Рішення № 132384592, 17.11.2025, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1227/25

Провадження № 2/355/837/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року Баришивський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» Дараган Юлії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Дараган Ю.О. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2074629 в розмірі 25643,24 гривень з яких: 7000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 12238, 24 гривень-сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 805,00 гривень-заборгованість по комісії за надання кредиту; 5600,00 гривень сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), а також стягнути понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду в розмірі 3028,00 гривень.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 17 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2074629. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 кредитного договору. Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Незалежні Фінанси» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та підтверджує, що договір адаптований до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. 27 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27112024 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату передає належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників з договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників від 27 листопада 2024 року до договору факторингу №27112024/1 від 27 листопада 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненню боргів» набуло права грошової вимоги в сумі 25643 гривень 24 копійок набуло право грошової вимоги відповідача в сумі 25643,24 гривень з яких 7000,00 гривень-сума заборгованості за основним зобовязанням;12238,24 гривень сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 805,00 гривень заборгованість по комісії за надання кредиту; 5600,00 гривень-сума заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю позовні вимоги підтримує просить задовольнити. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився був належно повідомлений про час, місце розгляду справи 29 липня 2025 року о 10 годині 15 хвилин, на 02 жовтня 2025 року о 09 годин 30 хвилин, на 30 жовтня 2025 року о 09 годин, на 17 листопада 2025 року о 09 годин 45 хвилин причину неявки не повідомив,, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Суд прийшовдо такоговисновку відповіднодо п.п.3,4ч.8,ч.11ст.128ЦПК Українислід,що днемвручення судовоїповістки є: деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматисудову повісткучи відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,повідомленою цієюособою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідностатті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджені надані стороною позивача докази, а саме:

Копію заяви на отримання кредиту №2074629 від 17 липня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 , який звернувся до першого кредитора вказавши свої реквізити, паспортні данні, сума кредиту 7000,00 гривень, загальний строк кредитування 345 днів, процентна ставка першого розрахункового періоду: 511 відсотків річних, процентна ставка протягом решти строку кредитування 511 відсотків річних, комісія 11,50% річних від суми кредиту. Періодичність здійснення платежів в перший період 15 днів, далі кожні 15 днів згідно графіку платежів. Платіжна картка позичальника НОМЕР_1 .(а.с.13)

Копію Анкети-заяви на кредит №207462 від 17 липня 2024 року, де відповідач вказав свої анкетні данні, паспорту, місце проживання, зв`язок, де було погоджено умови кредитування (а.с.17)

Копію паспорта споживчого кредиту №2074629 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит(стандартна форма)» слід, що відповідачу було відомо основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача порядок повернення кредиту.(а.с.14-15)

Копію договору про споживчий кредит №2074629 від 17 липня 2024 року з якого слід, що ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит. За п.1.1 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк 345 днів надати позичальнику грошові кошти у сумі 7000,00 гривень. Орієнтована реальна річна процентна ставка становить 11417,45 відсотків річних. За п.2.1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Повернення кредиту стосовно графіку який є невід`ємною частину договору.(а.с.6-12)

З копії платіжного доручення №37256770 від 17 липня 2024 року з якого слід, що ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» перерахувало на картку відповідача ОСОБА_1 гроші у сумі 7000,00 гривень.(а.с.18)

Копію розрахунку заборгованості від сервісного кредитору за кредитним договором.(а.с.20-21)

Копію договору факторингу №27112024/1 від 27 листопада 2024 року стосовно якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ « Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» уклали договір факторингу у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до п.1.1 Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав до третіх осіб-боржників включаючи суму основного зобов`язання (позики) плату за позикою(плату за процентною). Процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників суму грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. п.1.2 Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. п.3.2 фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 7 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 10 даного договору.(а.с.23-25)

Копію Акту прийому передач реєстру боржників від 27 листопада 2024 року за договором факторингу №27112024/1 від 27 листопада 2024 року з якого вбачається передача реєстру боржників .(а.с.26)

Копію реєстру боржників згідно якого відповідач ОСОБА_1 значиться за №569 номер договору позики 2074629, дата укладання договору 17 липня 2024 року, сума заборгованості за основною сумою боргу 7000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 12238,24 гривень, сума заборгованості по кредиту 980,00 гривень, сума заборгованості по комісії 805,00 гривень, сума заборгованості за неустойку 5600,00 гривень, сума заборгованості по процентам за користування кредитом 12238,24 гривень, сума заборгованості простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом 11142,60 гривень, сума прострочення заборгованості за наданням кредиту 280,00 гривень сума заборгованості разом 25643,24 гривень, кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань 118 .(а.с.27)

