Рішення № 132365782, 05.12.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11971/25

Провадження № 2/750/3263/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

28 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року в сумі 21440 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 833335639, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 10000 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк, визначений умовами договору. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 21440 грн. На даний час право вимоги до відповідача за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи. Задоволено клопотання позивача частково та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» інформацію про те, чи випускалася на ім`я ОСОБА_1 банківська картка (маска картки) № НОМЕР_1 ; якщо так, то інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок (маска картки) № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період з 22.02.2021 до 27.02.2021 у сумі 10000 грн. та у разі підтвердження переказу таких коштів виписку по рахунку (інший документ), що підтверджує дану інформацію; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком (маска картки) № НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 ; повний номер рахунку (маска-картки) № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , на який зараховано кошти.

Відповідач подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач вказує, що позивач зазначає, що ним було перевірено особисті дані відповідача та платіжну картку з метою ідентифікації, однак жодного підтвердження щодо проведення такої перевірки не було надано. Позивач зазначає, що одночасно з підписанням договору, товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту, однак підтвердження направлення зазначеного електронного листа суду надано не було. Відповідач не визнає дійсність кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Одноразовий ідентифікатор (ОТП), відправлений через SMS, не є КЕП або належним аналогом власноручного підпису, відповідно до вимог Закону. Це ставить під сумнів дійсність та юридичну силу договору, підписаного таким чином. Для укладення кредитних договорів в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема, з використанням електронного підпису, Закон вимагає виконання процедури ідентифікації сторін. Надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме позичальник, а не третя особа, використав цей код, натиснув кнопку «ТАК» і, таким чином, уклав договір. Порушення порядку електронного підпису може включати в себе такі дії, як підробка електронного підпису, використання чужого підпису без дозволу, використання недійсного підпису або зміна підпису без відповідного повідомлення. Ці дії можуть призвести до недійсності договору або інших документів, підписаним недійсним електронним ключом. Для уникнення порушень порядку електронного підпису важливо дотримуватися всіх вимог діючого законодавства, щодо його створення та використання, а також зберігати конфіденційність свого підпису і не допускати його недозволеного використання. Отже, враховуючи зазначене, позивачем не доведено укладання кредитного договору № 833335639 від 22.02.2021. Позивач виписку з рахунку відповідача, на який зараховувались грошові кошти, не подав. Сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення. На підтвердження факту невиконання відповідачем забов?язань за кредитним договором позивач надав до суду довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, яка містить відомості про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором із зазначенням загальної суми боргу, суми основного боргу та боргу за процентами. Вказана довідка не є належним доказом наявності заборгованості, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. Таким чином, факт існування заборгованості є недоведеним. Крім того, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Кредитор, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не могла оцінити належно. Факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо - є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстром боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором. Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», так як останнє є неналежним позивачем.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зокрема, зазначив, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним. Доказами накладення електронного підпису ідентифікатором є QR - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV8ZG52 направлено відповідачу 22.02.2021 о 14:06:47 год. на номер мобільного телефону, вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 22.02.2021 о 14:07:28. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, а тому не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав у заявці на отримання кредитних коштів для подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказала в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (боржника) та надав електронне повідомлення про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - позивач довів факт отримання відповідачем коштів, а отже зобов?язання останнього за кредитним договором. Відповідач ставить під сумнів вказані факти, проте в той же час нею не надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до пункту 8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід?ємну частину. В подальшому між сторонами договору факторингу було укладено ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщена завчасно і належним чином, її представник подав заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки правові підстави, передбачені статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкладення розгляду справи відсутні, адже суд відкладає розгляд справи в межах встановлених цим Кодексом строків її розгляду. При цьому, суд керувався основними засадами цивільного судочинства, серед яких, зокрема, є розумність строків розгляду справи та врахував, що відповідач подала відзив на позов, в якому викладена її позиція щодо заявленого позову. Крім того, суд взяв до уваги, що справа надійшла до суду в серпні 2024 року, а відповідно до норм процесуального законодавства суд відкладає розгляд справи чи оголошує перерву в судовому засіданні в межах встановленого ЦПК України строку. Також, суд врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 жовтня 2024 року в справі № 752/8103/13, в якій, зокрема, зазначено, що умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № 833335639, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 14-15).

Кредит надається строком на 126 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка). На умовах, викладених в пункті 1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків у день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка) (пункти 1.2 - 1.5 договору).

Згідно з пунктами 1.9, 1.10 договору проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні в позичальника. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з урахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абзаці 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.

У пункті 2.2.2.1. договору позичальник зобов`язався здійснювати повернення суми кредиту та нарахованих процентів один раз на два тижні, згідно графіку платежів, на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору.

Невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, які надані позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (пункт 4.1 договору).

Згідно з копією платіжного дорученням від 22 лютого 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 в розмірі 10000 грн. відповідно до договору № 833335639 від 22 лютого 2021 року для зарахування на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с. 33).

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-45).

Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору «борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.

Розділом 2 даного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.

Так, згідно із пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Крім того, пунктом 8.2. цього договору визначено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 49 на звороті).

31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору в новій редакції, та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 48-51).

Вказаною угодою було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Також, 31 грудня 2021 року до даного договору факторингу було укладено додаткову угоду № 27 (а.с. 53), 31 грудня 2022 року - додаткову угоду № 31 (а.с. 53 на звороті), а 31 грудня 2023 року - додаткову угоду № 32 (а.с. 54).

Зазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.

Копією Реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідача в розмірі 20010 грн. (а.с. 55-56).

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 58-60).

Копією Реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача у розмірі 21440 грн. (а.с. 64-65).

20 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 20/10/23-03, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 67-70).

Копією Реєстру боржників до договору факторингу № 20/10/23-03 від 20 жовтня 2023 року, який підписаний сторонами договору, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» прав вимоги до відповідача в розмірі 21440 грн. (а.с. 72-73).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За умовами договору № 833335639 від 22 лютого 2021 року правила та паспорт споживчого кредиту складають невід`ємну частину цього договору. Укладаючи договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомилася, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua (пункт 4.1. договору).

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 Цивільного кодексу України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, 22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем був укладений договір № 833335639, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно з інформацією № 20.1.0.0.0/7-250912/45801-БТ від 18 вересня 2025 року, наданою Акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк», на ім`я відповідача банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 .

Випискою по рахунку відповідача в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приват Банк» підтверджується зарахування 22 лютого 2021 року на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 10000 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало взяті на себе зобов`язання та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за розрахунками, наданими позивачем та не спростованими відповідачем, утворилася заборгованість у сумі 21440 грн., до якої входить: 10000 грн. - заборгованість по кредиту; 11440 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 75-77).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Розрахунки суми процентів за користування кредитом за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року зроблені Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за період з 22 лютого 2021 року до 08 серпня 2021 року, що відповідає умовам укладеного договору (пункт 1.2. договору).

За вказаних обставин, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, не повернула отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, доказів, на спростування суми заборгованості, не надала, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не заслуговують на увагу з огляду на викладені вище та встановлені судом обставини.

Факт укладення договору відповідачем підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, а отримання відповідачем грошових коштів - випискою по рахунку відповідача в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приват Банк», наданою суду.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-02 від 05 червня 2025 року та на підставі додаткової угоди до нього від 05 червня 2025 року (а.с. 78-79, 80).

Згідно із копією акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року вартість послуг, наданих Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (боржник ОСОБА_1 ), становить 7000 грн. (а.с. 80 на звороті).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, а також те, що відповідачем заявлено про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак у сумі 3000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 42986956) заборгованість за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року в сумі 21440 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сорок грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» 2422 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя