Рішення № 132384544, 05.12.2025, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 278/4245/25

Номер провадження 2/289/1217/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2025 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув порядкуспрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4703935 від 03.02.2021 в розмірі 18960,00 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 03.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит 4703935, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 4000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит,сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом на умовах та в строки, передбачені договором. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18960,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 13800,00 грн. - заборгованість за процентами, 1160,00 грн. заборгованість за комісією.

23.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлися боржниками ТОВ «МІЛОАН» за кредитними договорами, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4703935 від 03.02.2021.

Ухвалою від 06.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк», розгляд справи призначено на 05.11.2025 (а.с.59-60), проведення якого відкладено із-за неявки сторін на 05.12.2025, однак направлена на адресу відповідача кореспонденція повертається до суду не врученою адресату з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.74,83).

У справі № 911/3142/19 Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду. Обов'язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся також шляхом направлення ухвали та повістки на його електронну адресу (а.с.65,76 на звороті).

Таким чином відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду.

14.11.2025 на виконання ухвали від 06.10.2025 від АТ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом за клопотанням позивача інформація (а.с.81).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.67,84).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань від нього не надходило, відзив на позовну заяву не подавався.

За таких обставин, з урахуванням положеньстатті 280 ЦПК України, суд протокольно ухвалив розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд,дослідивши наданісторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, 03.02.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив анкету-заяву на кредит № 4703935, сума кредиту 4000,00 грн., строк кредиту 15 днів з 03.02.2021, дата повернення кредиту 18.02.2021, сума до повернення 6960,00 грн., за якою того ж дня погоджено надання кредиту за замовлену суму в розмірі 4000,00 грн. (а.с.19).

В цей же день 03.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №4703935 (а.с.20-23).

Згідно п. 1.1. договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн., кредит надається строком на 15 днів з 03.02.2021 (строк кредитування) (п. 1.3.).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.02.2021 (п. 1.4.).

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника за кредитом, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) становить 2960,00 грн. (п. 1.5.). Комісія за надання кредиту 1160,00 грн., нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом1800,00 грн., які нараховуються а ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Згідно п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено порядок його пролонгації.

Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1 Договору).

Пунктом 2.3.1.2 визначено пролонгацію на стандартних (базових) умовах : позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Розділом 4 Договору передбачено відповідальність сторін.

Згідно з п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 6.3 кредитного договору передбачено, що приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «Мілоан» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» (аналогом ЕЦП одноразовим ідентифікатором U79973 а.с.25 на звороті), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписанням договору відповідач усвідомлено погодився з викладеними в ньому умовами, включаючи строки кредитування, розмір кредиту, комісії за надання кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що відповідає принципу свободи договору з урахуванням рівності статусу сторін такого договору.

Позивачем надано Паспорт споживчого кредиту №4703935, в якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію (а.с.24 на звороті-25), а також Графік платежів, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 6960,00 грн., з яких 4000,00 грн. сума кредиту, 1800,00 грн. проценти, 1160,00 грн. комісія за надання кредиту (а.с.24).

Платіжним дорученням 38878801 від 03.02.2021, підтверджується перерахування коштів в сумі 4000,00 грн. платник ТОВ «Міолан», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 4703935; кредит.рах.: НОМЕР_1 (а.с.26).

Окрім того, згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації від 04.11.2025, на ім`я ОСОБА_1 в Банку була випущена платіжна картка НОМЕР_2 , на яку 03.02.2021 було зараховано грошові кошти в сумі 4000,00 грн. (а.с.81).

З відомостіпро щоденнінарахування тапогашення ТОВ«Мілоан» покредитному договору 4703935 вбачається, що ОСОБА_1 03.02.2021 надано кредит у розмірі 4000,00 грн. та одночасно нараховано комісію за оформлення кредиту в розмірі 1160,00 грн. З 04.02.2021 по 18.02.2021 нараховані проценти згідно п. 1.5.2. договору у розмірі 120,00 грн. на день, з 19.02.2021 по 19.04.2021 нарахування процентів згідно п.п. 1.6 договору по 200,00 грн. на день (а.с. 26 на звороті-27).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й відповідачем не спростовані.

23.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату, а новий кредитор ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників (а.с.27 на звороті-31).

За відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23.04.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» узгоджену в п. 7.1. договору суму 4448674,98 грн. згідно платіжної інструкції № 29865 від 23.04.2021 (а.с. 33), та заактовано передачу Реєстру Боржників Кредитора від 23.04.2021 (а.с.32 на звороті).

