Рішення № 132395384, 03.12.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2186/25

Провадження №2/190/1002/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК«Гелексі» звернулисьдо судуз позовомдо ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза договоромпозики,вказуючи,що 24січня 2019року між ОСОБА_1 та ТОВ«Фінансова компанія«Гелексі» укладенов електронійформі договірпозики №51092.Відповідно доумов Договорупозичальнику наданогрошові коштив якостіпозики урозмірі 5000,00 грн.,на умовахстроковості,поворотності таоплатності, які були перераховані на картковий рахунок вказаний Позичальником при укладанні Договору позики. Стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язувалась виконувати свої зобов`язання щодо повернення позики, процентів та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 25249,50 грн., з яких 5000,00 грн. заборгованість за позикою, 20249,50 грн. заборгованість за процентами та комісії за користування позикою, яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того, просять стягнути з відповідача 2423,00 грн. сплаченого судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач ТОВ «ФК «Гелексі» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду направила відзив на позовну заяву, згідно якого позов визнає частково. Дійсно 24 січня 2019 року між нею та ТОВ «ФК «Гелексі» укладено договір позики, не заперечує проти стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн. та відсотки нараховані в межах строку кредитування, а саме в розмірі 2189,50 грн. В іншій частиі заявлених вимог просила відмовити. Крім того, просила зменшити суму витрат на надання правничої допомоги з 5000, 00 грн. до 2000,00 грн. /а.с. 19-20/.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

24 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» укладено договір позики № 51092. Позивач надав Відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн. на банківський рахунок Позичальника (п. 1.1.1., п. 1.2 Договору). Плата за користування позикою передбачена у вигляді: процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% в день від поточного залишку позики (1.1.2.1 Договору); комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода») складає 1,5% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору(1.1.2.2 Договору); нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою ( п. 1.1.3.Договору); нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (1.1.4. Договору); строк повернення позики (термін платежу): 22 лютого 2019р (п.1.1.5 Договору).

Згідно п. 4.2. Договору повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюється згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті. Відповідно до п. 4.4. Договору у разі продовження строку Договору Позичальником, нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.

Договір позики №51092 від 24.01.2019 року підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «01230988».

Сторонами такожбуло підписанографік платежівдо Договорупозики №51092 від 24.01.2019 та паспорт позики електронним підписом одноразовим ідентифікатором «01230988».

Між ОСОБА_1 та ТОВ«Фінансова компанія«Гелексі» укладеноряд додатковихугод додоговору позики № 51092від 24.01.2019року,якими булопродовжено строки поверненняпозики:додатковою угодою №1від 22.02.2019року продовженодо 23березня 2019року;додатковою угодою №2від 23.03.2019року продовженодо 21квітня 2019року.

Відповідно до листа ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» № 51092 від 01 вересня 2025 року на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017р. укладеним між ними та ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ 24.01.2019 року були перераховані кошти у сумі 5000,00 грн., на банківську картку отримувача № НОМЕР_1 , банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер транзакції в системі: 1105642229, номер операції: 127242169.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за період з 24.01.2019 року до 01.08.2025 року за має заборгованість договором позики №51092 від 24 січня 2019 року у розмірі 27139,02 грн.

Відповідно до статті 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» від03вересня 2015року №675-VІІІ (далі - Закон № 675-VIII), слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтю 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір в якому погоджено умови надання кредиту, строк та порядок його повернення, даний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи матеріали справи доведеним є те, що відповідач отримала позику в розмірі 5000 гривень, а тому заявлені вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості за процентами в розмірі 20249,5 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 1050ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже для належного виконання договірних зобов`язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов`язань є їх порушенням.

Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

У статті 627ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами договору позики № 51092 від 24 січня 2019 року сторони встановили строк кредитування до 22 лютого 2019 р. (п.1.1.5 Договору), додатковою угодою №1від 22.02.2019року строккредитування продовженодо 23березня 2019року;додатковою угодою №2від 23.03.2019року продовженодо 21квітня 2019року.

На час закінчення строку кредитування (21.04.2019) розмір заборгованості за договором позики №51092 від 24 січня 2019 року склала 7347,23 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою - 2347,23 грн.

З огляду на вищенаведене, після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, позивач не мав правових підстав нараховувати відсотки за кредитним договором.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "ФК ГЕЛЕКСІ" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № №51092 від 24 січня 2019 року у розмірі 7347,23 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 5000,00 грн., заборгованості по процентам та комісії за користування позикою - 2347,23 грн.

За положеннями частини 3 статті 133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Зокрема відповідно до частини 3 статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Частиною 8 статті 141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою було подано договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, акт про надання правничої допомоги від 01.09.2025 на суму 5000,00 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Клієнта 1000 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в т.ч. попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач 3 год. 3000 грн., формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 1 год. - 1000 грн.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що відповідач просила зменшити стягнення з неї витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 705,06 грн. (2423 х 7347,23 : 25249,50 грн.).

Керуючись ст.ст.128,141,263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційнийномер НОМЕР_2 ,на користьтовариства зобмеженою відповідальністю«ФК «ГЕЛЕКСІ»(кодЄДРПОУ:41229318,Адреса:01054,місто Київ,вулиця В`ячеславаЛипинського,будинок,10/1) 7347 (сім тисяч триста сорок сім) грн. 23 коп. заборгованості за договором позики № 51092 від 24 січня 2019 року, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою - 2347,23 грн., сплачений судовий збір у розмірі 705,06 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі),00 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса