Рішення № 132379927, 08.12.2025, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

08 грудня 2025 рокуСправа № 322/1451/25

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»до:ОСОБА_1 про:стягнення заборгованості.

29вересня 2025року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 14.02.2024 № 14.02.2024-100003218 у розмірі 23683,06 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

14.02.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 14.02.2024-100003218.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за договором №14.02.2024-100003218 від 14.02.2024 становить 23683,06 грн, з яких: 9992,02 грн основна сума боргу; 11191,04 грн заборгованість за процентами; 2500,00 неустойка.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 01.10.2025, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

14.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір № 14.02.2024-100003218, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн строком на 140 днів до 02.07.2024.

Отримання відповідачем кредиту в розмірі 10000,00 грн підтверджується квитанцією від 14.02.2024.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором, відповідач у зв`язку з невиконанням умов договору від 14.02.2024 № 14.02.2024-100003218 має заборгованість в розмірі 23683,06 грн, а саме: 9992,02 грн основна сума боргу; 11191,04 грн заборгованість за процентами; 2500,00 грн неустойка.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі 2500,00 грн є необґрунтованою, виходячи з такого.

Позивач з посиланням на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» вважає, що кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Проте,таке твердженняпозивача єпомилковим,оскільки відповіднодо ч.2ст.4ЦК Україниосновним актомцивільного законодавстваУкраїни єЦивільний кодексУкраїни. Актамицивільного законодавстває такожінші закониУкраїни,які приймаютьсявідповідно доКонституції Українита цьогоКодексу (далі закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» не може регулювати цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а не п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 125162284), що враховується судом під час розгляду цієї справи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Підстав для відступу від цього висновку з мотивів, наведених позивачем, Верховним Судом не знайдено, про що зазначено в ухвалі від 20.10.2025 у справі № 338/558/25 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 131130677).

Станом на 08.12.2025 воєнний стан в Україні, введений 24.02.2022, триває, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2500,00 грн.

З оглядуна викладене,надані позивачемдокази уїх сукупностіпідтверджують наявністьу відповідача заборгованості за кредитним договором від 14.02.2024 № 14.02.2024-100003218 в розмірі 21183,06 грн, а відтак позов підлягає задоволенню у зазначеній частині.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 26.09.2025 № СЦ00041673, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн, отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 21183,06грн., що становить 89,44% від ціни позову, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2422,40*89,44% = 2166,59 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2024 року № 14.02.2024-100003218 в розмірі 21183,06 грн (двадцять одна тисяча сто вісімдесят три гривні 06 коп.), з яких: 9992,02 грн основна сума боргу; 11191,04 грн заборгованість за процентами.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2166,59 грн (дві тисячі сто шістдесят шість гривень 59 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код: 37356833;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2025 року.

Суддя С.С. Гасанбеков