Вирок № 132382149, 03.12.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7428/25

Провадження № 1-кп/0203/2392/2025

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2025 Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю :

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025042110002119 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 18.08.2025 року об 11 год. 33 хв. знаходився в приміщенні магазину «Аврора № 25» за адресою: м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 4, і у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, що належить ТОВ «Вигідна покупка», реалізуючи який, достовірно знаючи, що в Україні введено та діє воєнний стан, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці, 18.08.2025 приблизно об 11 год. 37 хв., знаходячись біля торгівельного стелажу, де розміщенні бездротові навушники та інші аксесуари, призначені для мобільної техніки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для будь-яких інших осіб, взяв з верхньої полиці торгівельного стелажу навушники вакуумні бездротові з гарнітурою «Gelius Gemini X TWS005», білого кольору, код товару 118385, в кількості 1 штуки (в первинному пакуванні), вартістю 399 гривень, поклав їх до сумки, яку мав при собі, та направився до виходу з магазину, утримуючи при собі вказане чуже майно.

В цей момент, 18.08.2025 року приблизно об 11 год. 38 хв., охоронець магазину «Аврора № 25» ОСОБА_5 , побачивши незаконні дії ОСОБА_4 , розуміючи протиправність його дій, зробив зауваження ОСОБА_4 , а в подальшому силоміць зупинив ОСОБА_4 біля вхідних/вихідних дверей до магазину та наголосив на тому, щоб той розрахувався за вказане вище майно.

Проте ОСОБА_4 , зрозумівши, що його злочинні дії з таємного викрадення чужого майна стали відкритими для інших осіб, з метою закінчення реалізації свого злочинного умислу на викрадення чужого майна, переслідуючи вже раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, подолав опір ОСОБА_5 та покинув приміщення магазину «Аврора № 25», утримуючи при собі навушники вакуумні бездротові з гарнітурою «Gelius Gemini X TWS005», білого кольору, код товару 1 18385, та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду у сумі 399,00 гривень.

Правова кваліфікація: кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , кваліфікується за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж) в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, надав покази, підтвердивши обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. З правовою кваліфікацією своїх дій за ч. 4 ст. 186 КК України був згоден, фактичні обставини вчинення злочину не оспорював. Він знав, що на всій території Україні було введено воєнний стан, щиро каявся у вчиненому та просив суд суворо не карати.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, довідки про вартість висновку експерта.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого, суд находить його вину повністю доказаною, а його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, не одружений, дітей не має, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, проживає за постійним місцем проживання, працює різноробочим.

При відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, обставинами, які пом`якшують таке, суд визнає щире каяття у скоєному, яке виразилося у беззастережному визнанні вини ОСОБА_4 , засудженні своєї поведінки.

Так, відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щодо застосування положень ст. 75 КК України, суд враховує, що обвинувачений щиро каявся у вчиненому.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання.

Під час розгляду кримінального провадження достатні підстави для застосування щодо обвинуваченого ст. 75 КК України судом встановлено.

Разом з цим, суд вважає, що наявні підстави для застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.

Частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування ст. 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17 зазначав, що обставини, що пом`якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

Так, обвинувачений під час судового розгляду в повному обсязі визнав свою винуватість у кримінальному правопорушенні, виражав щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки, цілком усвідомив протиправність вчиненого ним діяння, зобов`язався в подальшому дотримуватися бездоганної поведінки.

Як зазначено в роз`ясненнях, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст. 69 КК України, суд зобов`язаний зазначити у мотивувальній частині вироку не тільки те, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а й врахувати мету й мотиви, якими керувалася особа при вчиненні злочину, її роль та поведінку, як під час, так і після вчинення злочинних дій тощо.

З огляду на викладене, суд бере до уваги, що до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, суд відніс повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щире каяття, а обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, не було встановлено.

Суд враховує наведені вище обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого та які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, а також те, що дії обвинуваченого отримали кваліфікацію як тяжкий злочин тільки за ознакою його вчинення «в умовах воєнного стану», при цьому обстановка, в якій він вчинив злочин, не характеризувалась, як така, що пов`язана з воєнними діями або він використав умови воєнного стану при його вчиненні (в зоні проведення активних бойових дій, тощо). За умови відсутності воєнного або надзвичайного стану його дії охоплювались би ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого містить нижчий обсяг покарання, але злочин все одно відноситься до тяжкого злочину.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, який пов`язаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану, що призвело до настання реальних наслідків, розмір нанесеного збитку, наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, повне визнання своєї винуватості, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження ним нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, однак з застосуванням положень ст. 69 КК України, та ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.

Суд зауважує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 17 Закону України від 23лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Цивільний позов по справі не заявлений

Питання, щодо речових доказів по даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання, із застосуваннямст. 69 КК України, у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі,

На підставі ст.ст.75, п. п.1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,звільнити відвідбування призначеногопокарання звипробувальним строкомна 3(три)роки,поклавши нанього наступнізобов`язання;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на проведення експертизи СЕ-19/104-25/33459-ТВ від 26.08.2025 1782,80грн.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши з-під варти у залі суду.

Речові докази:

диск залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирокможуть поданіапеляційні скаргидо Дніпровськогоапеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1