Рішення № 132379339, 08.12.2025, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1408/25

Провадження № 2/588/580/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2025 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у серпні 2025 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2019. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06.09.2023 шлюб між ними було розірвано. Вона та відповідач мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом із нею за однією адресою та знаходиться на її утриманні. Відповідач сплачує аліменти на утримання сина.

На цей час виникла необхідність у зміні місця проживання та місця реєстрації сина. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати згоду на зміну місця реєстрації сина, однак відповідач згоди не надав та перестав відповідати на телефонні дзвінки. Таким чином між нею та відповідачем виник спір, який можливо вирішити тільки у судовому порядку.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , разом із нею.

Ухвалою суду від 12.08.2025 було відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.09.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, пославшись на обставини викладені у позовній заяві, просила задовольнити вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Представниця третьої особи у судове засідання не з`явилася, але подала заяву в якій просить суд розглянути справу без її участі.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні правовідносини, позов обґрунтований і підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що позивачка та відповідач з 14.02.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06.09.2023, ухваленим у справі № 588/1461/23 (а.с. 6).

Сторони є батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тростянець Сумської області (а.с. 5).

Малолітній ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає разом із матір`ю за однією адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).

Згідно характеристики, складеної класним керівником та завідувачкою Тростянецької філії ліцею №1 Тростянецької міської ради Сумської області від 06.08.2025 ОСОБА_4 є учнем 4 класу. За період навчання ОСОБА_4 проявив себе як спокійний, доброзичливий учень. До навчання ставиться відповідально. Мати дитини - ОСОБА_1 бере участь у навчанні та вихованні дитини, регулярно підтримує контакт із класним керівником, цікавиться успіхами дитини, забезпечує сприятливі умови для навчання та розвитку дитини, бере участь у батьківських зборах (а.с. 4).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місцепроживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тлумачення положень ст. 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку складеного Органом опіки та піклування Тростянецької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,спеціалістами було здійснено виїзд за місцем проживання дитини та проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання. В ході перевірки з`ясовано, що ОСОБА_1 проживає разом з двома її дітьми у будинку, який належить її матері. Будинок має газове опалення, електрифікована, має водопровід та каналізацію. Оселя прибрана, затишна, оснащена необхідною побутовою технікою та меблями, проведено сучасний ремонт. Для дітей виділені окремі кімнати. Родина у повному обсязі забезпечена продуктами харчування. ОСОБА_1 офіційно працює в АТ «Укрзалізниця» та має середньомісячний дохід близько 10000 грн. Боргів за сплату комунальних послуг немає. Тому, Орган опіки і піклування Тростянецької міської ради вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , за місцем її проживання. Вказаний (а.с. 28).

Опитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 пояснив, що він проживає разом із матір`ю. З батьком спілкується рідко. Бажає, щоб місце його проживання було визначено разом із матір`ю.

Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Тобто, при вирішені справ про визначення місця проживання дитини, суд не може будувати логіку свого рішення за принципом: визначити місце проживання дитини із мамою, якщо не встановлено виняткових обставин.

Такого висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 185/6994/15-ц.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 постійно проживає з матір`ю, яка опікується ним, займається його вихованням та розвитком. Фактів та обставин, у тому числі передбачених нормою ч. 2 ст. 161 СК України, які б слугували підставою для відмови у позові, судом установлено не було.

Враховуючи установлені судом обставини, а також вимоги вищевикладеного чинного законодавства та судової практики суд вважає, що найкращим інтересам дитини відповідатиме визначення місця проживання з матір`ю.

Також суд вважає необхідним зазначити, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, тому з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа - Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, адреса місцезнаходження: вул. Благовіщенська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 44133812.

Суддя О. О. Огієнко