Ухвала суду № 132387036, 04.12.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49390/25

Провадження № 1-кс/761/31189/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000494 від 21.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000494 від 21.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, про арешт майна, яке вилучене 18.11.2025 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1, а саме, на: мобільний телефон iPhone 14 модель MPVA3RX/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , з сім картою НОМЕР_4 в кількості 1 шт.; ноутбук Think Pad модель 20LR-SO3C00, серійний номер R9-0X6KVS 19/12 з зарядним пристроєм в кількості 1 шт.; чорнові записи із презентацією плану будівництва АЕС «Аккую» на 15 арк.

Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000494 від 21.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2023-2024 років службові особи та працівники АТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (код ЄДРПОУ 16392628, м. Київ, проспект Берестейський, 4) (АТ «КІЕП»), будучи кваліфікованими спеціалістами у сфері атомної енергетики, з метою особистого збагачення, виконували експертні, проектні та аналітичні роботи, результати яких передавали за грошову винагороду представникам дочірньої компанії Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» АТ «Аккую Нуклеар» для будівництва атомної електростанції «Аккую» на території Республіки Туреччина, тим самим сприяли розвитку і збагаченню державної корпорації «Росатом», зокрема для забезпечення потреб військово-промислового комплексу держави-агресора, тобто вчинили умисні дії, спрямовані на завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Крім того встановлено, що 12.05.2010 між урядом російської федерації в особі заступника голови уряду рф ОСОБА_5 та урядом Турецької Республіки в особі міністра енергетики та природних ресурсів ОСОБА_44 в м. Анкара підписано «Соглашение о сотрудничестве в сфере строительства и эксплуатации атомной электростанции на площадке «Аккую» в Турции» (рос.)

На підставі вказаної угоди 13.12.2010 уряд російської федерації створив на території Турецької Республіки проектну організацію - дочірню компанію Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» Акціонерне товариство «Аккую Нуклеар» (АО «Аккую Нуклеар»), яка є власником новозбудованої АЕС «Аккую», включаючи всю вироблену нею електроенергію.

Генеральним проектувальником АЕС «Аккую» стало АТ «Атоменергопроект» (АО «Атомэнергопроект» (рос.)) (м. Москва), яке входить до складу Держкорпорації «Росатом».

Зокрема іншими учасниками проекту з будівництва атомної електростанції «Аккую» стали Державна корпорація «Росатом» (Госкорпорация «Росатом» (рос.)); управляюча компанія Акціонерне товариство «РЕІН» (АО «РЭИН» (рос.)); відповідальний за надання послуг інженера власника АЕС - Філіал Акціонерного товариства «Концерн Росенергоатом» (Филиал АО «Концерн Росэнергоатом» (рос.)); науковий керівник проектів АЕС і реакторної установки - НІЦ «Курчатовський інститут» (НИЦ «Курчатовский институт» (рос.)); постачальник ядерного палива - АТ «ТВЕЛ» (АО «ТВЭЛ» (рос.)); інтегратор сервісної пропозиції - АТ «Росатом Сервіс» (АО «Росатом Сервис» (рос.)); постачальник обладнання - ТОВ «Росатом Машинобудування» (ООО «Росатом Машиностроение» (рос.)); головний конструктор реакторної установки - АТ ОКБ «Гідропрес» (АО ОКБ «Гидропресс»).

Крім того, досудовим розслідуванням попередньо встановлено, що на початку 2023 громадяни України - заступник начальника відділу головних інженерів проекту №201 АТ «КІЕП» ОСОБА_6 та колишній співробітник АТ «КІЕП» ОСОБА_7 створили робочу групу професійних спеціалістів для виконання експертних, проектних та аналітичних робіт, результати яких, за посередництва невстановлених осіб на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , передавали за грошову винагороду представникам дочірньої компанії Держкорпорації «Росатом» АТ «Аккую Нуклеар» для будівництва атомної електростанції «Аккую» на території Республіки Туреччина.

Для координації діяльності робочої групи та оперативного вирішення завдань, які надходили від представників держави-агресора, зокрема через невстановлених осіб на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 19.10.2023 ОСОБА_7 створив групу в месенджері «Telegram» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до складу якої увійшли п`ятеро громадян України: голова правління АТ «КІЕП» ОСОБА_10 , заступник начальника головного технологічного відділу № 203 АТ «КІЕП» ОСОБА_11 , заступник начальника відділу головних інженерів проекту №201 АТ «КІЕП» ОСОБА_6 , колишній співробітник ВП «Південноукраїнська АЕС» ОСОБА_12 , ОСОБА_7 як адміністратор групи, а також невстановлені особи на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_13 .

Крім того, у зв`язку з великим обсягом робіт та стислими строками їх виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в період з жовтня 2023 по лютий 2024 залучили інших спеціалістів у сфері атомної енергетики для перевірки працездатності роботи програм виконання пусконалагоджувальних робіт, вентиляції та кондиціонування, пожежної безпеки, сейсмостійкості, системи охолодження, обладнання забору та вивезення ядерних відходів, а також інших необхідних програм для введення в експлуатацію атомної електростанції «Аккую» АТ «Аккую Нуклеар», створеного урядом російської федерації на території Республіки Туреччина, а саме: директора з технологічного проектування АТ «КІЕП» ОСОБА_14 , начальника групи відділу оцінки ядерної та радіаційної безпеки №206 АТ «КІЕП» ОСОБА_15 , головного фахівця відділу водопостачання, опалення та вентиляції №216 АТ «КІЕП» ОСОБА_16 , головного фахівця інституту з експлуатації та ремонту теплових і атомних електростанцій виробничо-технічного відділу №202 АТ «КІЕП» ОСОБА_17 , заступника головного інженера з пожежної безпеки та цивільного захисту АТ «КІЕП» ОСОБА_18 , начальника відділу розрахунків конструкцій будівель та споруд № 218 АТ «КІЕП» ОСОБА_19 , начальника відділу оцінки ядерної та радіаційної безпеки № 206 АТ «КІЕП» ОСОБА_20 , директора з проектування автоматизованих систем управління та радіаційного контролю АТ «КІЕП» ОСОБА_21 , начальника відділу управління якістю та персоналом №200 АТ «КІЕП» ОСОБА_21 , директора з електротехнічних рішень АТ «КІЕП» ОСОБА_22 , технічного директора АТ «КІЕП» ОСОБА_4 , заступника начальника відділу водопостачання, опалення та вентиляції №216 АТ «КІЕП» ОСОБА_23 , головного фахівця відділу автоматизованих систем управління №209 АТ «КІЕП» ОСОБА_24 , головного фахівця відділу залізобетонних конструкцій №211 АТ «КІЕП» ОСОБА_25 , головного фахівця відділу водопостачання, опалення та вентиляції №216 АТ «КІЕП» ОСОБА_26 , заступника начальника відділу автоматизованих систем управління №209 АТ «КІЕП» ОСОБА_27 , головного фахівця головного технологічного відділу №203 АТ «КІЕП» ОСОБА_28 , начальника групи відділу автоматизованих систем управління №209 АТ «КІЕП» ОСОБА_29 , головного фахівця відділу оцінки та радіаційної безпеки №206 АТ «КІЕП» ОСОБА_30 , провідного інженера-проектувальника головного технічного відділу №203 АТ «КІЕП» ОСОБА_31 , головного фахівця відділу автоматизованих систем управління №209 АТ «КІЕП» ОСОБА_32 , директора з розвитку та управління АТ «КІЕП» ОСОБА_33 , колишнього працівника АТ «КІЕП» ОСОБА_34 , колишнього працівника АТ «КІЕП» ОСОБА_35 , діючого співробітника АТ «КІЕП» ОСОБА_36 , головного фахівця електротехнічного відділу №207 ОСОБА_37 ..

Результати виконання робіт щодо експертної перевірки працездатності програм виконання пусконалагоджувальних робіт, вентиляції та кондиціонування, пожежної безпеки, сейсмостійкості, системи охолодження, системи введення в експлуатацію обладнання та інших необхідних програм для введення в експлуатацію атомної електростанції «Аккую» в період з жовтня 2023 по вересень 2024 узагальнювалися, систематизувалися та передавалися ОСОБА_6 і ОСОБА_7 невстановленим особам на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для подальшої передачі на погодження і затвердження представникам держави агресора - громадянам російської федерації, а саме: заступнику директора АЕС «Аккую» - технічному директору АТ «Аккую Нуклеар» ОСОБА_38 , директору по пуско-налагоджувальним роботам АЕС «Аккую» ОСОБА_39 , керівнику управління АО «Росатом Сервіс» ОСОБА_40 , заступнику директора - директору філії АТ «Атомтехенерго» у Республіці Туреччина ОСОБА_41 та директору філії АТ «Росатом Сервіс» в Турецькій Республіці ОСОБА_42 .

Відповідно до повідомлення оперативного підрозділу - 1 управління ДКІБ СБ України від 18.11.2025 №30/1435 встановлено фактичне місце проживання фігуранта кримінального провадження з числа працівників АТ «КІЕП», а саме: технічного директора АТ «КІЕП», члена робочої групи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у якому знаходяться речі та документи, які мають значення для досудового розслідування і можуть бути використані як докази причетності фігурантів провадження до протиправних дій, які досліджуються у кримінальному провадженні.

18.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва було проведено обшук житлового приміщення - будинку за місцем фактичного проживання технічного директора АТ «КІЕП» члена робочої групи ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого було вилучено майно на арешті якого наполягає прокурор в своєму клопотанні.

Як зазначає прокурор в своєму клопотанні, що вказані речі були оглянуті під час обшуку та встановлено, що вони містять у своїй пам`яті інформацію та документи, які підтверджують факт виконання експертних, проектних та аналітичних робіт, результати яких, за посередництва невстановлених осіб на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , передавали за грошову винагороду представникам дочірньої компанії Держкорпорації «Росатом» АТ «Аккую Нуклеар» для будівництва атомної електростанції «Аккую» на території Республіки Туреччина.

18.11.2025 постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_43 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відтак, з метою збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, прокурор просить накласти на вищезазначене майно арешт.

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, водночас подав до суду заяву про розгляд клопотапння за його відсутності.

Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження № 22025000000000494 від 21.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.

Звернення прокурора з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_43 від 18.11.2025 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 18.11.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000494 від 21.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 18.11.2025 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1, а саме, на:

-мобільний телефон iPhone 14 модель MPVA3RX/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , з сім картою НОМЕР_4 в кількості 1 шт.;

-ноутбук Think Pad модель 20LR-SO3C00, серійний номер R9-0X6KVS 19/12 з зарядним пристроєм в кількості 1 шт.;

-чорнові записи із презентацією плану будівництва АЕС «Аккую» на 15 арк.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1