСОБА_3 повідомила позивачу про те, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є його донькою, а, відповідно, позивач не є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_3 було подано позовну заяву про розірвання шлюбу між нею та позивачем. На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова по справі №465/7598/23 від 13 грудня 2023 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Однак, незважаючи на те, що позивач у цій справі не є біологічним батьком ОСОБА_4 , 12.02.2025 відповідачкою було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів. 13 лютого 2025 року Шевченківським районним судом міста Львова було видано судовий наказ у справі №466/1426/25 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Судом ухвалено проводити стягнення аліментів з моменту пред`явлення заяви - 12 лютого 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

З огляду на те, що відповідач (мама дитини) повідомила позивачу ОСОБА_2 про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , вважає, що відомості про батьківство позивача мають бути виключені із актового запису №632 від 30.11.2017, що внесені Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, а також стягнення аліментів на підставі судового наказу №466/1426/25 від 13.02.2025 має бути припинено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та дала пояснення, аналогічні змісту позову.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, відзиву чи заперечення на позов не подавала.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши подані докази ,суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою - третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

Частиною першою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства відповідно до ст. 136 СК України, є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану

Зі змісту ст.80 СК України слідує, що зобов`язання утримувати дитину до досягнення нею повноліття мають саме батьки.

Відповідно до ст.121 СК України загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Виключення запису про батьківство особи є обставиною, що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, може бути підставою для звільнення її від сплати аліментів та заборгованостей, які утворилися за період, коли особа була записаний батьком дитини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , про що Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 07 серпня 2014 року складено актовий запис №632, і таке підтверджено наданим позивачем свідоцтвом про народження дитини.

У свідоцтві про народження дитини, у графі "батько" внесені відомості про батьківство за спільною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки сторони на момент народження дитини не перебували у шлюбі.

28 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2142.

Як стверджує позивач, у травні 2022 року відповідач ОСОБА_3 повідомила позивачу про те, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є його донькою, а, відповідно, позивач не є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 13.12.2023 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний за заявою останньої. Ніхто із сторін під час судового розгляду не заявляв обставини щодо народження та походження їх дитини, що вбачається із змісту рішення суду.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема результатів судової молекулярно-генетичної експертизи.

За клопотанням позивача така експертиза була призначена судом ухвалою від 07.04.2025 р.

27.06.2025 р. експерт повідомив про неможливість проведення такої експертизи у зв`язку із ненаданням на клопотання експерта матеріалу для дослідження.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на подані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено позовні вимоги належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому позов про оспорювання батьківства до задоволення не підлягає.,

Не підлягає з таких же підстав до задоволення і вимога про скасування судового наказу про стягнення аліментів.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, то судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141,200, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства та внесення змін до актового запису, припинення сплати аліментів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 33286099, адреса: м.Львів, вул.Котлярська, 6.

Текст рішення складено 08.12.2025 р.

Суддя Г. Б. Білінська