Рішення № 132385046, 03.12.2025, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/795/25

Номер провадження: 2/365/499/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 грудня 2025 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Солдатової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»), в особі директора Ткаченко М.М., звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на корить ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 4724908 від 22.08.2021 у розмірі 34736,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.08.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4724908. Сума кредиту 4000,00 грн.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4724908.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4724908.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4724908.

Загальний розмір заборгованості за договором № 4724908 від 22.08.2021 становить 34736,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30456,00 грн; заборгованість за комісіями 280,00 грн.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2422,40 грн та 13000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 03.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.

В судове засідання представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечують проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності та/або відзиву на позовну заяву до суду не подав.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не проводилось.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву до суду не подав та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 4724908 на наступних умовах: сума кредиту 4000,00 грн (п. 1.2); строк кредитування 30 днів з 22.08.2021 (п. 1.3); дата платежу 21.09.2021 (п. 1.4); комісія за надання кредиту 280,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1); тип процентної ставки фіксована (п. 1.7); проценти за користування кредитом 1056,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п. 2.3.1 договору продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору (п. 2.3.1.1). Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій) (пролонгація на стандартних (базових) умовах). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору.

При цьому, у п. 2.2.3 договору зазначено, що після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або звернути стягнення на майно, що належить позичальнику на праві власності (п. 3.2.5).

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника (п. 3.2.6).

Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (а.с. 12-32 копія договору з додатками, а.с. 33-34 копія анкети-заяви, а.с. 35 довідка про ідентифікацію).

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок НОМЕР_2 , призначення кошти згідно договору 4724908, що підтверджується копією квитанції від 22.08.2021, ID платежу: 1741341513 (а.с. 36).

Дослідивши копію відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 4724908 ОСОБА_1 суд встановив, що 22.08.2021 ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 грн, цього ж дня нарахована комісія за оформлення кредиту в розмірі 280,00 грн. Всі нарахування здійснено в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору (з урахуванням положень пп. 2.3.1.2 договору щодо пролонгації на стандартних (базових) умовах). Проценти нараховані за період з 23.08.2021 по 20.11.2021 включно. Загальна сума заборгованості за кредитом склала 17336,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн, заборгованість по процентам 13056,00 грн, заборгованість по комісії 280,00 грн (а.с. 37-39).

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4724908 від 22.08.2021, що підтверджується копією договору № 29-11-102 від 29.11.2021 (а.с. 73-89), копією платіжного доручення № 308250005 від 03.12.2021 (а.с. 90), копією акту приймання-передавання реєстру боржників від 30.12.2021 та копією акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді від 30.12.2021 (а.с. 91, 92), копією реєстру боржників від 29.11.2021 (а.с. 93-95), копією витягу з реєстру боржників (а.с. 96).

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» після набуття права вимоги до відповідача продовжувало нараховувати відсотки згідно кредитного договору за ставкою 5,00% денних у період з 29.11.2021 по 23.02.2022 (включно).

Станом на 10.01.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складала 34736,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 13056,00 грн заборгованість завідсотками надату відступленняправа вимоги(нарахованіпервісним кредитором),заборгованість зкомісії 280,00грн,17400,00грн відсотки згіднокредитного договорунарахованіТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»(а.с.40 розрахунокзаборгованості).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, що належали йому, зокрема, на підставі: договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року між первісним кредитором - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «МІЛОАН», зокрема, права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4724908 від 22.08.2021, що підтверджується: копією договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 (а.с. 42-62), копією акту зарахування однорідних вимог (а.с. 63-65); копією акту прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023 та копією акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 10.01.2023 (а.с. 66, 67), копіями реєстру боржників від 10.01.2023 (а.с. 68-71), копією витягу з реєстру боржників (а.с. 72).

Згідно з розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 4724908 від 22.08.2021 становить 34736,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30456,00 грн; заборгованість за комісією 280,00 грн (а.с. 41).

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4724908 від 22.08.2021. З дати набуття права вимоги до відповідача за цими договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» жодних додаткових нарахувань не здійснювало.

Строк повернення грошових коштів за договорами настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування грошовими коштами не сплачує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно доч.1ст.13Закону України«Про споживчекредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України"Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Вимоги до змісту (умов) договору про споживчий кредит визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживчий кредит». При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК Українипередбачає,що договір,укладений задопомогою інформаційно-телекомунікаційнихсистем зазгодою обохсторін вважаєтьсяукладеним вписьмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Частиною першоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною першоюстатті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другоїстатті 1054 ЦК Українипоширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 1049ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання.

Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першоюстатті 1078 ЦК Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК Українифактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згіднозі ст. 1080 ЦК Українидоговір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач звернувсядо судуз позовом,у якомупросив стягнутиз відповідачазаборгованість закредитним договором№ 4724908від 22.08.2021 у загальному розмірі 34736,00 грн.

Відповідач своїх заперечень та доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надав.

Ухвалюючи рішення суд враховує наступне.

З досліджених доказів судом встановлено, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 22.08.2021 укладено кредитний договір № 4724908, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке, в свою чергу, відступило право вимоги до відповідача за цим договором позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» .

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 4724908 від 22.08.2021 34736,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 30456,00 грн заборгованість запроцентами (зних:13056,00грн -нараховані первіснимкредитором,17400,00грн нарахованіТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»), заборгованість за комісією 280,00 грн.

Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановленихзаконом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті6і статті627 ЦК Українивизначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третійстатті 6 ЦК Українизазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третястатті 6 ЦК Українине допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Устатті 627 ЦК Українизазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимогЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

Зі змісту кредитного договору № 4724908 від 22.08.2021 вбачається, що сторони узгодили розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом (п. 1.5, п. 2.2.3 договору), тобто розмір процентів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Період нарахування процентів за користування кредитом у самому договорі (п. 2.2.3) обмежується строком кредитування (з урахуванням пролонгацій). У п. 4.2 обох кредитних договорів сторонами, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України), погоджено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань за договором кредитодавець має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вбачається, що проценти нараховані згідно кредитного договору (без уточнення пункту договору, на підставі якого вони нараховані).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що проценти заявлені позивачем до стягнення з відповідача є процентами за користування кредитом, а не процентами за порушення грошового зобов`язання (за ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду ч. 1 ст. 1048 ЦК України є регулятивною за своєю правовою природою, а тому проценти за користування кредитними коштами (плата за користування кредитом) можуть нараховуватись лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Розмір процентів за користування кредитом, нарахованих на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України не може бути зменшений судом.

На противагу нормі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норма ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є охоронною. Проценти, що нараховуються відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленомузакономабо договором, є мірою відповідальності боржника (позичальника), якщо він не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України процентів. Розмір нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України процентів може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно.

Така позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованій зокрема у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом понад строк кредитування, нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», є такими, що нараховані неправомірно, та, відповідно, у задоволення вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за №4724908 від 22.08.2021 у розмірі 17400,00 грн, необхідно відмовити.

Враховуючи зазначене вище, суд вбачає за необхідне позов задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №4724908від 22.08.2021 у розмірі 17336,00 грн (сімнадцять тисяч триста тридцять шість гривень 00 копійок).

З них: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13056,00 грн заборгованість за процентами, 280,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

А саме, в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором №4724908від 22.08.2021 у розмірі 17400,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позовна заява була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». За подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір, визначений в підпункті 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та розрахований з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 123 платіжна інструкція).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано: копію договору № 01-07/2024 про надання правої допомоги від 01 липня 2024 року, між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 107-114), прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 115-116), заявка на надання правової допомоги № 848 від 01.08.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 13000,00 грн (а.с. 117), витяг з акту № 13 про надання правничої допомоги від 31.08.2025 (відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), договір № 4724908) на суму 13000,00 грн (а.с. 118).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом частково задоволено позовні вимоги, а саме у розмірі 17336,00 грн, що у відсотковому співвідношенні до заявлених вимог становить 49,91%, отже з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1209,02 грн (2422,40 х 49,91% = 1209,02 грн), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі6488,30 грн (13000 х 49,91% = 6488,30 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 3, 11, 207, 208, 215, 216, 509, 512, 513, 514, 516, 626, 628, 638, 1055, 1077-1080 ЦК України,ст. 2, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 4724908 від 22.08.2021 у розмірі 17336,00 грн (сімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір в розмірі 1209,02 грн (одна тисяча двісті дев`ять гривень 02 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6488,30 грн (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 30 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 08 грудня 2025 року.

Головуючий суддя Т.М. Солдатова