Рішення № 132396967, 28.11.2025, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/2394/25

Провадження №2/592/1263/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Глазько С. О. ,

представниці позивачки: адвоката Богданович М. Ю. ,

представниці відповідача за довіреністю: Кравченко Д. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

14.02.2025 представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Богданович Мар`яна Юріївна звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми із позовною заявою ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, із змісту якої вбачається, що у квітні 2023 року помер ОСОБА_2 у віці 78 років, про що було складено відповідний актовий запис № 1404 (копія свідоцтва про смерть додається до позовної заяви) , який є дідусем позивачки ОСОБА_3 (копія свідоцтва про шлюб та копія свідоцтва про народження додається до позовної заяви) . Після його смерті відкрилася спадщина. Позивачка має намір оформити право на спадщину. Однак після того, як позивачка звернулася до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Комишан Марини Володимирівни, їй було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.01.2025 та було роз`яснено про те, що вона пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини. Нотаріусом було встановлено, що ОСОБА_2 на час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті він проживав та був зареєстрований один. Спадкова справа після померлого ОСОБА_2 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 29.01.2025 № 79875413 (копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) додається до позовної заяви) . Померлий ОСОБА_2 за життя заповітів не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 29.01.2025 № 79875413 (копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) додається до позовної заяви) . Позивачка після смерті дідуся не встигла звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса у зв`язку з необізнаністю про смерть дідуся, адже вона дізналась про його смерть в грудні 2024 року від ОСОБА_4 , яка є її мамою. Дідусь позивачки ОСОБА_2 розлучився з бабусею позивачки ОСОБА_5 в жовтні 1979 року. Від матері позивачки було відомо про те, що дідусь після розірвання шлюбу з бабусею мешкає окремо в м. Суми. Позивачка в своєму дитинстві відвідувала дідуся разом з матір`ю, дідусь не сприймав позичку як свою онуку, не проявляв жодних емоцій. Коли позивачка виросла, вона провідувала дідуся раз на рік на його день народження. Потрібно зазначити про те, що позивачка не відчувала від дідуся любові та участі у своєму житті. Взагалі дідусь був складною особистістю, міг образити та вдарити нізащо будь-яку людину. Позивачка цікавилась у ОСОБА_4 його справами. Телефоном ОСОБА_2 майже не користувався. Як казала її мама, він вважав, що оператор його дурить, тому навіть можливості віддалено спілкуватись з дідусем позивачка не мала. Зі слів ОСОБА_4 вона знала про те, що дідусь гарно виглядає, не хворіє, але дуже погано відкликається про бабусю, ну а про неї навіть не питає, постійно має суперечки з сусідами та взагалі веде себе дивно. У квітні 2023 року позивачка дізналась про те, що вагітна. В серпні 2023 року вона вийшла заміж, але у зв`язку з дивною поведінкою дідуся не захотіла повідомляти його про цю подію для того, щоб запобігти сварок на весіллі. В січні 2024 року позивачка народила дитину та повністю занурилась у світ материнства. ОСОБА_4 вважала, що, не повідомляючи про смерть дідуся, робить їй краще, піклується про неї, але цим вона самим позбавила її можливості звернутись вчасно з заявою про прийняття спадщини. Єдине, що залишилось від її дідуся це невеличка квартира без зручностей, навіть без опалення та води. Позивачка не мала дідуся в тому сенсі як мають інші діти, не відчувала турботу та піклування з його сторони, єдиним, що залишилось від дідуся це квартира. Квартира є матеріальним благом, вона не компенсую увагу, турботу та любов, але це єдине, що буде нагадувати онуці про її коріння. Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. З урахуванням положень п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006, заява № 63566/00, суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суд не виконає свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд. На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено: із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі . Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004. Зокрема, в цьому рішенні зазначається про те, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003: правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах . В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора; справа № 1-12/2003) Конституційний Суд України, серед іншого, констатував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Ст. 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією. Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та й доказів, поданих сторонами. Також, додатково, факт того, що позивачка не знала про смерть дідуся та про те, що дізналась про його смерть в грудні 2024 року, може бути підтверджений свідками. Під час попереднього судового засідання вона просила суд вирішити питання про виклик до суду свідків: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , телефон мобільний НОМЕР_1 ) ; ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , телефон мобільний НОМЕР_2 ) . Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вона повідомляє про те, що у позивачки (або іншої особи) перебувають оригінали письмових документів, які містять відомості, що мають силу доказів, копії яких додано до позовної заяви. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи позивачкою були понесені судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп. . У відповідності до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав позивачкою не подавалось. На підставі вищевикладеного, вона просила: 1. Визначити позивачу додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті дідуся позивачки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 78 років, в Україні, АДРЕСА_1 . Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідків: - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , телефон мобільний НОМЕР_1 ) ; - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , телефон мобільний НОМЕР_2 ) (вхідний № 5651/25 від 14.02.2025) (а. с. 1-3) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.0.2025 у справі № 592/2394/25, провадження № 2/592/1263/25 було відкрито провадження в цивільній справі за ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Було ухвалено призначити підготовче засідання на 09:30 18.03.2025 в залі судових засідань № 5 Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Маґістратська, буд. 12. Було ухвалено залучити ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, у справі № 592/2394/25, провадження № 2/592/1263/25. Було ухвалено витребувати у приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Комишан Марини Володимирівни копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер в квітні 2023 року. Строк для подання відповідачем відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив у строк п`ять днів з дня його отримання. Копія відповіді на відзив відповідачу повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду. Відповідач має право подати до суду заперечення на відповідь у строк п`ять днів з дня її отримання. Копія заперечення на відповідь позивачеві повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечень на відповідь до суду. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову у строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву протягом десяти днів із дня його отримання. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на веб-сайті http://kv.su.court.gov.ua. Було постановлено надіслати сторонам копію ухвали про відкриття провадження у справі. Було ухвалено встановити позивачу дводенний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду. Ухвала суду оскарженню не підлягає. Ухвала набрала законної сили 19.02.2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125265928) (а. с. 26) .