Судом досліджені статути ТОВ «Фінансової компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.34.36-38)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно п.п.5,6,7ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» слід,що електроннийдоговір -домовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ іобов`язків таоформлена велектронній формі; електроннийпідпис одноразовимідентифікатором -дані велектронній форміу виглядіалфавітно-цифровоїпослідовності,що додаютьсядо іншихелектронних данихособою,яка прийнялапропозицію (оферту)укласти електроннийдоговір,та надсилаютьсяіншій стороніцього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач використовуючи своє право згідно укладеного договору підписав його електронним підписом та отримав кредитні кошти які використовував на свій розсуд.

Відповідно доч.1,ч.3ст.512ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4)виконання обов`язкуборжника третьоюособою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст.514ЦК Українислід,що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договоромфакторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт можевідступити факторовісвою грошовувимогу доборжника зметою забезпеченнявиконання зобов`язанняклієнта передфактором. Зобов`язання фактора за договоромфакторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст.1078ЦК Українислід,що предметомдоговоруфакторингу можебути правогрошової вимоги,строк платежуза якоюнастав (наявнавимога),а такожправо вимоги,яке виникнев майбутньому(майбутнявимога). Майбутнявимога вважаєтьсяпереданою факторуз днявиникнення прававимоги доборжника.Якщо переданняправа грошовоївимоги обумовленепевною подією,воно вважаєтьсяпереданим змоменту настанняцієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1082ЦК Українислід,що боржникзобов`язанийздійснити платіжфакторові заумови,що вінодержав відклієнта абофактора письмовеповідомлення провідступлення правагрошової вимогифакторові ів цьомуповідомленні визначенагрошова вимога,яка підлягаєвиконанню,а такожназваний фактор,якому маєбути здійсненийплатіж. Боржникмає правовимагати відфактора наданняйому врозумний строкдоказів того,що відступленняправа грошовоївимоги факторовісправді маломісце.Якщо факторне виконаєцього обов`язку,боржник маєправо здійснитиплатіж клієнтовіна виконаннясвого обов`язкуперед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, як було встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти стосовно договірних умов використовуючи їх на свій розсуд в подальшому не виконуючи договірні умови не повернув. Крім того за користування кредитом йому були нараховані проценти, які також повинні бути повернуті кредитодавцю або факторові, який отримав право як кредитор на право отримання кредитних коштів та процентів. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача борг за кредитним договором №2074629 від 17 липня 2024 року у сумі 7000,00 гривень основного боргу та 12238,24 гривень заборгованість за відсотками.

Однак позивач неправомірно просить стягнути з відповідача комісію та неустойку (штраф, пеню) в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню а саме: у сумі 5600,00 гривень заборгованість за неустойку та 805,00 гривень заборгованість за комісією за надання позики. Всього на загальну суму 6405,00 гривень, яке не підлягає задоволенню.

Підставами є прийнятийЗакон України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг»№3498-ІХ від 22 листопада 2023 року який набрав чинності 24.12.2023 (надалі такожЗакон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»(пп. 6 п. 5Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділIVПрикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування»(пп. 13 п. 5Розділу І Закону №3498-ІХ). Так, відповідно до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно із п. 17 розділуIVПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1Закону України«Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитомце витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першоїстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною 5статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Стосовно неустойки слід, що відповідно до п. 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниунормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.1 п.1 ч.2ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 3028 гривень було задоволено частина позовних вимог яка складається 25643.24 гривень позовних вимог, задоволено 19238.24 гривень 20 копійок (19238х100%):25643.24=75%, судовий збір 3028 гривень задоволено 75%, (3028х75%):100%= 2271гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ,4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048,1050,1052,1054,1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» Дараган Юлії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса:01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») cуму заборгованості за кредитним договором №2074629 в розмірі 19238(дев`ятнадцятьтисяч двісті тридцятьвісім) гривень 24 копійок з яких:

-7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок сума заборгованості за основним зобов`язанням;

-12238 (дванадцять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 24 копійок сума заборгованості по процентам за користування кредитом.

В інших позовних вимогах на суму 6405 (шість тисяч чотириста п`ять) гривень 00 копійок, як сума заборгованості по комісії за надання кредиту, сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса:01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати зі сплвти судового збору 2271 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 21 листопада 2025 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов