Ухвала суду № 132385003, 08.12.2025, Вишгородський районний суд Київської області

"08" грудня 2025 р. Справа № 363/1358/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

до Вишгородського районного суду Київської області із Київського апеляційного суду надійшла вказана вище цивільна справа, яку передано судді для продовження розгляду.

З урахування зазначеного судом апеляційної інстанції у постанові від 12.11.2025, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з таких підстав.

Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а статтею 177 цього Кодексу документи, що додаються до позовної заяви.

Пунктами 3, 8, 9 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити:

зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

Відповідно до пунктів 1, 2 та 9 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Дослідивши зміст позовної заяви та додані до позовної заяви додатки, вимоги позивача, заперечення представника відповідачів та зміст постанови суду апеляційної інстанції, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вказаним вище вимогам до неї.

Так, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовною заявою у якій, просить витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння:

ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,045 га з кадастровим номером 3221886000:02:102:6001;

ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,045 га з кадастровим номером 3221886000:02:102:6002, а також стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за реквізитами.

У даному випадку, позивачем, до двох різних відповідачів, заявлено вимоги про витребування у кожного із них по земельній ділянки, які є вимогами майнового характеру, а тому, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про його витребування.

З аналізу змісту статті 176 ЦПК України можна дійти висновку, що ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Статтею 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову не додано, а це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогами майнового характеру.

Частина четверта статті 177 ЦПК України зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду із вказаним позовом зазначено дві вимоги майнового характеру, позивачем визначено ціну позову у розмірі 11693,76 грн. враховуючи довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, та додано до матеріалів позовної заяви платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Так, згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості земельної ділянки площею 0,045 га з кадастровим номером 3221886000:02:102:6001, оціночна вартість становить 5846,88 грн.

Водночас, із долученої до позову копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07.2017 вартість вказаної земельної ділянки становила 32000,00 грн.

Згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості земельної ділянки площею 0,045 га з кадастровим номером 3221886000:02:102:6002, оціночна вартість становить 5846,88 грн.

Водночас, із долученої до позову копії Договору дарування земельної ділянки від 24.05.2017 вартість вказаної земельної ділянки становила 800,00 грн.

Суд не погоджується з розрахунком, наведеним позивачем, оскільки він не відображає дійсної ринкової вартості майна на момент звернення до суду та не підтверджений відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Варто зазначити, що ціна позову визначається від ринкової вартості майна, на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Оскільки, звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову не додано, це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогами про витребування земельних ділянок.

Як зазначено у постанові Київського апеляційного суду від 12.11.2025 у цій справі, частиною другою статті 176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Встановивши, що вартість земельних ділянок, які просить витребувати прокурор, вочевидь не відповідає ринковій і доказів ринкової вартості даних ділянок прокурор не надає, суд першої інстанції на виконання вимог ч. 2 ст. 176 ЦПК України не був позбавлений можливості визначити суму судового збору, що підлягає сплаті у максимальному розмірі, встановленому законом для вимог майнового характеру.

В пунктах 10, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Так, відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 за №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України, такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі за №758/5118/21 провадження №61-5554сво23 - з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів. Можливість пред`явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися б із об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог. Таким чином, при тлумаченні поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватись окремо.

Отже, на підставі викладеного, позивачу необхідно здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог щодо кожного з відповідачів.

Суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі вищевикладеного, зазначена позовна заява прокурора, в порядку статті 185 ЦПК України, підлягає залишенню без руху, з наданням строку для виправлення зазначених судом недоліків.

Керуючись статтями 12, 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня проголошення ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали позов буде залишено без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лукач