07.03.2025 року представниця відповідача за довіреністю головний спеціаліст відділу представництва інтересів Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та міського голови правового управління Сумської міської ради Кравченко Дар`я Василівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/2394/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ознайомившись з позовною заявою, Сумська міська рада заперечує проти задоволення позовної заяви, виходячи з наступного. Фактичні обставини справи. Позивачка зазначає про те, що в квітні 2023 року помер ОСОБА_2 дідусь позивачки. Після його смерті відкрилась спадщина у виді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа після його смерті не заводилась та за життя заповіт не було складено. 29.01.2025 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Комишан М. В. для оформлення своїх спадкових прав. Проте, нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки позивачка не була зареєстрована з померлим за однією адресою, а отже вважається такою, що спадщину не прийняла , також те, що спадкоємцем не було надано документів, які б підтверджували факт спільного проживання разом з померлим на час відкриття спадщини . У позовній заяві позивачка зазначає про те, що однією з причин пропуску строку прийняття спадщини стала її необізнаність про смерть дідуся ( ОСОБА_2 ) , оскільки вона дізналась про вищезазначену обставину в грудні 2024 року від свої матері, доньки померлого ОСОБА_4 . Також позивачка вказала на те, що провідувала ОСОБА_2 раз на рік на його день народження, про його справи цікавилась у ОСОБА_4 . Ще однією причиною пропуску строку для прийняття спадщини позивачка зазначила те, що у квітні 2023 року вона дізналась про свою вагітність, в серпні 2023 року вийшла заміж, в січні 2024 року вона народила дитину та повністю занурилась у світ материнства . Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вважала, що не повідомляючи про смерть дідуся, робить краще . Правове обґрунтування. Ст. 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи. За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Враховуючи вищенаведені обставини та норму ЦК України, позивачка пропустила строк дня прийняття спадщини строком в 1 рік 3 місяці. Щодо поважних причин пропуску. Причиною пропуску позивачка зазначила необізнаність про смерть дідуся (спадкодавця) ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Верховного від 26.04.2024 у справі № 161/17389/23 необізнаність щодо вимог законодавства, а також про смерть спадкодавця не може вважатися поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, суд дійшов висновку про те, що не може бути визнана поважною така причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як необізнаність особи про відкриття спадщини, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Отже, дана причина не є поважною для пропуску строку для прийняття спадщини. В жовтні 2024 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми було відкрито провадження у справі № 591/9019/24 за позовом ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Малій Лілія про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Мати позивачки просила суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , однак рішенням від 16.12.2024, що набрало законної сили, її позовні вимоги було залишено без задоволення. В рішенні Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.12.2024 у справі № 592/9019/24 в розділі Позиція учасників судового провадження мати позивачки зазначила про те, що однією з поважних причин пропуску прийняття нею спадщини, після смерті батька, була вагітність доньки. Також, надаючи свої пояснення по справі, ОСОБА_4 говорила про те, що допомагала доньці з новонародженим малюком. Отже, щодо материнства у позивачки була допомога з боку матері і це не перешкоджало їй подати заяву про прийняття спадщини вчасно. Вона просила суд звернути увагу на те, що до позовної заяви не додано жодного достатнього доказу, який підтвердив би поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 . Також постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії ґрунтується на спадкуванні, передбаченому ст. 1264 ЦК України, щодо четвертої черги спадкування, а саме: осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю. Однак, позивачка належить до п`ятої черги спадкування, відповідно до ст. 1265 ЦК України, як онука померлого ОСОБА_2 . Крім того слід зазначити про те, що чинним законодавством передбачено спосіб направлення заяви про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку. Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 709/769/19 суд дійшов висновку про те, що для подання заяви про прийняття спадщини не обов`язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Відповідно до п. п. 3.21. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. Однак, позивачка ніяких заяв не надсилала, а загальний строк пропуску, з моменту смерті спадкодавця до подачі позову, становить 1 рік 3 місяці. Постановою Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц визначено, що поновленню підлягає строк, якщо часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини і датою звернення в суд з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є незначним. Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у справі № 128/881/19 від 20.05.2021. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008, вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Враховуючи вищенаведене, у позивачки були наявні всі можливі підстави для подання нею заяви про прийняття спадщини в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України. Разом з цим, у п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено про те, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як, юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю) , невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця. До відзиву вона надає в якості доказу відповідь комунального підприємства Спеціалізований комбінат № 01-02/702 від 18.12.2024, з якого вбачається, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був похований 12.05.2023 на кладовищі в районі 40-ї підстанції м. Суми, в секторі 33а, ряд НОМЕР_3 , місце НОМЕР_4 , на підставі листа слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області як безрідного, від поховання якого відмовились рідні, за кошти місцевого бюджету Сумської міської ради. Також, 18.12.2024 працівникам правового управління Сумської міської ради було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виходу було у встановлено, що кв. АДРЕСА_4 знаходиться в одноповерховому жилому будинку, двері квартири зачинені. Сусід ОСОБА_6 , який проживає в кв. АДРЕСА_5 повідомив про те, що в цьому будинку мешкає більше 20 років, був знайомий з ОСОБА_2 , який був його сусідом. ОСОБА_2 в квартирі жив сам, за життя він мало з ким спілкувався. Протягом часу, що мешкає в своїй квартирі, ОСОБА_7 лише один раз бачив доньку ОСОБА_2 . Коли в коридорі, який є спільним для його квартири та кв. АДРЕСА_6 з`явився різкий неприємний запах, ОСОБА_7 постукав у двері сусіда ОСОБА_2 та виявив, що двері в кв. АДРЕСА_6 не зачинені. Він викликав поліцію, яка виявила труп ОСОБА_2 . З часу смерті сусіда, кв. АДРЕСА_6 була відчинена, влітку 2024 року з`явилась донька ОСОБА_2 разом з матір`ю, повісила замок на двері, і з цього часу періодично навідується до квартири, що підтверджується копією акту виходу на місце. Враховуючи вищенаведене, вона просила суд прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (вхідний № 8938/25 від 07.03.2025) (а. с. 29-35) .

