Рішення № 132368513, 04.12.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1878/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Маліновського Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Маліновський Олександр Андрійович (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ТЦК, відповідач), з такими позовними вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.08.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 11.02.2001);

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути та прийняти рішення по суті за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.08.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 11.02.2001) з врахуванням висновку суду викладеного у рішенні.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до військового квитка № НОМЕР_3 , виданого 16.07.1992 ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач був виключений з військового обліку 07.08.2001 на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 11.02.2001).

Підставою для виключення з військового обліку було те, що позивач був засуджений у 1999 році вироком Артемівського районного суду м. Луганська за ч.3 ст.142 Кримінального кодексу України, що відповідно до приписів 7-1 Кримінального кодексу України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) відноситься до тяжких злочинів.

Проте, завантаживши в серпні 2025 року мобільний застосунок «Резерв+», позивач встановив, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зв`язку з цим, 18.08.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачем була надіслана заява про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (наділі Реєстр). Вказана заява була обґрунтована тим, що позивач 07.08.2001 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пункту "г" частини 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції станом на момент виключення з обліку), то з цієї дати він вважається звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.

04.09.2025 відповідачем надано відповідь на вказану заяву від 18.08.2025, якою повідомлено, що позивач рішенням Міністерства оборони України на підставі Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 (далі Порядок) автоматично зарахований на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім цього, відповідач повідомив, що відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку нема, оскільки на момент розгляду заяви ст.37 Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу» не передбачає виключення з військового обліку громадян у зв`язку зі скоєнням тяжкого злочину.

Позивач вважає, бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні інформації в реєстр, протиправною та такою, що порушує його Конституційні права, оскільки, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому просили у задоволені позовних вимог відмовити, з таких підстав.

Рішенням Міністерства оборони України на підставі Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 позивач автоматично зарахований на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас військово-облікова документація на ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_6 не зберігається. Нормами діючого законодавства не передбачено прийняття рішення про виключення з військового обліку військовозобов`язаних громадян на підставі ксерокопій військово облікових документів, що не мають, відповідно до закону засвідчення, або відповідно прийняти рішення про відмову.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що відповідачем не спростовано доводи позивача, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до військового квитка № НОМЕР_3 , виданого 16.07.1992 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 07.08.2001 на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для виключення з військового обліку було те, що позивач засуджений у 1999 році вироком Артемівського районного суду м. Луганська за ч.3 ст.142 Кримінального кодексу України, що відповідно до приписів 7-1 Кримінального кодексу України (у редакції, яка діяла на час винесення вироку) відноситься до тяжких злочинів.

Позивачем до матеріалів справи копії вказаного вище вироку суду не надано, проте в обґрунтування підстав неможливості надання доказу в підтвердження вказаних вище обставин зазначено, що на адресу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області було скеровано адвокатський запит з метою отримання інформації та копій документів, а саме вироку, винесеного в 1999 році відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 .

22.09.2025 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь на вказаний адвокатський запит, якою повідомлено, що Шахтарський (Першотравенський) міський суд Дніпропетровської області отримав електронну базу документообігу Артемівського районного суду міста Луганська та Білокуракинського районного суду Луганської області. Натомість, судові справи, які перебували у провадженні цих судів у паперовому виді до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області не передавалися. Жодних документів про наявність чи відсутність справ у паперовому вигляді, як і актів про їх знищення, оригінали судових рішень Шахтарському міському суду Дніпропетровської області не надано. Таким чином, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 , засудженого 1999 року Артемівським районним судом міста Луганська у провадженні Шахтарського міського суду Дніпропетровської області, відсутня. Надати достовірну інформацію про місцезнаходження кримінальної справи або вироку суду від 1999 року по ОСОБА_1 Шахтарський міський суд Дніпропетровської області не має можливості.

18.08.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачем подано заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказана заява обґрунтована тим, що позивач 07.08.2001 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пункту "г" частини 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції станом на момент виключення з обліку), то з цієї дати він вважається звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.

