Рішення № 13238525, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/27006.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інквіл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Україна»

про cтягнення 1771821,09 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Шекера С.В. –довіреність б/н від 25.05.2010р.;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інквіл»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Україна»про стягнення 1771821,09 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором суборенди нежитлового приміщення № 1-2/1-17 від 26.11.2008р. не оплатив орендні платежі, заборгувавши позивачу 1724335, 39 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1724335,39 грн. - боргу, 10761,17 грн. –3% річних, 36724,53 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –17718,21 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 27.05.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.06.2010р.

Разом з позовною заявою, позивач звернувся з заявою про забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, якою просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Ухвалою від 27.05.2010р. клопотання позивача про забезпечення позову задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №7/270 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Україна»без задоволення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2010р. справу призначено до розгляду на 18.10.2010р.

18.10.2010р. розгляд справи не відбувся, оскільки справу було скеровано до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2010р. касаційну скаргу відповідача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. повернуто.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2010р. розгляд справи призначено на 25.11.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2010р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке судом було задоволено, в наслідок чого в судовому засіданні була оголошена перерва до 06.12.2010р.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2010р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2008р. між ТОВ «Фактум»та відповідачем укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № 1-2/1-17 (далі-Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Фактум»зобов’язалося передати, а відповідач прийняти в тимчасове, оплачуване користування (суборенду) нежилі приміщення, загальною площею 2599,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пр. Московський, 34-В, які використовувало ТОВ «Фактум»на підставі договору оренди № 1 від 14.10.2008р. (п. 1.1, 1.5 Договору).

15.12.2009р. між ТОВ «Фактум», позивачем та відповідачем було укладено Договір про заміну сторони, відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились про заміну сторони орендаря ТОВ «Фактум»на ТОВ «Інквіл», тобто права та обов’язки орендаря за договором суборенди перейшли до позивача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та обов’язків, окрім прав на боргові зобов’язання відповідача, що утворилися до 01.12.2009р.

Згідно п. 3.3, 5.3 Договору факт приймання-передачі у користування оформлюється відповідним актом, який є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.4, 3.5 Договору визначено розмір перших орендних платежів та порядок нарахування орендної плати.

Відповідно до п. 3.6 Договору відповідач сплачує оренду плату щомісячно за поточний місяць та не пізніше 15 числа поточного місяця, на підставі рахунків, що виставляються позивачем не пізніше 15 числа поточного місяця.

Разом з тим, Розділом 4 Договору сторони погодили зобов’язання відповідача, окрім сплати орендної плати, до 15 числа місяця наступного за звітним компенсувати на підставі рахунків позивача фактичні витрати на забезпечення опалення, електропостачання, постачання гарячої та холодної води, водовідвід, вентиляцію та кондиціонування, обслуговування вертикальних комунікацій, охорону та прибирання приміщення.

Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком підтверджується наявність заборгованості за період з грудня 2009 по березень 2010 у розмірі 1724335,39 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 36724,53 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 16.7 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 36724,53 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 10 761 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 10761,17 грн. –3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Україна» (03190, м. Київ, пр. Перемоги, 84, код ЄДРПОУ 31957802) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Інквіл»(04655, м. Київ, пр. Московський, 34-В, код ЄДРПОУ 36630198) –1724335 (один мільйон сімсот двадцять чотири тисячі триста тридцять п’ять) грн. 39 коп. - боргу, 10761 (десять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 17 коп. –3% річних, 36724 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 53 коп. –пені, 17718 (сімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 21 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко