Ухвала суду № 132382356, 08.12.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8757/21

№ 2-з/183/81/25

У Х В А Л А

08 грудня 2025 року Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Карнаушенка Алана Анатолійовича про забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а:

14 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Самарівського (Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку 3,48 га кадастровий номер 1223255600:01:020:0001.

03 грудня 2025 року канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про забезпечення позову, у якій останній просить:

-заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в тому числі, але не виключно до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію прав власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності, а саме: земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2492325112100, кадастровий номер 1223255600:01:020:0001 площею 3,48 га, розмір частки 1/1;

-заборонити Самарівській міській раді Дніпропетровської області та Виконавчому комітету Самарівської міської ради приймати будь-які рішення, які направлені на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1223255600:01:020:0001, площею 3,48 га, а саме: затвердження детального плану території, поділ земельної ділянки, зміну конфігурації земельної ділянки, її кадастрового номера, цільового призначення, передачу в оренду або власність фізичній або юридичній особі тощо;

-заборонити відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або іншим фізичним або юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, обєднання, передачі в оренду, тощо, земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:01:020:0001, площею 3,48 га.

Вказана заява мотивована тим, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1223255600:01:020:0001, площею 3,48 га, право власності на яку, наразі, зареєстровано за відповідачкою, фактично розташована на території земельної ділянки, а саме пай № НОМЕР_2 рілля, площею 4,910 га, що належить позивачу та підтверджується Державним актом на право приватної власності серії ІІ-ДП № 124887 від 25.12.2001. Дії відповідачки стосовно спірної земельної ділянки безпосередньо впливають на права та інтереси позивача як фактичного власника землі та можуть в подальшому не тільки ускладнити виконання рішення суду, в разі його задоволення, а й призвести до настання негативних наслідків у фізичному стані земельної ділянки.

Представник позивача зазначає, що без вжиття заходів забезпечення позову існує ризик продажу земельної ділянки або передання спірної земельної ділянки, кадастровий номер 1223255600:01:020:0001, площею 3,48 га в оренду третім особам, що може призвести до погіршення фізичних властивостей земельної ділянки або поставить позивача у невигідне становище через укладання довгострокових договорів оренди майна, на умовах, що буде для нього не вигідним та призведе до безповоротного порушення прав позивача та неможливості захисту його прав. Тобто, на думку представника позивача, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч.1ст.153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву представника позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження земельної ділянки, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а його доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог представника позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє представника позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Карнаушенка Алана Анатолійовича про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення. Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Суддя Сорока О.В.