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23.04.2021 вбачається, що під № 3668 вказаний ОСОБА_1 , номер договору 4703935 від 03.02.2021, дата закінчення договору 18.02.2021, сума виданого кредиту 4000,00 грн., сума заборгованості за яким складає 18960,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 13800,00 грн. залишок по відсотках; 1160,00 грн. залишок по комісії (а.с. 32).

Відтак право вимоги за кредитним договором № 4703935 від 03.02.2021 були передані ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Фінансова Компапнія «Кредит-Капітал» на підставі реєстру прав вимог, який оформлений належним чином.

15.08.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про необхідність погасити існуючу заборгованість по кредиту (а.с.33 на звороті).

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту (ч. 7 ст. 11).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).

З договору про споживчий кредит № 4703935, укладеного 03.02.2021 між ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числіЗакону України «Про електронну комерцію», викладені Верховним Судом у постановах 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 та ін.

Отже, відповідач уклав електронний договір підписавши такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн. на кредит.рах. НОМЕР_3 *24 підтверджується Платіжним дорученням 38878801 від 03.02.2021 (а.с.26), а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку було випущено банківську карту № НОМЕР_2 , на яку 03.02.2021 було зарахування коштів в сумі 4000,00 грн. (а.с.81), суд враховує, зокрема, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п. 1.2 кредитного договору.

Щодо переходу до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

У справі, що розглядається, право вимоги до відповідача підтверджується договором про відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, які засвідчені належним чином, містять підписи обох сторін договорів, а також платіжною інструкцією 29865 від 23.04.2021 про плату згідно договору відступлення прав вимоги №67-МЛ, отже ці документи є належними доказами переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги та реєстру боржників, а тому до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором від 4703935 від 03.02.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 03.02.2021 отримав кредит в розмірі 4000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» переуступлено ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором №67-МЛ від 23.04.2021.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», просило стягнути з відповідачазаборгованість у розмірі 18960,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованості за процентами 13800,00 грн.; заборгованості за комісією - 1160,00 грн.

Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як вбачається з договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 15 днів: з 03.02.2021 по 18.02.2021 (а.с.19,24,32).

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 15 днів, починаючи з дня укладення договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки п. 1.4 договору про споживчий кредит № 4703935 від 03.02.2021 термін повернення кредиту визначено 18.02.2021, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 19.02.2021 по 19.04.2021 відсутні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором про споживчий кредит № 4703935 від 03.02.2021 був пролонгований відповідно до п.2.3 договору, зокрема, не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (передбачено п. 2.3.2, п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 15 днів, а саме по 18.02.2021.

До того ж, саме така дата закінчення договору 18.02.2021 вказана й у витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с. 32).

Станом на 18.02.2021 ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за ставкою 3,00 % від суми кредиту (що становить 120,00 грн.) в розмірі 1800,00 грн. (120,00 грн.*15 днів), і саме такий розмір відсотків вказаний у п. 1.5.2 договору та графіку платежів (а.с.24). Як вже зазначалось, будь-якого іншого графіку платежів, складеного у зв`язку з пролонгацією кредитного договору, позивачем не надано.

З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4703935 від 03.02.2021 у відповідності до умов вказаного договору у розмірі 6960,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн., за процентами 1800,00 грн. та за комісією 1160,00 грн.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 18405 від 19.08.2025 (а.с.39), що підтверджує понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Також матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу : копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.36); копію Акту № 660 від 05.08.2025 наданих послуг на суму 8000,00 грн. (а.с.36 на звороті) та детальний опис наданих послуг до Акту №660 (а.с.37), ордер на надання правничої допомоги адвокат Усенко М.І. (а.с.37 на звороті).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :

- судовий збір в розмірі 889,23 грн. (6960,00 /18960,00 х 2422,40);

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2936,71 грн. (6960,00/18960,00х8000,00).

Керуючись ст.ст.2,12,81,141, 263-265,274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 4435617 від 23.10.2021 в розмірі 6960,00 грн. (шість тисяч дев`ятсот шістдесят грн. 00 коп.), а також судові витрати 889,23грн. (вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 23 коп.) сума сплаченого судового збору, та 2936,71 грн. (дві тисячі дев`ятсот тридцять шість грн. 71 коп.) витрати на професійну правничу допомогу, а всього 10785,94 грн. (десять тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн. 94 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО