Рішення № 13237989, 22.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10 Справа № 15/299/10

Суддя

за позовом Приватного підприємства “Нова –Тор”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 30

до відповідача Публічного акціонерного товариства “ППЗТ”, 69600, м. Запоріжжя, вул. Фінальна

про стягнення 107 004,73 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Припишна О.С., представник дов. № 1 від 21.07.2010

від відповідача: Сахарова Т.Ю., представник дов. № б/н від 01.12.2010

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Приватного підприємства “Нова –Тор” до відповідача Публічного акціонерного товариства “ППЗТ” про стягнення 107 004,73 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 06.12.2010. В засіданні оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 22.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 01 липня 2010 року ПП “Нова –Тор” (Позивач) та Публічним акціонерним товариством “ППЗТ” (Відповідач) укладено договір № 01/07/30. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався продати, а відповідача прийняти та оплатити дизельне пальне (товар) на умовах визначених у договорі. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару здійснив частково, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 100000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2900,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 665,75 грн. 3 % річних та 3439,73 грн. пені.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав, зазначивши, що заборгованість виникла у зв’язку з важким фінансовим станом відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив, що 01 липня 2010 року ПП “Нова –Тор” (Позивач) та Публічним акціонерним товариством “ППЗТ” (Відповідач) укладено договір № 01/07/30.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався продати, а відповідача прийняти та оплатити дизельне пальне (товар) на умовах визначених у договорі.

Згідно з п. 3.1 договору вартість товару складає 140000,00 грн. з ПДВ, яка повинна бути сплачена відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або у вексельній формі.

Відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторони не визначили в договорі строк, протягом якого відповідач повинен розрахуватися за отриманий товар позивачем, на адресу відповідача 02.08.2010 було направлено вимогу про сплату грошових коштів за поставлений товар до 20.08.2010.

Однак, відповідач частково виконав перед позивачем грошові зобов’язання та перерахував 20.08.2010 на розрахунковий рахунок позивача за отриманий товар 40000,00 грн., що підтверджується банківською випискою 21.08.2010.

Як свідчать вивчені матеріали позивач зобов’язання за договором виконав належним чином, здійснив поставку товару відповідачеві у кількості 20612, 485 літрів на суму 140000,00 грн. з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № РН-0000028 від 30.07.2010 та податкова накладна №55 від 30.07.2010, які наявні в матеріалах справи.

На день вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 100000,00 грн..

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання грошових зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення 2900,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 20.08.2010р. по 08.11.2010р. та 665,75 грн. річних відсотків, нарахованих за період з 20.08.2010р. по 08.11.2010р., суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3439,73 грн. за період з 20.08.2010р. по 08.11.2010р. позивач обґрунтовує з посиланням на п. 7.1 договору відповідно до якого передбачена відповідальність покупця –за порушення строків розрахунків, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Суд вважає вимоги про стягнення з відповідача пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ППЗТ” (69600, м. Запоріжжя, вул. Фінальна; код ЄДРПОУ 01235931) на користь Приватного підприємства “Нова –Тор” (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 30; код ЄДРПОУ 32692072) 100000,00 грн. основного боргу, 2900,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 3439,73 грн. пені, 665,75 грн. 3% річних, 1070,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 27.12.2010р.