Рішення № 13239945, 27.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2010 р. Справа № 5/1797-10

За позовом Приватного підприємства "Поділля-Авто", м.Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славута, Хмельницька область

про стягнення заборгованості в розмірі 98487,39 грн., з яких 20000 грн. сума сплаченого авансового платежу за договором перевезення, 1440 грн. інфляційних втрат, 547,39 грн. 3% річних, штрафні санкції в розмірі 76500 грн.

Суддя І.Грамчук

Представники сторін:

позивача: Кащенко В.В. 3а довіреністю від 02.11.2010р. (присутній у суд. засіданні 07.12.2010р.)

відповідач: не з'явився

У судовому засіданні 27.12.2010р. прийнято рішення по справі, так як у засіданні суду 20.12.2010р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 98487,39 грн., з яких 20000 грн. сума сплаченого авансового платежу за договором перевезення, 1440 грн. інфляційних втрат, 547,39 грн. 3% річних, штрафні санкції в розмірі 76500 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ті обставини, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо доставки наданого йому вантажу в пункт призначення і передачі його уповноваженій на отримання особі, згідно договору перевезення вантажу від 01.10.2009р. та заявки на перевезення від 01.10.2009р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, проте до господарського суду повернуто примірник ухвали від 02.11.2010р., що надіслана на вказану позивачем адресу із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Тому, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

01 жовтня 2009 р. між ПП "Поділля-Авто", м.Хмельницький (експедитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Славута, Хмельницька область (перевізником) було укладено договір перевезення вантажу, згідно умов якого відповідач зобов'язувався доставити ввірений йому позивачем вантаж в пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а позивач зобов'язувався провести оплату за перевезення (п.1).

Згідно п. 2.3 даного договору конкретні умови кожного замовлення відмічаються в заявці Експедитора (позивача) і узгоджуються з перевізником (відповідачем).

Відповідно п. 2.4 Експедитор направляє Перевізнику по факсу заявку.

01 жовтня 2009 року Експедитором надіслано заявку на перевезення вантажу за маршрутом Київ-Павлодар-Астана-Алмати та отримано на неї відповідь. Об'єктом доставки були медичні препарати та медичне обладнання.

Укладенню договору перевезення вантажу та заявці передувала усна домовленість, на підставі якої було завантажено товар та прийнято до перевезення 29.09.2009 р.

Станом на день подання позову товар так і не був поставлений.

Згідно договору перевезення вантажу від 01.10.2009р. та заявки на перевезення, обов'язок з доставки товару покладено на перевізника ФОП ОСОБА_1, м. Славута.

Відповідно до п. 6.4 Договору максимальний простій на митному кордоні встановить 48 годин, тобто дві доби.

Таким чином, доставка вантажу, мала б відбутися максимум через 16 днів (2 доби простій на митниці та 14 діб на подолання відстані), після завантаження вантажу, тобто 14-го жовтня 2009 року.

14 жовтня 2009 року вантаж не був доставлений.

Згідно п.п. 4.2, 4.7 даного договору на відповідача покладено обов'язок: подати технічно справний автотранспортний засіб для транспортування вантажу та забезпечити наявність у водіїв всіх необхідних та належним чином оформлених документів для безперешкодного і своєчасного доставлення вантажу.

Згідно п. 6.2. Договору, у випадку несвоєчасної доставки вантажу вантажоотримувачу з вини відповідача, останній виплачує позивачу штраф в розмірі 500 гривень за кожну добу.

Станом на 01.10.2010 р. за відповідачем утворилась заборгованості зі сплати штрафних санкцій, передбачених п. 6.2. Договору, у сумі 50000 грн., (кількість днів в період з 17.10.2009р. по 28.03.2010 року включно становить 153 дні; 153 дні * 500 грн. = 76 500 грн.).

Згідно платіжного доручення № 115 від 06.10.2009 р. позивач здійснив авансовий платіж відповідачу в сумі 20000 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ позивачем нараховані відповідачу індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, що становить: інфляція - 1440 грн., 3% річних - 572,05 грн.

26.02.2009 року відповідачу надіслана претензія, яка на день звернення до суду відповідачем залишена без реагування.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого авансового платежу за договором перевезення в сумі 20000 гри., штрафні санкції в розмірі 76500 грн., 3% в сумі 547,39 грн., а також втрати від інфляції в сумі 1440 грн., а всього 98487,39 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть також відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли господарські відносини, які регулюються Главою 64 ЦК України і по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Нормами статті 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Відповідно до ст. 923 даного кодексу, у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк (ч.1,2 ст. 925 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.306 Господарського кодексу України (далі ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

У ст. 307 ГК України дано визначення договору перевезення вантажу, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Господарським кодексом України передбачена також відповідальність відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу (ст. 313). Відповідно перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Частиною 6 ст. 315 ГК України передбачено, що спори, пов'язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли в процесі перевезення вантажу за маршрутом Київ-Павлодар-Астана-Алмати (Україна-Казахстан), тому регулюються конвенцією "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 19.05.1956 року, ратифікованої Верховною Радою України 01.08.2006 року.

Відповідно до ст. 1 Конвенції: "Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною".

Відповідно до ст. 4 даної Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно ст. 19 Конвенції, вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Згідно ч. 1 ст. 32 Конвенції до відносин які регулюються конвенцією встановлюється термін позовної давності в один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГКУ).

Відповідно до п. 6.2 договору перевезення вантажу, у випадку несвоєчасної доставки вантажу вантажоотримувачу з вини перевізника, останній виплачує експедитору штраф в розмірі 500грн. за кожну добу.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши надані позивачем докази, давши юридичну оцінку правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає вимоги приватного підприємства "Поділля-Авто", м.Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славута, Хмельницька область про стягнення заборгованості в розмірі 98487,39 грн., з яких 20000 грн. сума сплаченого авансового платежу за договором перевезення, 1440 грн. інфляційних втрат, 547,39 грн. 3% річних, штрафні санкції в розмірі 76500 грн. за перевезення вантажу, згідно договору перевезення вантажу від 01.10.2009р., обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому вони підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі, згідно ст.ст.44, 49 ГПК України, покладаються на відповідачів відповідно до задоволених позовних вимог.

При цьому згідно пю1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивачу належить повернути з Державного бюджету України зайво сплачене держане мито в розмірі 0,13 грн. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №126 від 12.05.2010р.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Поділля-Авто", м.Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славута, Хмельницька область про стягнення заборгованості в розмірі 98487,39 грн., з яких 20000 грн. сума сплаченого авансового платежу за договором перевезення, 1440 грн. інфляційних втрат, 547,39 грн. 3% річних, штрафні санкції в розмірі 76500 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славута, Хмельницька область (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Поділля-Авто", м.Хмельницький (вул. Б.Хмельницького, 6, кв. 126, код 36326076) 20000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) суми сплаченого авансового платежу за договором перевезення, 1440 грн. (одну тисячу чотириста сорок гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 547,39 грн. (п'ятсот сорок сім гривень 39 коп.) 3% річних, 76500 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) - штрафних санкцій, 984,87 грн. (дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 87 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути приватного підприємства "Поділля-Авто", м.Хмельницький (вул. Б.Хмельницького, 6, кв. 126, код 36326076) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 0,13 грн. (00 гривень 13 коп. ) перераховане згідно платіжного доручення №126 від 12.05.2010р.

Видати довідку.

Суддя