Рішення № 132370973, 05.12.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/11720/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

23.10.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом (зареєстрована у суді 24.10.2025), у якому просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві) зарахувати до її спеціального страхового стажу період страхового стажу на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023 та призначити і виплачувати їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 11.09.2025.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваного рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ з мотивів того, що вона не досягла 50 років та через відсутність трудового стажу, протиправно незарахувавши їй стаж бортпровідниці набутий після 11.10.2017 та не врахувавши, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ виникає після досягнення 45-річного віку при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 28.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ в м. Києві у відзиві на позовну заяву заперечуючи проти заявлених позовних вказує на правомірність прийнятого ним рішення за результатами опрацювання за екстериторіальним принципом заяви позивачки від 11.09.2025 про призначення / перерахунок пенсіі? за вислугу років, про відмову в призначенні пенсії відповідно до відповідно до пункту 2 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, оскільки згідно з пунктом 2-1 розділу XV Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII) (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ, проте стаж позивачки за вислугою років, з урахуванням кратності, згідно статті 60 Закону №1788-ХІІ, станом на 10.10.2017 становить 19 років 11 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

ГУ ПФУ в Чернігівській області не скористалось своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2025 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ, додавши до заяви всі необхідні документи, яку було розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області за екстериторіальним принципом та прийнято рішення від 19.09.2025 №262940023592 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

У вказаному рішенні від 19.09.2025 № 262940023592 з посиланням, зокрема на пункт 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що страховий стаж позивачки становить 25 років 4 місяці 24 днв, станом на 10.10.2017 19 років 11 місяців 28 днів; спеціальний стаж та пільговий стаж станом на 11.10.2017 становить 13 років 4 місяці 1 день, що є недостатнім станом на 10.10.2017 відсутній, оскільки за доданими документами до спеціального страхового стажу не зараховано період роботи з 23.06.1999 по 11.10.2017 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.06.1999 та довідки від 04.09.2025 № 58, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 (відсутній підпис начальника відділу кадрів). Доручення про право підпису довідки провідному менеджеру відділу кадрів відсутня.

За висновком відповідача, в призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону № 1788-ХІІ слід відмовити, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, відсутній спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та особа не досягла віку 50 років.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ, звернулась до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Так, Законом № 2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого особам, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом третім цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону.

Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 пунктом 1 резолютивної частини визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця (пункти «б»-«г»статті 54).

Отже, пункт «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ діє у редакції, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Згідно обставин справи, позивачка у віці 45 років звернулась до територіального органу ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ.

Разом із заявою для призначення пенсії позивачка подала, зокрема, трудову книжку серіі? НОМЕР_1 від 25.06.1999, відповідно до якої позивачка в період з23.06.1999 27.08.2025 працювала у Спільному закритому акціонерному товаристві «Міжнародні авіалініі? Украі?ни» на посаді бортпровідниці (з урахуванням перейменування 08.11.2020 Спільного закритого акціонерного товариства «Міжнародні авіалінії України» в Приватне акціонерне товариство «Міжнародні авіалінії України»).

При цьому відповідно до довідки за формою ОК-5 страхові внески за роботу у ПАТ «Міжнародні авіалінії України» сплачувалися з 23.06.1999 по 05.05.2023.

Крім того, відповідно до довідки за формою ОК-5 зі страхових внесків враховано період страхового стажу Позивача з 28.12.1998 по 09.03.1999 за роботу у Відкритому акціонерному товаристві «Етрекс-1».

Також відповідно до диплому про освіту серії НОМЕР_2 від 21.05.2004 та довідки про навчання від 05.08.2025 № 29 враховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 27.12.1998, що складає 1 рік 3 місяці 27 днів.

Отже, ГУ ПФУ в Чернігівській області визнав, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії загальний страховий стаж позивача складає 25 років 4 місяці 23 дні.

При цьому у довідці за формою ОК-5 наведено додаткові відомості щодо спеціального стажу роботи Позивача на посаді бортпровідниці з 1999 року по 2025 рік.