У відкритому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця адвокат Богданович Мар`яна Юріївна надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

У відкритому судовому засіданні представниця відповідача за довіреністю головний спеціаліст відділу представництва інтересів Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та міського голови правового управління Сумської міської ради Кравченко Дар`я Василівна надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вона заперечувала проти задоволення позову та просила ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення та думку позивачки ОСОБА_1 , пояснення та думку її представниці адвоката Богданович Мар`яни Юріївни, пояснення та думку представниці відповідача за довіреністю головного спеціаліста відділу представництва інтересів Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та міського голови правового управління Сумської міської ради Кравченко Дар`ї Василівни, пояснення свідка ОСОБА_4 , дослідивши та перевіривши письмові докази справи, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти) , якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Комишан Марини Володимирівни із заявою про оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , але нотаріусом їй було відмовлено у прийнятті заяви, в зв`язку з пропуском нею строку подання заяви про прийняття спадщини, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.01.2025 (а. с. 14) .

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки вона була вагітною та в зв`язку із цим займалася малолітньою дитиною.

У квітні 2023 року позивачка ОСОБА_1 дізналась про те, що вагітна. В серпні 2023 року вона вийшла заміж, але у зв`язку з дивною поведінкою дідуся не захотіла повідомляти його про цю подію для того, щоб запобігти сварок на весіллі. В січні 2024 року позивачка народила дитину та повністю занурилась у світ материнства. За загальними медичними показаннями позивачка мала протипоказання до рухів, ходьби, бігу, потребувала спокою, значних обмежень у психоемоційних навантаженнях та рухливості, оскільки початок вагітності припадав на квітень 2023.

Спадщина після смерті у квітні 2023 спадкодавця ОСОБА_2 ніким прийнята не була.

Шестимісячний строк на прийняття спадщини спливав у жовтні 2023. Позивачка ОСОБА_1 на той момент перебувала на сьомому місяці вагітності.

Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) .

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України) .

Відповідно до ст. ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування з заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України) .

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) .

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини

Судовим розглядом було встановлено, що на час відкриття спадщини позивачка не проживала та не була зареєстрованою разом зі спадкодавцем.

Загальновідомим є факт початку 24.02.2022 військової агресії російської федерації проти України, у зв`язку з чим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні в Україні було введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 року, який був продовжений наступними Указами Президента України та триває дотепер.

Територія м. Суми з початку збройної агресії часто перебувала під обстрілами, на території Сумської області досі ведуться бойові дії. Війна, як соціально-політичне явище, безумовно негативно вплинула на усі сфери життя громадян та не оминула жодної категорії населення, вплинула на нормальне функціонування державних органів, зокрема, нотаріальних контор та органів поштового зв`язку.

Таким чином, закінчення строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини припало на період сильних обстрілів м. Суми.

На переконання суду, вагітність позивачки на той час, введення воєнного стану на території України, постійні обстріли м. Суми та Сумської області в період з 24.02.2022 року, що є загальновідомою обставиною, слід розцінювати як об`єктивну обставину, що істотно перешкоджала позивачці здійснити передбачені законом дії з прийняття спадщини після смерті дідуся за місцем її відкриття.

При цьому, суд зауважує, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , яка означає У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить позивачку прав на майно та призведе до передачі цього майна громаді міста як відумерлої спадщини.

При оцінці встановлених обставин, суд враховує не тільки умови застосування правил ч. 3 ст. 1272 ЦК України, але і загальні засади цивільного судочинства та європейські принципи, зокрема, принцип верховенства права з його складовими.

Так, запроваджене ст. 8 Конституції України та ст. 10 ЦПК України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text) .

Умовою реалізації та інструментом принципу верховенства права є принцип пропорційності . Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу та з дотриманням справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) , пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кутцнер проти Німеччини від 26.02.2002, заява № 46544/99, п. 60 (file:///C:/Users/user/Downloads/CASE%20OF%20KUTZNER%20v.%20GERMANY%20%20[Russian%20translation]%20summary%20by%20Development%20of%20Legal%20Systems%20Publ.%20Co%20%20(1).pdf) , рішення у справі Савіни проти України (Saviny v. Ukraine) від 18.12.2008, заява № 39948/06, п. 47 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_454#Text) .

Соціальна потреба визначається, зокрема, метою законодавчого врегулювання того чи іншого питання.

Необхідність встановлення певних строків на прийняття спадщини обумовлена інтересами цивільного обігу в цілому, маючи на меті якнайшвидше усунення стану правової невизначеності, яка виникає в разі смерті спадкодавця, та забезпечення певних гарантій особам, права яких є похідними від поведінки спадкоємців попередньої черги.

Отже, у цій справі суд має визначити, чи відповідає цій меті, а також принципу справедливості та інтересам суспільства позбавлення позивачки прав на спадкове нерухоме майно з передачею відумерлої спадщини у власність територіальної громади.

Проте, таке втручання у право власності (законне сподівання, очікування) позивачки не у повній мірі відповідає законній меті встановлення строків у спадковому праві, не вирішує нагальні соціальні потреби, а тому не може вважатись пропорційним. Невиправдана фактична конфіскація майна державою суперечить ідеології справедливості.

Таким чином, суд вважає, що визначення позивачці додаткового строку на прийняття спадщини відповідає загальним положенням спадкового права, конституційному принципу верховенства права та положенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи те, що закінчення строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини припало на період активних бойових дій у м. Суми внаслідок збройної агресії російської федерації, враховуючи вагітність позивачки у цей строк, відсутність інших спадкоємців за законом та за заповітом, незначний пропуск позивачкою визначеного ст. 1270 ЦК України строку для подання заяви про прийняття спадщини, беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність та розумність, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 267, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, задовольнити частково.

Визначити позивачці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) додатковий строк три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті дідуся позивачки ОСОБА_2 , який помер в квітні 2023 у віці 78 років.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Головуючий: Ігор БИЧКОВ