Рішення № 132374932, 10.11.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15479/24

Провадження № 2-др/369/56/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кавун Є. О.,

розглянувши заявупредставника позивачаТовариства зобмеженою відповідальністю«Зубр Капітал» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Зубр Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

20.01.2025 року на адресу суду надійшла заява про стягнення понесених судових витрат. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зубр капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Згідно з приписами ч.1 ст.270ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 270 ЦПК Українивстановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зіст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

10.09.2024 року між АО «ДЕНАЛІ» та ТОВ «Зубр капітал» було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.2 за цим договором клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у вигляді повного юридичного супроводу, щодо стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з боржників, списки яких будуть затверджуватись додатковими угодами до цього договору.

Звертаючись до суду з заявою про стягнення витрат представником позивача було надано додаткову угоду від 10.09.2024 року, акт №36 прийому-передачі наданих послуг, рахунок №36, платіжну інструкцію від 17 вересня 2024 року.

Статтею 59 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції Українивизначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно дост. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зіст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, за змістомст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі

№ 922/445/19(постанова від 03.10.2019), в яких, серед іншого наголошено, що:

-зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши надані стороною позивача докази на понесення ним судових витрат на правничу допомогу, перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено понесення ним витрат на правову допомогу.

У свою чергу, відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованими (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №301/1894/17.

Аналізуючи докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, а також враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також їх пропорційності до предмета спору, складність справи, виконані роботи, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, відсутність доказів майнового стану відповідача, суд дійшов висновку про те, заява про стягнення понесених судових витрат є обгрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим вирішив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. ( три тисячі грн.).

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ірина КОЗАК