При цьому ГУ ПФУ в Чернігівській області в оспорюваному рішенні зазначає, що за доданими документами до спеціального страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 23.06.1999 по 11.10.2017 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.06.1999 та довідки від 04.09.2025 № 58, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 (відсутній підпис начальника відділу кадрів). Доручення про право підпису довідки провідному менеджеру відділу кадрів відсутня.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також Порядок №637 передбачає особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості:

стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;

стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;

стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другомупункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.

Судом встановлено, що трудова книжка позивачки заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки із зазначенням спеціальної посади позивачки посади бортпровідниці.

Крім того, позивачкою надано додатково уточнюючу довідку від 04.09.2025 № 58, яка чітко засвідчує посаду позивача та і?і? право на пенсію за вислугу років.

Також факт спеціального стажу позивача підтверджується довідкою за формою ОК-5.

Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17:

«... формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема на отримання пенсії».

Разом з цим, відповідно до пункту 4.2 Порядку No 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ніи? відомостеи? про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує и? засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячнии? строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість і?х видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку No 22-1 право особи на одержання пенсіі? установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, ГУ ПФУ в Чернігівській області не було позбавлено можливості вимагати від колишнього роботодавця Позивача надання додаткових документів.

При цьому надані позивачкою разом із заявою про призначення пенсіі? документи повністю підтверджують наявність у неї спеціального страхового стажу на посаді бортпровідниці.

Тому суд критично оцінює наведене обґрунтування відповідача щодо незарахування позивачці спеціального стажу з мотивів відсутності на уточнюючій довідці підпису начальника відділу кадрів та відсутність доручення про право підпису довідки провідному менеджеру відділу кадрів.

Отже, набутий позивачкою трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

До того ж відповідно до статті 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачці до спеціального страхового стажу періодів її роботи на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023, згідно записів у її трудовій книжці.

За таких обставин у цій справі судом встановлено, що позивачка як працівник льотного складу (бортпровідниця) має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-XII (до внесення змін Законом № 213-VIII), оскільки відповідає всім вимогам, викладеним у цій нормі Закону: досягнення 45 років, при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Враховуючи викладене, спірне рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, щодо зобов`язальної частини позовних вимог, суд зазначає, що положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

При цьому, цим пунктом визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тобто згідно із законодавством, органи Пенсійного фонду зобов`язані сприяти в реалізації права на призначення особі пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.

У свою чергу, суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини вказав, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд звертає увагу, що в національному законодавстві відсутні правові норми, які б врегульовували питання призначення/переведення з одного виду пенсії на інший в рамках різних законів.

За змістом частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивачка має необхідний вік і стаж для призначення їй пенсії за вислугу років.

З матеріалів справи видно, що заява позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Чернігівській області і оспорюване рішення про відмову в призначенні їй такої пенсії було прийнято саме вказаним пенсійним органом, тому дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу та прийняття рішення про призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовся призначати позивачці пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Отже, зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частини другої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до спеціального страхового стажу позивачки період страхового стажу на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023 та призначити позивачці з 11.09.2025 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону№1788-ХІІ.

При цьому, оскільки ГУ ПФУ в м Києві не відмовляло позиваці у призначенні їй пенсії за вислугу років, тому позовні вимоги до вказаного відповідача, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також не підлягають позовні вимоги про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України виплачувати позивачці пенсії, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, позаяк судовому захисту підлягають лише порушені права.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх частково задоволення у визначений судом спосіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 17.10.2025 № ЗККС-79РО-4К12-71М4 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968, 96 грн.

За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень (ГУ ПФУ в Чернігівській області) судові витрати у розмірі 968, 96 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72, 139, 227, 241-243, 246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до її спеціального страхового стажу період страхового стажу на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 11.09.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 968, 96 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 17.10.2025 № ЗККС-79РО-4К12-71М4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368; місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).

Суддя Марія ДУБІНА