Рішення № 132384426, 08.12.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3966/25

Провадження № 2/279/1797/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Пацко О.О., з секретарем Зубковою І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/3966/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користьпозивачазаборгованість заДоговором №8044215 від 01.07.2024 року у розмірі 27660,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 01.07.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір № 8044215.

Відповідно до умов даного Договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00 грн строком на 360 днів. Проценти за користування кредитом становлять 1,5 % в день у період строку користування кредитом.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Натомість відповідач порушив умови кредитування і в кінцевому підсумку не повернув кредит.

27.01.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем укладено Договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за Договором № 80442154 відповідно Реєстру боржників .

Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором № 8044215 від 01.07.2024 року становить 27660,00 грн, з яких 6000,00 грнзаборгованість за основним боргом, 10800,00 грн - заборгованість по несплачених процентах, заборгованість за пенею та/або штрафами10860,00 грн.

Оскільки відповідач не погашає кредит та не сплачує відсотки та інші кредитні платежі змушені звернутися до суду.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.07.2024року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8044215.

Відповідно до погоджених умов даного Договору сума кредиту становить 6000,00 грн; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка1,50%; кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації ТОВ «ПЕЙТЕК», яке має право на надання платіжних послуг, та повідомленняТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»01.07.2024 року о 12:44:06було зараховано на картку маску картки № НОМЕР_1 грошові кошти на суму 6000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» заборгованість відповідача по Договору № 8044215 становить 27660,00 грн, з яких 6000,00 грнзаборгованість за основним боргом, 10800,00 грн - заборгованість по несплачених процентах, 10860,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

27.01.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 8044215 на підставі відповідного Реєстру боржників.

Відповідно до реєстру боржників на дату відступлення прав вимоги та розрахунку заборгованості позивача заборгованість відповідача за Договором № 8044215 становить 27660,00 грн, з яких 6000,00 грнзаборгованість за основним боргом, 10800,00 грн - заборгованість по несплачених процентах, 10860,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

За приписами ч. 1, 2ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1ст.1048цього жКодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу Українивизначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідност. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1ст.513ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ч.2ст.516 ЦК Україниякщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)(ч.1ст. 1077 ЦК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п`ятою, шостою статті81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.7ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.2ст.43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої - третьоїстатті 2ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності даного Договору.Зазначений Договір недійсним не визнаний.

Таким чином, права позивача як правонаступника первісного кредитора порушені та підлягають відновленню.

На підставі вище вказаного судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання якого первісним кредитором було надано відповідачу кошти. Натомість відповідач не дотримався умов кредитного договору та не повернув надані йому кошти та не сплатив відповідні відсотки, що вбачається з відповідної відомості про нараховані та сплачені суми. Доказів належного виконання взятих зобов`язань перед первісним кредитором чи позивачем за умовами Договору відповідачем суду не надано.

Таким чином суд вважає доведеною позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним тілом кредиту в сумі 6000,00 грн та відсотків - у сумі 10800,00 грн.

Разом з цим, суд відмовляє у стягненні з відповідача штрафних санкцій за Договором № 8044215,оскільки відповідно доЦивільного Кодексу УкраїниЗаконом №2120-IX від 15.03.2022були внесені зміни у Прикінцеві іперехідні положення ЦК України 2003 року, доповнено наступними пунктами 18 і 19, відповідно до яких: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Отже на підставі викладеного, дотримуючись стандартів доказування та балансу вірогідностей, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованостіузагальній сумі 16800,00 грн,доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог.

При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

В даному випадку, суд доходить висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат у сумі 13 000,00 грн є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, визначає їх у зменшеному розмірі у сумі 5000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

Керуючись ст.ст.4-12,141,247,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,549,610-612,628,629,638,1054,1055 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованістьзаДоговором№8044215 від 01.07.2024року у розмірі16800 (шістнадцять тисяч вісімсот)грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору у розмірі1471 (одну тисячу чотириста сімдесят одну) грн 12 коп тавитрати на професійну правничу допомогу у розмірі5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскарженов апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ольга ПАЦКО