04.09.2025 відповідачем надано відповідь на вказану заяву від 18.08.2025, якою повідомлено, що позивач рішенням Міністерства оборони України на підставі Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 (далі Порядок) автоматично зарахований на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім цього, відповідач повідомив, що відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку, оскільки на момент розгляду заяви ст.37 Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу» не передбачає виключення з військового обліку громадян у зв`язку зі скоєнням тяжкого злочину.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , та 07.08.2001 на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключений з військового обліку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі положення №154).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (станом на час проходженням позивачем медичного огляду ВЛК) визначався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок №921).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Завдання військового обліку: утворення військового резерву людських ресурсів для забезпечення здійснення заходів щодо переведення Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, на організацію і штати воєнного часу, а також для доукомплектування їх особовим складом у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників і військовозобов`язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; документальне оформлення військово-облікових документів призовників і військовозобов`язаних; бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснення контролю за виконанням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

З метою ведення військового обліку в державі утворюється система військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є визначена законодавством сукупність узгоджених за метою та завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних.

Пунктом 56 Порядку №921 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на відповідній території; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників і військовозобов`язаних та персональних даних, які містяться в них; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до покладених обов`язків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (п. 20 Порядку №1487).

Абзацом 3 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації.

Пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - положення №402, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-УІІІ та Реєстр) реєстр - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч. 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII).

ТЦК та СП АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя є органами адміністрування Реєстру, але не наділені повноваженнями органів ведення Реєстру (ч. ч. 5, 6, 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII).

В п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII визначено право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Процедуру збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було урегульовано Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94 (далі - Порядок №94; чинний у період з 15.04.2022 по 22.08.2024).

Пунктами 16 - 18 розділу II Порядку №94 було передбачено, що органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ. Орган ведення Реєстру для виконання функцій ведення Реєстру призначає відповідальних осіб за ведення Реєстру. Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює: внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ; знищення повторного запису з Реєстру.

За змістом пунктів 1, 2, 5 розділу III Порядку №94 відомості Реєстру - це інформація про персональні та службові дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста. До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку. Військово-обліковими ознаками призовника, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема є ступінь придатності до військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до пунктів 6, 9 розділу III Порядку №94 збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами.

Виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу IV Порядку №94 створення облікового запису в Реєстрі здійснюється призначеними відповідальними особами за ведення Реєстру органів ведення Реєстру шляхом заповнення електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.

Відтак, посадові особи відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язані були забезпечити дотримання процедури виключення позивача з військового обліку та внесення актуальних відомостей в Реєстр.

Як вже зазначалося судом раніше, що позивача у 1999 році засуджено вироком Артемівського районного суду м. Луганська за ч.3 ст.142 Кримінального кодексу України, що відповідно до приписів 7-1 Кримінального кодексу України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до військового квитка № НОМЕР_3 , виданого 16.07.1992 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 07.08.2001 на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на час виключення позивача з військового обліку).

Відповідно до п. г ч. 5 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на 01.02.2001) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».

Відповідно до п. 12 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

В пункті 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), зазначено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Таким чином, судом встановлено, позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та 07.08.2001 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 .

При цьому, виданий ОСОБА_2 16.06.1992 військовий квиток серії НОМЕР_4 та внесені до нього записи зберігають свою чинність.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня актуальна інформація щодо виключення позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та доводи відповідача стосовно технічної неможливості внести зміни до облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів з підстав не перебування позивача на військовому обліку військовозобов`язаних у Щастинському РТЦК суперечать положенням Закону № 2232-ХІІ, Закону № 1951-VIII, Порядку №94.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

За встановлених обставин справи в їх сукупності, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 07.08.2001 з військового обліку військовозобов`язаних. Також, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про виключення з військового обліку військовозобов`язаних, внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників, та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі, а також вирішити питання щодо виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних.

Позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення по суті за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.08.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 11.02.2001) задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо прийняття відповідних рішень відноситься до виключної компетенції суб`єкта владних повноважень, а суд не вправі перебирати на себе такі повноваження. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій чи бездіяльності посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у спірних правовідносинах у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.08.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. «г» ч. 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 11.02.2001), суд зазначає, що вказану вище заяву відповідачем розглянуто, про що надано відповідь від 04.09.2025. Оскільки відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача від 18.08.2025 надано відповідь, відтак відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності. У зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своєї бездіяльності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Маліновського Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 07.08.2001 з військового обліку військовозобов`язаних.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про виключення з військового обліку військовозобов`язаних, внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова